WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття суб’єкту злочину - Курсова робота

Поняття суб’єкту злочину - Курсова робота

усвідомлювати характер своїх дій і керує ними.
Медичний критерій розкриває причини цієї нездатності: хворобливий стан психіки чи людини відставання в психічному розвитку особи, що скоїли суспільно небезпечне діяння. При цьому не усякий хворобливий стан психіки дозволяє визнати йогонесамовитим, а тільки те, що заважало йому правильно оцінювати свої вчинки. Осудність може бути присутнім при наявності будь-якого їхнього психічного розладів, перерахованих у законі. Так, у Л., засудженого, виявлені ознаки розумового недорозвинення (олігофренії) у стадії легкої дебільності. Зазначене психічне захворювання, як відбито у висновку судово-психіатричного експерта, не виключало для Л. можливості усвідомлювати фактичного характеру і суспільної небезпеки своїх дій і керувати ними, що і визначило висновок експертів і суду про його осудність у відношенні інкримінованого діяння.
Сучасна формула неосудності передбачає погодженого застосування юридичного і медичного критеріїв при рішенні питання про неосудність.
Неосудність установлюється ретроспективно і співвідноситься згодом здійснення суспільно небезпечного діяння. Наступне видужання особи не є підставою для залучення його до кримінальної відповідальності.
3.2. Поняття обмеженої осудності
Інститут обмеженої осудності є новелою українського кримінального законодавства. Обмежена осудність - це психопатологічний стан людини, за якого вона під час вчинення злочину через наявний у неї психічний розлад не була здатна повною мірою усвідомлювати свої дії (бездіяльність) та /або керувати ними. Обмежена осудність не виключає кримінальної відповідальності: "підлягає кримінальній відповідальності особа, визнана судом обмежено осудною...".
Обмежена осудність, так само як осудність та неосудність, характеризується двома критеріями - медичним (біологічним) і юридичним (психологічним), сукупність яких і дає підстави для визнання особи обмежено осудною.
Медичний критерій обмеженої осудності вказує на наявність у винного певного психічного розладу: різного роду психопатії, невротичні розлади, розлади особистості, залишкові явища черепно-мозкових травм, розумова відсталість.
Юридичний критерій обмеженої осудності складається із двох ознак -інтелектуальної (нездатність особи повною мірою усвідомлювати свої дії чи бездіяльність та вольової ознаки (нездатність особи повною мірою керувати ними). Наявність такого психопатологічного стану, як обмежена осудність, безумовно, значно ослаблює здатність особи до розуміння характеру вчинюваного нею діяння і контролю за своєю поведінкою.
Особа визнається судом обмежено осудною з урахуванням висновку судово-психіатричної експертизи. Згідно із законом: "визнання особи обмежено осудною враховується судом при призначенні покарання і може бути підставою для застосування примусових заходів медичного характеру" . Очевидно, це означає, що вчинення злочину у стані обмеженої осудності може пом'якшити покарання.
Положення щодо можливості застосування примусових заходів медичного характеру до особи, яка визнана судом обмежено осудною, не поширюється на випадки, коли винний вчинив злочин у стані осудності, але до постановлення вироку або під час відбування покарання у нього стався вказаний психічний розлад і він фактично набув ознак, що характерні для обмеження осудності. Адже у п.З ст.93 КК йдеться про осіб, які захворіли на психічну хворобу, а психічні розлади, що можуть становити медичний критерій обмеженої осудності, не є психічними хворобами у вузькому розумінні цього слова.
Такі суспільно-небезпечні захворювання, як хронічний алкоголізм, наркоманія і токсикоманія, також здатні викликати стан обмеженої осудності, але в цьому разі суд не може визнати особу обмежено осудною. Цей висновок випливає із положень ст.96 КК, яка передбачає можливість застосування, незалежно від призначеного покарання, примусового лікування до осіб, які вчинили злочин та мають хворобу, що становить небезпеку для здоров'я інших осіб. На відміну від них, до обмежено-осудних осіб (і неосудних) застосовуються примусові заходи медичного характеру, а не примусове лікування, що вказує на різний правовий статус цих осіб. Відповідно до закону хронічний алкоголік чи наркоман за певних умов можуть бути визнані судом неосудними (якщо, наприклад, наркологічно-хворий у стані абсистенції не здатний керувати своїми суспільно-небезпечними діяннями), але при цьому за будь-яких умов відсутні правові підстави для визнання таких осіб обмежено осудними.
Виходячи зі змісту закону, можна зробити такі висновки:
1) обмежена осудність пов'язана з наявністю в суб'єкта певного психічного розладу, психічної аномалії;
2) внаслідок цього психічного стану особа не повною мірою здатна усвідомлювати фактичні ознаки і суспільну небезпечність вчиненого діяння. Однак, на відміну від неосудної особи, здатність усвідомлювати свої дії (бездіяльність) і (або) керувати ними не виключається;
3) 3) обмежена осудність не виключає осудності як обов'язкової ознаки суб'єкта, а отже, не виключає і кримінальної відповідальності за вчинене.
3.3. Медичний критерій неосудності
Медичний критерій встановлює експерт, за допомогою прийомів і методик, розроблених наукою психіатрією.
Законодавцем в узагальненому виді даний вичерпний перелік різні форми хворобливих розладів психічної діяльності, що можуть супроводжуватися втратою здатності особи усвідомлювати свої чи дії керувати ними: хронічні психічні розлади, тимчасові психічні розлади, слабоумство, інший хворобливий стан психіки.
Хронічні психічні розлади є наслідком невиліковних чи тяжко хворих щиросердечних хвороб, що носять тривалий характер і мають тенденцію до наростання хворобливих явищ. Такими хворобами прийнято вважати: шизофренію, маніакально-депресивний психоз, параною, прогресивний параліч, як наслідок сифілісу мозку, що прогресує старече слабоумство й інші хвороби.
Тимчасовий психічний розлад - це розлад психіки людини, що протікає відносно швидкоплинно і, як правило, що закінчується видужанням. До таких розладів відносяться всі так називані виняткові стани: алкогольний психоз, біла гарячка, патологічне сп'яніння, реактивні симптоматичні стани (патологічний ефект, тобто розлад психіки, викликаний важким щиросердечним потрясінням).
Під слабоумством (олігофренією) розуміються різні форми стійкого, малообратимого упадку психічної діяльності з поразкою інтелекту і необоротних змін особистості людини.
Слабоумство укладається в значному зниженні розумових здібностей і носить постійний характер. Воно може бути уродженим чи здобувається в перші три роки життя в результаті перенесених важких неврологічних захворювань (наприклад, менінгіту). Розрізняють три ступені поразки психіки людини при слабоумстві: дебільність (легкий
Loading...

 
 

Цікаве