WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та завдання дозвільної системи а Україні - Дипломна робота

Поняття та завдання дозвільної системи а Україні - Дипломна робота

пістолетів, що виконують на сучасному ринку ту ж роль, що і дешеві браунінги іспанського виробництва на початку століття.
Лібералізація в сфері володіння вогнепальною зброєю в США (а також і конкуренція з "автоматами-вбивцями" з Китаю) зайшла так далеко, що Пентагон прийняв безпрецедентне рішення про "роздачу" 373000 списаних гвинтівок "Гранд Ml" особам, що проїшли недільні курси стрілецької ("снайперської") підготовки. У цьому ще один феномен "подвійних стандартів". Чому людина, що стріляє на 100 м із гвинтівки військового зразка національного виробництва в тих же США або Швейцарії, кандидат у захисники батьківщини, але стрілюячий з АКМ на 50 м уже кандидат у серійні вбивці ?
Ще "Декларацією прав людини і громадянина" прийнятою за часів Великої французької буржуазної революції був встановлений принцип "усе що не заборонено законом, ті дозволено". Але існують суспільні відносини, що складаються за дещо іншим принципом, і сферою їх регулювання е інституція отримання попередніх дозволів на здійснення певних дій, або інституція дозвільного порядку.
У минулому столітті було створено систему реєстрації зброї, наявної у громадян, і видання дозволів на користування нею тим особам, які відповідають певним вимогам, що встановлювалися правилами. Що ж до Російської імперії, до якої входила більша частина території України, то там був спеціальний департамент, чиї функції можна порівняти з дозвільною системою, яка існує зараз.
Після бурхливих подій 1917 р. і початку громадянської війни контроль за зброєю, що знаходилась на руках у населення, було втрачено. Із встановленням радянської влади в Україні вийшла низка нормативно-правових документів, якими встановлювалося, що функції контролю за обігом зброї покладаються на органи міліції. Документи прямо вказували, що видання дозволів, контроль за дотриманням правил користування зброєю покладаються на органи робітничо-селянської міліції, яка проводить облік зброї, що є в користуванні населення, а також вилученої зброї, передає вилучену зброю в розпорядження державних структур. Вони передбачали й вилучення зброї у тих осіб, які схильні до вчинення злочинів, і таких, що надають допомогу бандам.
Згодом, у 1924 і 1938 рр., було прийнято постанови ВЦВК і РНК УРСР, що стосувалися здачі зброї населенням, у яких передбачалося, що міліція видаватиме спеціальні дозволи на користування зброєю, а за відсутності таких дозволів мусить вилучати її (зброю) в населення. У той період на рівні Кримінального кодексу було встановлено відповідальність за порушення правил володіння, зберігання та користування зброєю.
Сфера застосування цієї інституції, як форми виконавчо-розпорядчої діяльності дуже широка. Ось декілька прикладів: видача ліцензій (від латинського "Іісеncіа", що перекладається як дозвіл) на право здійснення (проведення) судових експертиз (судово-бухгалтерської, технічного дослідження документів, авторознавчої тощо) є прерогативою Міністерства юстиції України. Міністерство внутрішніх справ України видає ліцензії на право здійснення охоронної діяльності, виготовлення та реалізацію (продажів)спеціальних засобів самооборони. Регулювання правових відносин у цих сферах життєдіяльності суспільства здійснюється в дозвільному порядку, за принципом: "дозволено лише ті, що дозволено законом". Тобто, це порядок, врегульований, як правило, адміністративно-правовими нормами, який передбачає обов'язкове отримання в компетентних органів державного управління дозволу на право здійснення певних дій або ж надання компетентними органами певних повноважень юридичним чи фізичним особам. Видавати дозволи мають право лише органи державного управління, які здійснюють контрольно-наглядові функції в даній галузі.
У рамках інституції дозвільного порядку існують суспільні відносини, що складаються з приводу джерел підвищеної небезпеки, до яких належать, наприклад, зброя, вибухівка, отруйні речовини, збудники тяжких інфекційних захворювань тощо. Небезпека в цьому випадку може виникнути при порушені правил їх транспортування, зберігання, використання тощо або, що значно небезпечніше, при умисному застосуванні зі злочинною метою. Тому, кожна держава, дбаючи про громадський порядок, державну, громадську та екологічну безпеку, конституційні гарантії невід'ємного права кожної людини на життя та здоров'я, законодавчо встановлює певний перелік предметів, матеріалів та речовин, що заборонені, або обмежені в повсякденному обігу через свою підвищену небезпеку.
Верховна Рада України відповідно до ст.ст. 13, 28 і 45 Закону України від 7 лютого 1991 р. "Про власність", виходячи з вказаних вище міркувань, а також відповідно до міжнародних договорів України, своєю Постановою від 17 червня 1992р. "Про право власності на окремі види майна" затвердила перелік видів майна, що на території України не може перебувати у власності, а саме:
зброя, боєприпаси, бойова і спеціальна військова техніка, ракетно-космічні комплекси ; протиградні установки; вибухові речовини й засоби вибуху; усі види ракетного палива, а також спеціальні матеріали та обладнаннядля його виробництва; бойові отруйні речовини; наркотичні, психотропні, сильнодіючі отруйні лікарські засоби; державні еталони одиниць фізичних розмірів; спеціальні технічні засоби негласного отримання інформації; спеціальні засоби, що застосовуються правоохоронними органами[4].
Проте, повсякденна діяльність людини (наприклад: виробництво, полювання, спорт, медицина тощо, нарешті самозахист) потребує використання речей, що по загальним ознакам підпадають під державну заборону. Тому для деяких предметів, матеріалів та речовин, зроблено виключення і їх дозволено мати у власності учасникам управлінських відносин. Але тільки з дозволу і під постійним контролем компетентних органів державного управління.
До предметів, матеріалів і речовин, повсякденний обіг яких державою дозволяється, але обмежується належать:
1. Зброя (вогнепальна, газова, холодна, пневматична) та бойові припаси (до
вогнепальної та газової); 2. Протиградні установки; 3. Вибухові матеріали (вибухівка та засоби ініціювання); 4. Радіоактивні речовини; 5. Наркотичні засоби; 6. Сильнодіючі отруйні речовини 1-І 1 класу безпечності; 7. Збудники інфекційних захворювань 1-11 групи патогенності і токсини; 8. Печатки і штампи (які внесені в державний перелік з метою попередження посягань на встановлений порядок управління)[5].
Поняття ОБІГ включає в собі такі дії як: виготовлення, ремонт; купівля - продаж, передача, дарування; використання, носіння; зберігання, охорона, реєстрація, облік; транспортування; вилучення, знищення; ввезення та вивезення з меж України.
Обмежений обіг вказанихвище речей здійснюється з Дозволу та під наглядом компетентних органів державного управління, тому правовідносини в цій галузі суспільного життя регулюються, переважно, нормами адміністративного права, які в сукупності з технічними нормами, складають правову основу тієї частини дозвільного порядку держави, яка складається з приводу предметів матеріалів та речовин що є джерелом підвищеної суспільної небезпеки. У
Loading...

 
 

Цікаве