WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та завдання дозвільної системи а Україні - Дипломна робота

Поняття та завдання дозвільної системи а Україні - Дипломна робота

правоохоронної діяльності, провідна роль у якій належить органам внутрішніх справ. На ці органи покладається широке коло завдань щодо забеїпеченпя особистої безпеки громадян, захист їх прав, свобод і а законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення, охороні і забезпечення громадського порядку та громадської безпеці, захисту власності від протиправних посягань, притягнення правопорушників до відповідальності тощо. Перважну більшість зазначених завдань органи внутрішніх справ виконують під час здіїсння адміміністративної діяльності, тобто діяльності, врегульованої адміністративно - правовими нормами і спрямонаної на їх реалізацію.
Адміністративна діяльність органів внутрішніх справ має складний, різноплановий характер і виконується за багатььма напрямками, із викорстанням різноманітих засобів як правого, так і організаціїного змісту.
Одним із таких напрямків є здійснення дозвільної системи, під час якого забеспечується контроль за відкриттям та функціонуванням обє'ктів, що становлять потенційну небезпеку для громадського порядку, а також здійснюється державне регулювання обігу зброї, засобів самооборони. Разом з тим чинне законодавство в регулюванні багатьох питань пов'язаних зі здійсненням зазначенної системи відстало від потреб часу, не в усьму його вимогам відповідає і практична діяльність органів внутрішніх справ у цій сфері.
Аналізу проблем державного управління в сфері охорони громадського порядку і, зокрема, адміністративної діяльності органів внутрішніх справ у вітчизняній адміністративно-правовій літературі присвячено чимало наукових праць (В.Б. Авер'янова, М. І. Ануфрієва, О.М. Бандурки, Д. М. Бахрах, О.К. Безсмертного, Ю.П. Бітяка, А.С.Васильєва, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Є. В. Додіна, М.М. Дорогих, М.1. Єропкіна, О.П. Клюшниченка, Л.В. Коваля, А.Т. Комзюка, та ін.), які можуть служити гарним науковим фундаментом для подальших досліджень зазначених проблем. Але власне проблемам здійснення дозвільної системи було присвячено набагато менша кількіть наукових праць, зокрема це праці Г.Г. Месхи, І. М. Кириченка та С.Д. Подлінєва, однак перші два автори свої дослідження проводили ще до утворення незалежної Української держави на базі законодавства, якого в наш час не існує, що ж стосується праць С.Д. Подлінєва, на самперед присвячені процедурам видачі органами внутрішніх справ дозволів у тому числі дозволів на право придбання вогнепальної зброї. Також свої роботи державному регулюванню обігу зброї присвятили А.С. Мацко, І. В. Бойко, В.П. Петков, О.С. Фролов, В.В. Поляков, О.В. Артамонов.
Мета данної дипломної роботи - це вивчення наукової, навчальної, публіцистичної літератури, аналіз нормативно - правових актів щодо регулювання обігу зброї в Україні, їх практичне застосування, розробка рекомендацій щодо удосконалення законодавства України про зброю та його реалізація.
Задачами роботи є вивчення на підставі наукової, навчальної, публіцистичної літератури, з нормативно - правових актах порядку отримання дозволів на придбання, носіння об'єктів дозвільної системи (зброї) як фізичними, так і юридичними особами, умов та правил реальзацї об'єктів дозвільної системи (зброї), порядку застосування зброї та відповідальність за порушення законодавства про зброю, розробка рекомендацій стосовно удосконалення українського законодавства про зброю та практики його застосування.
Об'єктом наукового дослідження є суспільні відносини, що виникають між фізичними та юридичними особами та органами держави під час реалізації права на придбання, зберігання, носіння, використання вогнепальної (нарізної та гладкоствольної), пневматичної, холодної зброї та державою, в особі уповноваженних органів, що здійснюють дозвільну систему.
Предметом дослідження є мисливська вогнепальна гладкоствольна та нарізна зброя, пневматична зброя, холодна зброя, спеціальні засоби самооборони зарядженні речовинами сльозоточивої та дратівної дії, та також порядок державного регулювання реалізації прав громадян на носіння, придбання, зберігання зброї закріпленного Конституцією України.
Основні методи які були використані під час ниписання цієї дипломної роботи :
Загальнонаукові : синтез; аналіз; дедукція; порівняння; історичний;логічний; індукція; діалектичний.
Спеціальні : експертних оцінок; статистичний аналіз; моделювання; комплексне дослідження.
1 ПОНЯТТЯ ТА ЗАВДАННЯ ДОЗВІЛЬНОЇ СИСТЕМИ В УКРАЇНІ :
ГЕНЕЗА, СУЧАСНИЙ ПРАВОВИЙ СТАН.
1.1. Поняття та завдання дозвільної системи в Україні.
Відповідно до маркетингових опитів, 5% чоловічого населення виявляє цікавість до придбання зброї. Щодо чисельності населення Європи - 608 млн. - це складає 17 млн. осіб. Для порівняння: сексуальні меншості складають 0,5% населення.
В Україні зброєю, переважно мисливською, володіє 1% населення. Усього в Дозвільній Системі МВС України зареєстровано 800000 од. гладкоствольної зброї, у тому числі відомчої. Непропорційно висока щодо площі угідь кількість мисливців (в Італії до 3% населення) указує на непрямий шлях легального придбання зброї. Номінально мисливська, вона використовується для охорони володінь.
Швейцарське об'єднання за вільне володіння зброєю "PRO TELL" в інформаційному листі № 29 вказує: відповідно до результатів вибіркового телефонного опиту у ФРН (старі федеральні землі) 8,9% опитаних признавалися, що в них "у господарстві" є хоча б одна вогнепальна зброя. У Швейцарії 27% мають зброю (без обліку армійської). Дослідження 1993 р. називають іншу цифру: на руках у ФРН знаходиться 5млн. од. Зареєстрованої та 20 - 30 млн. од. незареєстрованної вогнепальної зброї (інші дані відповідно 10 і 20 млн. од.).
Офіційно у ФРН на 02. 1996 р. нараховувалося 2,1 млн. власників зброї, із котрих 1,6 млн. складаютьстрільці-спортсмени, 250000 мисливці, 280000 - колекціонери і тільки 30000 - особи, що мають право на носіння зброї з метою самооборони (інші дані: 1,5 млн стрільців, із них 326000 мисливці). Як бачимо, статистика нічого не знає й у цьому випадку.
Варто врахувати, що закони, що обмежують володіння зброєю у ФРН, по своїй суворості не поступаються вітчизняним. Так, мінімальне покарання за незаконне зберігання патронів військового зразка, наприклад,одного патрона 7,62 NATO - 1 рік позбавлення волі. Юстиція ФРН ніколи не ховала політичної спрямованості подібних законів.
Першим обмежувальним законом про зброю в Німеччині став закон
1928 р., відповідно до якого продаж зброї і боєприпасів став робитися тільки при наявності в покупця відповідного дозволу. Тоді на руках у населення знаходилося від 1 до 2 млн. од. незареєстрованної вогнепальної зброї, в основному військового зразка. Закон 1972 р. носив явну антитерористичну спрямованість.
На 1995 р. у ФРН нараховувалося вже 10 млн. легальної і 20 млн.од. нелегальної зброї (дані поліції). Незважаючи на те,що 70% зброї знаходиться в незаконному володінні, 97,5% жертв насильницьких злочинів не є жертвами застосування вогнепальної зброї. 80% вбитих не є жертвами застосування вогнепальної зброї. Застосування вогнепальної зброї при
Loading...

 
 

Цікаве