WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття складу злочину. Його значення та зміст - Реферат

Поняття складу злочину. Його значення та зміст - Реферат

діяння, яке посягає на правопорядок.
У нормативно-матеріальному визначенні поняття злочину чітко від-биваються дві ознаки: матеріальна - супільна небезпечність діяння і формальна - передбаченість його у кримінальному законі. Однак, як-що зіставити зміст ст.ст. 1 і 3 та ст. 7, то стане очевидним, що в ст. 7 не-повно відображені усіознаки злочину. Стаття 1 КК, визначаючи завдан-ня Кримінального кодексу, у ч. 2 передбачає, що для здійснення цього завдання КК "визначає, які суспільно небепечні діяння є злочинними, і встановлює покарання, що підлягають застосуванню до осіб, які вчини-ли злочини". А ст. 3, відображаючи принцип суб'єктивного ставлення, говорить, що "кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину".
Аналіз цих норм дозволяє зробити висновок, що діяння не може бу-ти злочином, якщо за нього кримінальний закон не передбачає покаран-ня або якщо воно вчинене безвинно.
Саме тому в науці кримінального права встановилося позиція про наявність чотирьох обов'язкових ознак злочину: суспільної небезпеч-ності, протиправності, винності і караності. З урахуванням цих ознак можна дати таке (наукове) визначення поняття злочину: злочином визна-ється суспільно небезпечне, винне, протиправне і кримінально каране ді-яння (дія або бездіяльність) [17].
3. Поняття, значення і зміст складу злочину
Склад злочину - це сукупність встановлених кримінальним за-коном юридичних ознак (об'єктивних і суб'єктивних), що визнача-ють суспільно небезпечне діяння як злочинне.
З цього визначення випливає, що визнання того чи іншого суспіль-но небезпечного діяння злочином є виключно правом законодавця, тоб-то Верховної Ради України. Тут якраз знаходить свою реалізацію прин-цип: "немає злочину без вказівки на те у кримінальному законі". З дру-гого боку, в чинному законодавстві міститься вичерпний перелік тих суспільно небезпечних діянь, що в даний момент визначені як злочинні. Отже, для того, щоб будь-яке суспільно небезпечне діяння, що зустріча-ється у реальному житті, набуло статусу злочину, необхідно, щоб діяння даного виду були визначені законодавцем як злочинні. Тільки за такі суспільно небезпечні діяння людина може бути притягнута до кримі-нальної відповідальності. Відступ від цієї вимоги, як вчить наша власна історія, може привести на практиці до серйозних порушень законності і ущемлення прав громадян.
Тільки законодавець в нормах кримінального закону шляхом зак-ріплених відповідних об'єктивних і суб'єктивних ознак визначає, які з вчинених суспільно небезпечних діянь є злочинами. Причому законода-вець не в змозі виділити і нормативно закріпити усю сукупність ознак конкретного злочину. Будь-який конкретний злочин (вбивство, крадіж-ка, хуліганство) має багато ознак. Чимало з них взагалі не мають безпо-середнього відношення до розв'язання питання про злочинність і кара-ність діяння. Тому законодавець виділяє з усієї сукупності ознак, що ха-рактеризують той чи інший злочин, найбільш важливі, значущі і типові, що однаково притаманні усім злочинам даного виду.
Отже, обсяг ознак, що характеризують конкретно вчинний злочин, значно ширше обсягу тих юридично значущих ознак, що визначають суспільно небезпечні діяння певного виду як злочинні. В той же час склад злочину виступає і як більш широке поняття, бо він містить в собі характеристику не одного конкретного злочину, а усіх злочинів даного виду. Тому при встановленні ознак в конкретно вчиненому злочині слід йти не шляхом їх ототожнення, а через їх виявлення у вчиненому діянні і зіставлення з ознаками (елементами) видового поняття складу злочину, що закріплений кримінальний законом.
Формулюючи ознаки конкретного складу злочину, законодавець завжди виходить і з тих закріплених в нормах Загальної частини КК оз-нак злочину, що мають загальний характер і входять до складу будь-якого злочину. Наприклад, при цьому завжди враховуються закріплені в ст.ст. 10, 12 КК вимоги щодо суб'єкта злочину (досягнення віку і осуд-ність). Тому вже при конструюванні конкретних кримінально-правових норм немає необхідності кожний раз вказувати на вимоги, що відносять-ся до загальної характеристики суб'єкта злочину. Точно так немає необ-хідності у кожній статті КК розкривати зміст умислу і необережності, ос-кільки зміст цих понять закріплено в ст.ст. 8, 9 КК.
Найчастіше в конкретній кримінально-правовій нормі законодав-цем найбільш повно закріплюються ознаки об'єктивної сторони. Це вик-ликане тим, що вони в більшості випадків індивідуальні і притаманні тільки цим злочинам.
Слід мати на увазі й те, що в кримінально-правовій нормі вказані ознаки закріплюються з урахуванням дій виконавця у закінченому зло-чині. Відбивати ж в конкретній нормі особливості цих злочинів з ураху-ванням стадій вчинення злочину і різної ролі в ньому усіх співучасників немає необхідності, тому що ці особливості, в свою чергу, носять загаль-ний, типовий для усіх злочинців характер і закріплені у Загальній части-ні КК в ст.ст. 17, 19.
Таким чином, в нормах загальної частини КК містяться тільки ті об'єктивні та суб'єктивні ознаки складу, що притаманні усім злочинам або багатьом з них. Саме ці ознаки у сполученні з ознаками, описаними в конкретних нормах Особливої частини, й утворюють склад вчиненого злочину.
Важливо відзначити і те, що склад злочину - це реально існуюча система ознак, а не плід людської фантазії або просто вигадка. А якщо це об'єктивна реальність, то її можна пізнати і використати у практичній діяльності.
Звичайно, коли говориться, що усі ознаки будь-якого складу вклю-чені до того чи іншого кримінального закону, то при цьому ураховуєть-ся, що ці ознаки ззовні не завжди очевидні, бо вони певною мірою фор-малізовані і у самому тексті закону можуть зазначатися як безпосере-дньо, так і через систему юридичних понять і категорій.
Так, в ст. 140 КК досить детально закріплені ознаки складу крадіж-ки як таємного викрадення індивідуального майна громадян. Тут вказа-ний предмет посягання (індивідуальне майно), описаний характер дії (та-ємне викрадення), визначена мета поведінки (заволодіння чужим май-ном), але в той же час нічого не сказано про суб'єкта злочину та інші оз-наки цього складу. Усі ці ознаки носять загальний характер і тому зак-ріплені в нормах Загальної частини, до яких і слід звертатися. Наприк-лад, із змісту ст.ст. 10, 12 випливає, що суб'єктом крадіжки може бути лише осудна особа, яка досягла 14-річного віку. Порівняльний же аналіз ст. 8 і ст. 140 показує, що крадіжка як діяння, свідоме і спрямоване не одержання наживи, може бути вчинене лише з прямим умислом. Вивча-ючи місце розташування ст. 140 в системі Особливої
Loading...

 
 

Цікаве