WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності - Курсова робота

Поняття та види звільнення від кримінальної відповідальності - Курсова робота

виправлення.[7.]
З точки зору загальної і спеціальної превенції, для виправлення правопорушника кримінальна відповідальність може бути ефективною лише у тому разі, коли притягнення до неї відбувається невдовзі після вчинення злочину. Покарання, призначене після того , як сплив тривалий термін, є актом, несумісним із принципом гуманізму, набуває рис помсти з боку держави. Доцільність звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності з погляду кримінального процесу і криміналістики пояснюється тим, що внаслідок свого негативного впливу на докази тривалий проміжок часу з моменту вчинення злочину істотно перешкоджає , а іноді й унеможливлює успішне розкриття й розслідування злочину, об'єктивний розгляд кримінальної справи в суді. Існування давності притягнення до кримінальної відповідальності М.С.Таганцев обґрунтував, з одного боку, непотрібністю і безцільністю призначення у таких випадках покарання, а, з іншого процесуальними труднощами відновлення подій минулого, внаслідок чого кримінальне переслідування перетворюється у даремну трату зусиль держави. Згідно з статтею 49 Кримінального Кодексу закріплюються такі умови звільнення від кримінальної відповідальності у зв'язку із закінченням строків давності.
По-перше, особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання вироком законної сили минули такі строки:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачене покарання менш суворе, ніж обмеження волі;
2) три роки - у разі вчинення злочинуневеликої тяжкості, за який передбачене покарання у виді обмеження або позбавлення волі;
3) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
4) десять років-у разі вчинення тяжкого злочину.
2. Перебіг давності зупиняється, якщо особа, що вчинила злочин, ухилилась від слідства або суду. У цих випадках перебіг давності відновлюється з дня з'явлення особи із зізнанням або її затримання. У цьому разі особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з часу вчинення злочину минуло п'ятнадцять років.
3. Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у частинах першій та другій цієї статі строків особа вчинила новий злочин середньої тяжкості, тяжкий або особливо тяжкий злочин. Обчислення давності у цьому разі починається з дня вчинення нового злочину. При цьому строки давності обчислюються окремо за кожний злочин.
4. Питання про застосування давності до особи, що вчинила особливо тяжкий злочин, за який згідно із законом може бути призначено довічне позбавлення волі, вирішується судом. Якщо суд не визнає за можливе застосування давності, довічне позбавлення волі не може бути призначено і замінюється позбавленням волі на певний строк.
5. Давність не застосовується у разі вчинення злочинів проти миру та безпеки людства.[8.]
РОЗДІЛ 4
Особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх
Статтею 106 Кримінального Кодексу, регламентуючи особливості звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх, встановлює дещо інші, загалом скорочені строки давності.
1. Звільнення від кримінальної відповідальності та відбування покарання у зв'язку із закінченням строків давності до осіб, які вчинили злочин у віці до вісімнадцяти років, застосовується відповідно до статей 49 та 80 цього кодексу з урахуванням положень, передбачених цією статтею.
2. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки давності:
1) два роки - у разі вчинення злочину невеликої тяжкості;
2) п'ять років - у разі вчинення злочину середньої тяжкості;
3) сім років - у разі вчинення тяжкого злочину;
4) десять років - у разі вчинення особливо тяжкого злочину. 3. Щодо осіб, зазначених у частині першій цієї статті, встановлюються такі строки виконання обвинувачу вального вироку:
1) два роки - у разі засудження до покарання, не пов'язаного з позбавленням волі, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі за злочин невеликої тяжкості ;
2) п'ять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі за злочин середньої тяжкості, а також при засудженні до покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років тяжкий злочин;
3) сім років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення волі на строк більше п'яти років за тяжкий злочин;
4) десять років - у разі засудження до покарання у виді позбавлення
волі за особливо тяжкий злочин.[2.]
Якщо стаття Особливої частина містить кілька частин встановлюючи вид злочину в плані застосування ст. 49 КК, потрібно виходити з максимальної міри покарання, передбаченою тією частиною статті, за якою кваліфікується діяння особи. Якщо санкція норми КК альтернативне передбачає кілька покарань, береться до уваги найбільш суворе з них. У тому разі, коли особа одночасно вчинила декілька злочинів, строки давності обраховуються самостійно, стосовно кожного з діянь, які складають ідеальну сукупність злочинів.
Початковим моментом перебігу строку давності є день вчинення особою злочину. Застосовуючи ст..49 КК щодо злочинів із матеріальним складам, в яких настання суспільне небезпечних наслідків може бути віддалене від вчинення протиправного діяння, слід враховувати те, що ч. З ст.4 КК6 "Часом вчинення злочину визнається час вчинення особою передбаченої законом про кримінальну відповідальність дії або бездіяльності". Наприклад, строк давності у разі вчинення вбивства починає спливати не з дня настання біологічної смерті людини, а з часу заподіяння потерпілому смертельного поранення.
Для незакінченого злочину закон не встановлює особливих правил, пов'язаних із регулюванням строків давності. При вчиненні готування або замаху строк давності починає спливати з дня припинення злочинного діяння з причин, не залежних від волі винного. Початковим моментом обчислення строку давності щодо співучасника є день вчинення ним діяння, яке він виконав відповідно до своєї ролі в умисному злочині, а не день вчинення кримінальне карного діяння виконавцем.[5.]
Враховуючи правила, встановлені кримінально-процесуальним законодавством (ст. 89 КПК), при обчисленні строків не береться до уваги той день і та година від яких починається строк, У зв'язку з цим строки давності починають спливати з 0 годин тієї доби, яка настає після доби вчинення злочину, строк давності закінчується після того, як сплила
Loading...

 
 

Цікаве