WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття складу злочину. Його значення та зміст - Реферат

Поняття складу злочину. Його значення та зміст - Реферат

частини КК (гл. V "Злочини проти індивідуальної власності громадян"), бачимо, що об'єк-том крадіжки є індивідуальна власність громадян. Порівняльний же ана-ліз ст. 81 і ст. 140 КК дозволяє зробити висновок, що ці злочини відріз-няються між собою якраз суб'єктом, бо крадіжка, відповідальність за яку передбачена в ст. 81 КК, вже посягає на інший об'єкт - державну або колективну власність.
Склад злочину необхідно відмежовувати від самого злочину, бо во-ни не співпадають один з одним, а лише співвідносяться між собою як явище (конкретний злочин) і юридичне поняття про нього (склад кон-кретного виду злочину). Злочин - це конкретне суспільне небезпечне діяння, вчинене впевній обстановці, часі і місці, що відрізняються ба-гатьма особливостями від усіх інших злочинів одного виду. Склад же злочину являє собою юридичне поняття про злочини певного виду, в якому об'єднані найбільш суттєві, найбільш типові і універсальні їх оз-наки. Тому, наприклад, крадіжки, вчинені різними особами, завжди від-різняються тією чи іншою мірою одна від одної своїми особливостями, але склади вчинених ними злочинів тотожні.
Виходячи з цього, можна зробити висновок, що обсяг ознак злочи-ну і складу злочину різний. З одного боку, обсяг ознак злочину ширший за обсягом ознак від складу, бо останній включає до себе лише найбільш загальні, типізовані, тобто властиві усім злочинам даного виду, ознаки, а з другого - склад злочину ширший від кожного конкретного злочи-ну, бо він включає до себе ознаки не одного конкретного злочину, а усіх злочинів даного виду.
Поряд зі складом конкретного злочину в теорії кримінального пра-ва виділяють загальне поняття складу злочину. Вчення про загальне по-няття складу злочину грунтується на теоретичному узагальненні усіх ти-пізованих ознак, притаманних усій сукупності складів конкретних зло-чинів. Отже, це не законодавче, а теоретичне поняття. У ньому узагаль-нені ознаки, що характеризують об'єктивні і суб'єктивні ознаки усіх складів злочинів, перебачених чинним кримінальним законодавством.
Викладене дозволяє зробити такі важливі висновки:
1) склад злочину являє собою певну сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак, що визначають конкретне суспільно небез-печне діяння як злочинне;
2) склад злочину утворює сукупність об'єктивних і суб'єктивних ознак;
3) тільки у кримінальному законі встановлюється сукупність зазна-чених ознак;
4) перелік складів злочинів, передбачених кримінальним законом, є вичерпним;
5) тільки у складі злочину визначаються характер і обсяг відпові-дальності за вчинений злочин.
У науці кримінального права вчення про склад злочину займає особливе місце. Це пояснюється як його значущістю для вирішення пи-тань про злочинність і незлочинність діяння, правильної кваліфікації вчиненого і точного застосування закону, так і тим, що в рамках самого вчення про склад злочину вивчаються і розвиваються усі основні інсти-тути кримінального права.
Як відзначається в літературі, значення складу визначається насам-перед тим, що він э законною єдиною, необхідною та достатньою підста-вою кримінальної відповідальності.
Дійсно, законність такої відповідальності обумовлюється тим, що усі ознаки складу злочину встановлені кримінальним законом, а тому будь-які інші ознаки не ураховуються (не впливають) при вирішенні пи-тання про злочинність чи незлочинність вчиненого діяння. Єдиною ж підставою відповідальності складу злочину є тому, що тільки він і ніякі інші обставини не можуть бути підставою кримінальної відповідальнос-ті. Тому склад злочину є як єдиною, так і достатньою підставою кримі-нальної відповідальності. Встановлення його ознак у конкретному сус-пільнонебезпечному діянні особи означає, що є усе необхідне для кримі-нальної відповідальності.
Значення складу злочину полягає в тому, що він, визначаючи рамки (межі) злочинного у поведінці особи, тим самим встановлює і межі роз-слідування, бо основним завданням слідства якраз і є встановлення скла-ду злочину.
Викладене свідчить й про те, що тільки склад злочину дозволяє здійснити правильне розмежування між злочином і провиною, тобто незлочинним суспільно небезпечним діянням. Точно так тільки за допо-могою складу злочину можна проводити відмінність одного злочину від будь-якого іншого (наприклад, державної зради від шпигунства або крадіжки від грабіжу).
У законодавчій практиці за допомогою складу злочину здійснюєть-ся криміналізація (декриміналізація) суспільно небезпечних діянь. Тому склад злочину, як і вчення про нього утворює той інструмент, за допо-могою якого законодавець і здійснює кримінальну політику в галузі криминалізації діянь.
4. Елементи і ознаки складу злочину
У кожному складі злочину прийнято виділяти його елементи. Ними є об'єкт злочину, об'єктивна сторона злочину (їх іноді називають об'єк-тивними ознаками складу), суб'єкт і суб'єктивна сторона злочину (суб'єктивні ознаки злочину). У своїй єдності вони й утворюють склад злочину.
Об'єкт злочину - це те, на що завжди посягає злочин і чому він завжди завдає певну шкоду. Це те благо (цінність), яке поставлене під охорону кримінального закону. Тому об'єктом злочину визнають певні суспільні відносини, що охороняються кримінальним законом.
Об'єктивна сторона - зовнішня сторона діяння, яка виражається у вчиненні передбаченого кримінальним законом діяння (дії або бездіяль-ності), що заподіює або створює загрозу заподіяння шкоди об'єкту зло-чину.
В якості обов'язкових (необхідних) ознак об'єктивної сторони як елемента складу виділяють діяння (дію або бездіяльність), суспільно не-безпечні наслідки і причинний зв'язок. Тому у злочинах з так званим матеріальним складом має бути встановлений причинний зв'язок між ді-єю (бездіяльністю) і суспільно небезпечним наслідком, що настав.
Суб'єкт злочину - це особа, яка вчиняє злочин. За чинним кримі-нальним законодавством суб'єктом злочину може бути тільки фізична особа, яка досягла певного віку. Тому юридичні особи (підприємства, організації, установи, політичні партії, громадські організації тощо) не можуть бути суб'єктами злочинів. Недопустимою є колективна відпові-дальність за злочини, вчинені окремими особами.
В ст. 10 КК встановлюється, що кримінальна відповідальність, за загальним правилом, настає з 16 років, а за окремі злочини, як, наприк-лад, вбивство, розбій, згвалтування та ін., відповідальність встановлює з 14 років.
Крім досягнення певного віку, необхідно встановити, що злочин вчинено осудною особою. У свою чергу, не підлягає кримінальній відпо-відальності особа, яка на момент вчинення суспільно небезпечного діян-ня перебувала в стані неосудності, тобто не

 
 

Цікаве

Загрузка...