WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та форми співучасті - Курсова робота

Поняття та форми співучасті - Курсова робота

вчинення злочинів. Від інших злочинів, вчинених групою осіб, за попереднім зговором групою осіб чи організованою групою, бандитизм відрізняється найбільш високим ступенем внутрішньої організації, стійкості, згуртованості та озброєності. Якщо організована група являє собою банду, то діяння, скоєні її членами, кваліфікуються за сукупністю злочинів бандитизму і того більш тяжкого злочину, що вчинила банда. [23 ст. 148]
У чинному Кримінальному кодексі обставина вчинення злочину організованою групою досить широко застосовується як кваліфікуюча або особливо кваліфікуюча ознака багатьох складів злочинів. Та все ж законодавець врахував її не увсіх необхідних випадках. Як видається, ця обставина могла б бути використана як така, що посилює відповідальність, стосовно контрабанди (ст. 201), ухилення від сплати податків, інших обов'язкових платежів (ст. 212 ) та ряду інших злочинів, для яких характерним є вчинення їх організованою групою.
У багатьох статтях вчинення злочину організованою групою як ознака, що утворює кваліфікований чи особливо кваліфікований склад злочину, закріплюється "у парі" з іншою подібною за значенням ознакою - "вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб". При цьому вони розташовуються у різних частинах статей і вчинення злочину організованою групою тягне більше посилення покарання порівняно з обставиною вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб. Проте у окремих випадках ця цілком зрозуміла логіка їх застосування у законі порушується. Наприклад, ст. 109 КК передбачає кваліфікуючу ознаку вчинення злочину організованою групою і не містить ознаки вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб.
Разом з тим з незрозумілих причин у чинному кодексі не використовується ні як кваліфікуюча ознака, ні як обставина, що враховується при призначенні покарання, обставина вчинення злочину злочинною організацією - єдина з передбачених у ст. 28 КК, мабуть, тому, що у ст. 255 КК встановлено відповідальність за участь у злочинах, вчинюваних такою організацією. Проте з таким законодавчим вирішенням проблеми відповідальності членів злочинних організацій у випадках вчинення ними конкретних злочинів важко погодитися, насамперед тому, що при цьому порушується притаманна чинному законодавству і виправдана тенденція посилення такої відповідальності у зв'язку з груповим вчиненням злочину. У всіх випадках вчинення злочинною організацією злочинів, за які законом передбачене покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 12 років при одноосібному їх вчиненні, таке ж покарання може бути призначене її членові у межах санкції ст. 255 КК, котра у таких випадках і буде застосовуватися. А таких ситуацій за чинним Кримінальним кодексом може створюватися доволі. Вказане зауваження стосується законодавчого вирішення питань відповідальності членів й інших організованих злочинних угруповань, передбачених статей 257, 260 КК.
Ст. 256 КК, як зазначалося, встановлює відповідальність за заздалегідь не обіцяне сприяння учасникам злочинних організацій та укриття їх злочинної діяльності. Проте чомусь не криміналізується інша форма участі в організованій злочинній діяльності - просто сприяння діяльності цих організацій. Власне, саме про такий характер сприяння злочинній діяльності треба вести мову і у випадку, коли воно здійснюється щодо окремого учасника злочинного угруповання і не є заздалегідь обумовленим. Усвідомлення особою, котра надає сприяння, факту належності іншої до організованого злочинного угруповання суттєво змінює значення дій, котрі вона виконує. Об'єктивно з її боку має місце сприяння самому по собі угрупованню. У таких випадках втрачає сенс розмежування сприяння на заздалегідь не обіцяне та заздалегідь обіцяне, оскільки таке сприяння пов'язується не з конкретним злочином та моментом його вчинення, а з фактом функціонування організованого злочинного угруповання.
Суттєвою вадою законодавчого вирішення проблеми криміналізації організованої злочинної діяльності є надто ускладнене конструювання кримінально-правових норм (конкретних складів злочинів), якими встановлюється злочинність певних її проявів. Зокрема, у статтях 255, 258, 260 КК має місце невиправдана концентрація у диспозиціях норм, котрі у них закріплюються, ряду діянь, кожне з яких у принципі могло б становити зміст окремої норми.
Висновки
Підводячи підсумки даної роботи, необхідно зауважити що суттєвих змін у чинному Кримінальному кодексі зазнав інститут співучасті у злочині, що в принципі, є цілком зрозумілим, виходячи із змін у структурі злочинності в умовах зростання її організованого сектору.
Роблячи висновки до своєї роботи, необхідно ще раз відмітити, що співучасть - це умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину.
В ході розгляду даної теми ми вияснили, що об'єктивні ознаками співучасті виявляються в тому, що:
1. Співучасть має місце там, де в злочині беруть участь декілька осіб, які є суб'єктами злочину.
2. Це спільне вчинення злочину, яке містить 3 моменти:
- злочин є проявом спільної діяльності всіх співучасників, яку б роль вони не виконували;
- наслідок, що спричинює діяльність співучасті для їх усіх незалежно від того, яку роль кожен з них виконував.
- між діями співучасників і тим, що були вчинені самим виконавцем має місце причинний зв'язок, який і надає діям усіх учасників вчинення злочину ознаки спільності.
Ми визначили, що суб'єктивними ознаками співучасті є умисності спільної участі у вчинені спільного злочину. З цього випливає наступне:
1. Співучасть можлива за нашим кримінальним законодавством лише при вчинені умисних злочинів.
2. Усі особи, що беруть участь у вчинені злочину діють умисно.
Якщо для вчинення одного злочину учасники діють умисно, то це означає спільність не лише дій, а й того умислу, які в цих діях реалізуються. Спільність умислу забезпечується за допомогою змови. Особливістю умислу у співучасті є те, що:
1. Кожен співучасник усвідомлює суспільну небезпечність не лише вчиненого ним особисто діяння, але й суспільно-небезпечне діяння, яке вчиняється виконавцем.
2. Кожен співучасник бажає настання тих наслідків, яких своїми діями бажає досягти виконавець.
Співучасть у злочині можлива не лише з прямим умислом, а й з непрямим. З непрямим умислом можуть діяти співвиконавець або пособник.
В ході досліджень які проводились в нашій роботі ми дійшли висновку, що форми співучасті - це об'єднання співучасників, що розрізняються за характером взаємодії співучасників при вчинення ним злочину.
Аналіз ст. 27 КК дає підстави за характером виконуваних ролей розрізняти 2 форми співучасті:
1. Співвиконавство;
2. Співучасть з розподілом ролей.
Ці дві форми називають це простою і складною формою співучасті. Проста форма має місце тоді, коли усі співучасники є виконавцями злочину. Складна співучасть має місце тоді, коли між співучасниками ролі
Loading...

 
 

Цікаве