WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття суб’єкту злочину - Курсова робота

Поняття суб’єкту злочину - Курсова робота

ступінь), імбецильність (середній ступінь), ідіотія (найглибший ступінь поразки розумової діяльності).
3.4. Юридичний критерій неосудності
Безпосередньо відображаючи юридично значимі властивості психічних розладів, юридичний критерій підводить усе різноманіття психопатологічних проявів до єдиного знаменника і робить цей клінічний по змісту матеріал порівнянним із правовими поняттями і придатним для рішення правових задач. За допомогою юридичного критеріюсудово-психіатричні терміни "переводяться" на мову права, зрозуміла судовим органам.
Юридичний критерій неосудності укладається у відсутності в особи здатності усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) - це інтелектуальний момент, або керувати своїми вчинками - вольовий момент.
Зміст інтелектуального моменту свідчить про те, що особа не розуміє небезпеки свого поводження для суспільства.
Розлад інтелекту, як правило, викликає і розлад волі - особа не може керувати своїми вчинками. Однак бувають випадки, коли особа віддає особа у своїх діях, тобто усвідомлює характер свого поводження, але в силу хворобливого стану не може керувати своїми діями. Наприклад, такі стани виникають у людей, що страждають наркоманією в період наркотичного голодування. Особа гарна усвідомлює злочинність свого поводження при чи розкраданні вимаганні наркотичних коштів, але при цьому не здатно стримати себе внаслідок глибокої поразки сфери волі, викликаного наркотичною залежністю.
Уведення мнестичної ознаки юридичного критерію (здатність до запам'ятовування сприйнятих обставин) у теорії карного права не знайшло широкого поширення. Відсутність цієї ознаки не означає неможливості визнання особи суб'єктом злочину, хоча зазначена ознака буде істотною характеристикою обвинувачуваного в карному процесі.
Для визнання особи несамовитим потрібно наявність одного з ознак юридичного критерію в сполученні з одним з ознаки клініко-психологічної реальності у виді широкої поширеності в сфері права осіб із психічними аномаліями (прикордонними психічними розладами), що лімітують, але не позбавляють суб'єкта злочину цілком можливості регулювання свого поводження. Поняття "обмежена осудність" адекватно відображає і фіксує цю реальність для диференційованої правової оцінки дій суб'єкта злочину.
Загальна кількість осіб, визнаних судово-психіатричною експертизою обмежено осудними, у 2001 році склало 2,9 тисяч, а 2002 року - більш 3 тисяч чоловік. Однак застосування норми викликає значних труднощів. Відзначено багаторазові розбіжності експертних і судових оцінок.
Осудна особа, що під час здійснення злочину не могло повною мірою усвідомлювати фактичний характер і суспільну небезпеку своїх дій (бездіяльності) або керувати ними, підлягає кримінальної відповідальності. Юридичний критерій обмеженої осудності - неповна міра усвідомлення фактичного характеру і суспільної небезпеки дій (бездіяльності) і керувати ними.
Наявність юридичного критерію обмеженої осудності, як і у випадку встановлення неосудності, цілком залежить від наявності медичного критерію.
Медичний критерій обмеженої осудності утворять, насамперед, порушення в інтелектуальній і емоційно-вольовій сфері, що не дозволяють повною мірою усвідомлювати свої вчинки і керувати ними.
Головною відмітною ознакою обмеженої осудності є можливість особи усвідомлювати свої дії, керувати ними, але в силу психічного захворювання в нього обмежена здатність до повноцінної психічної діяльності. Наявність медичного критерію обмеженої осудності як психічного захворювання і юридичного критерію як здатності хоч і не повною мірою, але усвідомлювати свої дії (бездіяльність), керувати ними обумовлюють можливість залучення особи до кримінальної відповідальності.
Концепція обмеженої осудності зв'язана з відносно неглибокими психічними розладами суб'єкта злочину (іменованими часто психічними аномаліями). У відмінності від розладів, характерних для несамовитих, психічне розлад, що не виключає осудності, не носить патологічного характеру, тобто не є хворобою. Зазначені аномалії характеризуються дисбалансом сил порушення і гальмування.
Психічні розлади, що не виключають осудності, до впливають над інтелектуальними можливостями особи, унаслідок чого протиправний спосіб зняття емоціогенної напруженості в конкретної емоціогенної ситуації стає для нього значно більш ймовірний і полегшений.
Аномалії психіки характерні для різних психічних конституцій і являють собою зовні велика розмаїтість. Однак, незважаючи на різноманіття психічних аномалій, вони можуть бути підрозділені на аномальні стани й аномальні процеси. Аномальні стани визначаються відносною сталістю психофізіологічних реакцій. На відміну від них процеси носять тимчасовий, непостійний характер і залежать від визначених біологічних факторів.
У силу різноманіття аномальних процесів і станів законодавець відмовився від їх перечневого методу, прийнятного для опису медичного критерію неосудності. Хворобливі стани, що характеризують неосудність, цілком конкретні і чисельно обмежені відомими в психіатрії хворобами.
До психічних станів аномального типу випливає, зокрема, відносити типи характеру - холеричний і меланхолійний, а також неврози, психопатії. До аномальних психічних процесів відносяться тимчасові психічні розвитку, що, однак, порушують баланс процесів порушення і гальмування. Деякі з таких аномальних процесів знайшли відображення в переліку обставин, що зм'якшують покарання. Це, наприклад, вагітність, при якій жінка найчастіше буває агресивна, протиправність чи аморальність поводження потерпілого, що може викликати стан афекту й інші.
Прикладом аномалій можуть служити акцентуалізації характеру, що представляють собою посилення окремих рис характеру до такого сильного ступеня, при якій адаптаційні можливості суб'єкта значно знижуються в умовах емоціогенної ситуації. Так, наприклад, у результаті судово-психіатричної експертизи К., обвинувачуваного, були встановлені такі його особистісні особливості, як демонстративність, егоцентричність, зневага загальноприйнятими нормами і цінностями, перевага зовнішньообвинувачуванувих форм емоційного реагування, підвищена дратівливість, уразливість, помисливість. Було констатовано, що у випробуваного мається психопробний синдром, що не дозволяє К. повною мірою керувати своїми діями.
Психічний розлад, що не виключає осудності, враховується судом при призначенні покарання і може служити підставою для призначення примусових мір медичного характеру.
3.5. Поняття неосудності та її критерії
Неосудність - це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення суспільно-небезпечного діяння не могла усвідомлювати свої дії (бездіяльність) або керувати ними внаслідок хронічного психічного захворювання, тимчасового розладу
Loading...

 
 

Цікаве