WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття суб’єкту злочину - Курсова робота

Поняття суб’єкту злочину - Курсова робота

і вольової ознак зумовили те, що в кримінальному законі (ч.2 ст.19) вони розділені між собою сполучником "або". У такий спосіб законодавець підкреслив не тільки їх відносну самостійність, але, головне, він закріпив їх рівне значення при визначенні неосудності особи.
У літературі зазначається, що юридичний критерій неосудності відіграє подвійну роль: 1) визначає справжній зміст неосудності, бо тільки він дозволяє визначити, чи усвідомлювала особа в момент вчинення суспільно-небезпечного діяння своєї дії (бездіяльність) і чи могла вона в цей момент керувати ними; 2) встановлює межі дії медичних критеріїв і таким чином проводить межу між осудність і неосудністю.
Для визнання наявності юридичного критерію достатньо встановити одну із названих його ознак -- інтелектуальну чи вольову. Сукупність медичногокритерію (одного із чотирьох видів психічних захворювань) і юридичного критерію дає підстави для визначення особи неосудною, і вона у зв'язку з цим не підлягає кримінальній відповідальності.
Неосудність, так само, як і осудність, - юридичне поняття. У зв'язку з цим висновок про осудність чи неосудність особи по конкретній справі робить суд (а в процесі попереднього розслідування орган дізнання, слідчий чи прокурор), спираючись на результати судово-психіатричної експертизи. Згідно з кримінально-процесуальним законодавством: "для визначення психічного стану підозрюваного чи обвинуваченого за наявності у справах даних, що викликають сумніви стосовно їх осудності, обов'язково призначається експертиза". Однак цей висновок, як і будь-який висновок експерта взагалі, не є обов'язковим для органів попереднього розслідування, прокурора і суду, а підлягає оцінці. "Вони можуть не погодитися з висновком судово-психіатричної експертизи, але така незгода має бути вмотивована у відповідному процесуальному документі".
Стан неосудності особи визначається лише на момент вчинення нею суспільно-небезпечного діяння. Відповідно до закону особа, яка визнана неосудною, не підлягає кримінальній відповідальності незалежно від тяжкості вчиненого нею суспільно-небезпечного діяння. До такої особи за рішенням суду, на підставі ч.2 ст. 19, можуть бути застосовані примусові заходи медичного характеру, які не є покаранням. Передбачені такі види примусових заходів медичного характеру: "надання амбулаторної психіатричної допомоги в примусовому порядку, госпіталізація до психіатричного закладу із звичайним, посиленим чи суворим наглядом". Такі заходи не є кримінальним покаранням, однак, на відміну від звичайного психіатричного лікування, є примусовими і спрямовані як на лікування хворого, так і на охорону суспільства і держава від можливого повторення ним нових суспільно-небезпечних діянь.
"Не підлягає покаранню особа, яка вчинила злочин у стані осудності, але до постановлення вироку захворіла на психічну хворобу, що позбавляє її можливості усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними. До такої особи за рішенням суду можуть застосовуватися примусові заходи медичного характеру, а після одержання така особа може підлягали покаранню"10. Застосування покарання до такої особи одразу, по-перше, суперечило б принципу гуманізму, а по-друге, не могло б забезпечити досягнення мети покарання.
4. Кримінально-праве значення стану сп'яніння в момент здійснення злочину
КК України розглядав здійснення злочину особою, що знаходилася в стані сп'яніння, як обставина, що обтяжує відповідальність. Хоча суд міг не визнавати його таким.
Новий карний закон не містить цього правила. Однак здійснення злочину в стані сп'яніння може бути враховано судом при призначенні покарання як одну з характеристик особистості злочинця. Особа, що зробила злочин у стані сп'яніння, викликаній вживанням алкоголю, наркотичних чи коштів інших одурманюючих речовин, підлягає кримінальної відповідальності. Конкретний вид "інших одурманюючих речовин" у даному випадку значення не має. Дана норма не має на увазі виняткові стани, зв'язані з патологічним сп'янінням, що є тимчасовим психічним розладом і утворить один з ознак медичного критерію.
Стан сп'яніння збільшує психічну і рухову активність, утрудняє концентрацію уваги, у людини відбувається переоцінка своїх можливостей, знижується самоконтроль. У стані сп'яніння розгальмовуються інстинкти і виявляються сховані особливості особистості і переживання, контрольовані у тверезому стані (ревнощі, марнославство, образи й інші).
Алкоголь, поряд з іншими одурманюючими речовинами, має першорядне значення в порушенні балансу сил порушення і гальмування, що створює в підсумку психічні аномалії, що обумовлюють агресивні реакції. У цьому стані домінують зовнішньо обвинувачувані самозахистні форми реагування, кращими стають більш легені, примітивні, не потребуючих зусиль способи досягнення цілей.
Сп'яніння утрудняє усвідомлення соціальної значимості поводження й аналіз виниклої емоціогенної ситуації, що свідчить про свій рід психічної аномалії. Відповідальність осіб, психічні аномалії, яких не виключають осудності, і характеризується таким же дисбалансом фізіологічної системи, що властивий суб'єктам у стані сп'яніння.
Існують два підходи до оцінки стану сп'яніння. З одного боку, сп'яніння викликає психічну аномалію, що фатально визначає конкретну спрямованість поводження, змінити яку людина вже не може. У зв'язку з цим принцип справедливості вимагає обліку стану сп'яніння в якості зм'якшуючого покарання обставини. З іншого боку, людина приймає рішення самостійне, і ця обставина дезавуює стан сп'яніння як зм'якшуюче покарання фактор.
?
5.1 Поняття спеціального суб'єкта
Спеціальний суб'єкт - це особа, що володіє поряд з осудністю і віком кримінальної відповідальності також іншими додатковими ознаками, зазначеними в чи законі прямо випливають з нього, що обмежують коло осіб, що можуть нести відповідальність за дане суспільно небезпечне діяння.
Суспільно небезпечне діяння буде визнано злочином тільки тоді, коли в діянні будуть установлені всі ознаки складу злочину, у тому числі ознаки спеціального суб'єкта.
Ознаки спеціального суб'єкта - це конкретні особливості суб'єкта даного злочину, що виходять за рамки загальних вимог до суб'єктів інших злочинів. Вони характеризують дуже різноманітне коло властивостей суб'єкта.
При цьому законодавець не випадково встановлює кримінальну відповідальність стосовно до кожного конкретного складу. По-перше, у реальній дійсності злочину відбуваються саме тими особами, з якими зв'язана можливість залучення до кримінальної відповідальності. Наприклад, військовий злочин. По-друге, деякі діяння досягають того ступеня суспільної небезпеки, що викликає необхідність установлення кримінальної відповідальності, лише коли вони зроблені особою, що володіє ознаками спеціального суб'єкта. Наприклад, хабар може одержати й
Loading...

 
 

Цікаве