WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та завдання дозвільної системи а Україні - Дипломна робота

Поняття та завдання дозвільної системи а Україні - Дипломна робота

заведеному стані колесо утримується замком. При натисканні на спуск проходить виключення затримки, та колесо отримує швидкий обертаючий момент. Якщо при цьому курок притиснутий, то з'являєтья сноп іскр які спрямовуються по касательній до поверхні колеса та запалюють порох.
Недоліками колесцового замка була велика вартість виготовлення, яка перевищувала вартість виготовлення цілої фітільної рушниці, та відносно швидке (після 15 - 20 пострілів) забруднення пороховим нагаром, в наслідок чого колесцовий замок нерідко доповнювався у зброї фітільним замком, служившим у якості запасного на випадок відмови колесцового замка.
Пошти одночасно з колесцовим замком з'явився ударно кремнієвий замок, зайнявший у подальшому головне місто у конструкціях зброї. Перші відомості про нього відносяться до 1500 р[21].
Основними деталями ударно - кремнієвого замка є курок з затиснутим у його губках кремнем та вогниво. Під дією вигнутої бойової пружини курок своїм кремнем б'є по вогниву та висікає іскри які у свою чегру підпалюють порох. Ударно - кремнієвий замок виявився значно зручнішим та надійнішим за фітільний замок, простішим та надійнішим за колесцовий замок. Однак у піхотній зброї ще досить довгий час панував фітільний замок, а в кавалерійській зброї - колесцовий. Тільки у 17 ст. ударно - кремнієвий замок отримав розповсюдження та витіснив пошти повністю фітільні та колесцові замки [22].
Цікаво відмітити, що на Русі використання ударно - кремнієвого замка почалося на ціле сторічча раніше ніж у Західній Європі. Вже наприкінці 16 ст. він зустрічається у бойовій зброї, виготовленній російськими зброярами, тоді як в Англії він з'являється у 1688 р., у Франції - 1690 р.
У середині 17 ст. ударно - кремнієвий замок отримав подальше вдосконалення. Його вогниво було виконано у вигляді продовження кришки, що прикривала полку з порохом. При ударі кремнієвого курка о поверхню вогнива кришка відкривалась та на затравку сипалися іскри підпалюючи порох. Для регулювання удара кремня по вогниву була введена підвогнивна пружина, верхнє перо якої діяло на нижній кінець кришки.
З утворенням ударно - кремнієвого замка та штика утвердився тип піхотної гладкоствольної рушниці, що була на озброєнні пошти до середини 19 ст. його вага ( близько 6 кг.) дозволяла стрільцю вести стрільбу без використання спеціальної підставки та самому переносити рушницю. Калібр спочатку залишався не зиінним 20 - 30 мм., але дуже скоро для послаблення дії віддачи був зменшений до 18 - 20 мм. Разом з примкнутим штиком рушниця мала довжину близько 1,9 м. Така довжина була потрібна для того щоб стрілець мав змогу вести стрільбу як з першої, так із другої шеренги [23].
Дальність стрільби з рушниць не перевищувала 250 - 300 шагів (178 - 213 м.). Вона обмежувала влучністю стрільби, яка була досить не високою. Вже на відстанях у 300 шагів розсіювання куль моглодосягати 1,6 м. Імовірність влучити у ростову фігуру складала 10 %. За таких умов стрільба виявлялася ефективною лише при залповому вогні[24].
Подолати ці вади гладкоствольної зброї вдалося завдяки впровадженню нарізів у каналі ствола. Спочатку вони були прямі, це робилося з метою полегшення заряджання зброї, та вже у 16 ст. було створено зброю з винтовими нарізами. Завдяки винтоваим нарізам куля отримувала крім поступального руху, ще й обертаючий, який підвищував устоїчовсть під час польоту.
Перщі зразки зброї з використанням нарізного стволу мали досить невелику крутизну нарізів, при якій куля робила у стволі не більше як пів оберта. Для стрільби з нарізної зброї використовувалися переважно шарові свинцові кулі, які вганялися у ствол з дульної частини завдяки шомполу та дерев'яній колотушці[25]. За цих умов швидкострільність нарізної зброї була вельми не велика, не більше 1 постріла у 5 хвилин.
Массове використання нарізної зброї у військах розпочалося з середини 19 ст., та зумовило появу унітарного патрону, заряджанню зброї з казенной частини. Швидкострільність гвинтівок у яких використовувався унітарний патрон збілишилася до 6 -7 пострілів нв хвилину.
Розвиток рівня техніки призвів до того, що системи заряджання зброї з казенної частини з'явилося досить багато, це були системи з вкладними каморами, торцерольні у яких ствол кріпився до ложі із спусковим механізмом завдяки різьбовому крепленню[26]. Однак ці системи не набули значного поширення, тому що їх виготовлення та експлуатація були пов'язаані з великими труднощами. Після невдалих спроб використання каморних систем пошуки більш вдалої казнозарядної зброї не зупинялися. В Росії, як і в інших країнах роботи велися у напрямку створення казнозарядної зброї під унітарний металевий патрон. І вже у 60 - х роках 19 ст. розвиток металургії та машинобудування дозволив вирішити проблему масового виготовлення металевих патронів які витіснили бомажні[27].
Після прийняття на озброєння металевого патрону перед зброярами повстали нові проблеми - подолання дуже великої віддачи, та збільшенння швидкострільності, а також зменшення ваги ваги боєкомплекта який носив воїн. Перщі дві проблеми вирішувалися завдяки зменшенню калібру зброї. Це нововведення дозолило не тільки зменшити вагу патрону, а й покращити балістичні характеристики зброї. Якщо початкова швидкість кулі 6 -ти лінійної гвинтівки зразка 1869 р. складала 305 м/ сек., то у 4,2 лінійної гвинтівки зразка 1868 р. конструкції Горлова та Гуніса вона збільшилася до 437 м/сек., а це у свою чергу призвело до збільшення дальності польоту кулі, отлогості її траекторії та збільшенню її пробивної сили[28].
1.2.2 Холодна зброя.
У зв'язку з тим, що законодавством України передбачена кримінальна відповідальність за носіння, виготовлення і збут холодної зброї, істотне значення має визначення поняття холодної зброї.
Розробка цього поняття важлива не тільки в карному правовому, але й у криміналістичному плані, тому що питання про віднесення знаряддя злочину до холодної зброї або інших предметів вирішується слідчим, експертом-криміналістом і судом.
Закон не дає поняття холодної зброї, хоча деякі статті КК розшифровують його. Так, ч. 2 ст. 222 КК передбачено кримінальну відповідальність за носіння, виготовлення або збут "кинджалів, фінських ножей або іншої холодної зброї". У ч. 3 ст. 206 КК говориться про застосування або про спробу застосування "ножей, кастетів або іншїхолодної зброї"
Ясно, що кинджали, фінські ножі, кастети є холодною зброєю, але що розуміти під "іншою холодною зброєю" - законодавець не роз'ясняє.
У кримінально-правовий і в криміналістичній літературі є декілька визначень холодної зброї, що містять його ознаки. Вперше вони були сформульовані Н. В. Терзиєвым, що до істотних ознак холодної зброї відніс: 1) приналежність до гострим ріжучим, що рубають, колючим або тупим ударним знаряддям; 2) призначення служити для нападу і захисти і 3) можливість нанесення ними тілесного ушкодження[29].
Декілька пізніше визначення холодної зброї були дані М. Г. Любарским, Н. И. Ємельяновим, А. Н. Самончиком. У них багато загального. Так, усі вони в якості одного з головних ознак називають
Loading...

 
 

Цікаве