WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття правоутворення (пошукова робота) - Реферат

Поняття правоутворення (пошукова робота) - Реферат

виконавчої влади (підзаконні акти);
- акти судової влади (юрисдикційні акти загального характеру).
є) види нормативно-правових актів по змісту:
- акти однорідного змісту - містяться норми тільки однієї галузі права (наприклад, трудове, сімейне, кримінальне законодавство);
- акти, що мають комплексний характер - включають норми різних галузей права, які обслуговують певну сферу суспільного життя (наприклад, господарське, воєнне, торгове, морське законодавство).
Закон в системі нормативно-правових актів.
Підзаконні нормативно-правові акти.
Закон у широкому розумінні - це всі встановлені державою загальнообов'язкові правила. У власне юридичному значенні закон - нормативно-правовий акт, прийнятий вищими представницькими органами державної влади чи шляхом безпосереднього волевиявлення населення (референдуму), що регулює найбільш важливі суспільні відносини і має найвищу юридичну силу в системі законодавства країни.1
Отже, закони - це правові документи вищої юридичної сили, а це означає, що:
- закон є незаперечним, тобто ніякий інший орган, крім законодавчого, не може його відмінити чи змінити;
- всі інші нормативні акти знаходяться "під" законом, є підзаконними. Вони основані на законах і не протирічать їм.
Як юридичні документи закони мають певні юридичні властивості:
1.Вони є нормативно-правовими актами органів законодавчої влади або самого народу. В Україні право приймати закони мають Верховна Рада України, народ шляхом референдуму;
2.Закони встановлюються для регулювання найважливіших питань державного і суспільного життя;
3.Вони мають найвищу юридичну силу щодо всіх інших нормативних актів. Акти всіх інших органів держави повинні відповідати закону і не суперечити йому, крім того, закон може бути скасований або заменений лише тим суб'єктом, який його встановлював;
4.Для законів встановлюється особливий порядок їх прийняття і введення в дію, який закріплюється в Конституції та інших спеціальних законах. Цей порядок дій називається законодавчим процесом.
Всі закони мають певну класифікацію. По значенню і місцю в системі законодавства закони поділяються на:
1.Конституції.
2.Конституційні закони.
3.Звичайні (поточні) закони.
4.Забезпечувальні (оперативні) закони.
Конституції - основні закони, які регламентують основи суспільного, політичного, економічного життя суспільства, права і обов"язки громадян.1
Конституційні закони:
а) закони, на які посилається конституція або необхідність прийняття яких прямо передбачене конституцією. Як правило, ці закони конкретизують окремі положення конституції або містять посилання до Конституції;
б) закони, якими вносяться зміни, доповнення в діючу Конституцію;
Конституцйний закон відрізняється від інших законів такими ознаками:
- юридичною силою;
- предметом регулювання - особлива сфера;
- порядком прийняття - особлива процедура.
Звичайні закони - регламентують визначені і обмежені сфери суспільного життя у відповідності з Конституцією. Вони приймаються простою більшістю голосів. Можуть бути:
а) кодифіковані ( кримінальний кодекс, тощо);
б) поточні (закон "Про пенсійне забезпечення").
Забезпечувальні (оперативні) закони - ними вводяться в дію окремі закони, ратифікуються міжнародні договори тощо. Ці закони можуть існувати поза інших законів, тобто тих, які ними вводяться в дію і міжнародних договорів, що вимагають ратифікації.
Підзаконні акти - це правотворчі акти компетентних органів, які основані на законі і не протирічать йому. Підзаконні акти мають меншу юридичну силу, ніж закони, вони базуються на юридичній силі закону і не можуть протистояти їм. Ефективне регулювання суспільних відносин має місце тоді, коли загальні інтереси узгоджуються з індивідуальними інтересами. Підзаконні акти якраз покликані конкретизувати основні принципові положення законів стосовно своєрідності різних індивідуальних інтересів.
Залежно від юридичної сили підзаконні акти класифікуються на:
- загальні, що поширюються на всю територію та населення держави (постанови Верховної Ради, укази Президента, акти Кабінету Міністрів);
- відомчі, що поширюються на певну сферу суспільних відносин (акти міністерств, відомств, державних комітетів);
- місцеві, які мають чинність на території певної адміністративної одиниці (акти місцевих органів виконавчої влади);
- локальні акти, що регламентують діяльність конкретних підприємств, установ, організацій і поширюються на їх працівників.
Підсумовуючи результати можна конститувати, що в якості офіційної форми вираження і закріплення правових норм виступають юридичні джерела (форми) права. Вони важливи для правотворчесті, так як сприяють вдосконаленню законодавства, створенню нових правових понять і категорій.
Висновок
В процесі виконання даної роботи перед нею стояло завдання визначити поняття, зміст і ознаки правоутворення, правотворчості, джерел (форм) права. Підсумовуючи результати дослідження можна константувати:
1. Правоутворення є найбільш широкою формою виникнення і буття права. Воно існує як в державних рамках так і врамках громадянського суспільства - в усьому об'ємі, що стосується правових понять. Правоутворення включає в себе не тільки правотворчий, але й увесь попередній йому процес формування права. Необхідність існування якого є постійно виникаючою необхідністю підвищення якості створених актів. Воно залежить не стільки, а в основному - не тільки від рівня самої правотворчої діяльності, скільки від рівня проведених до прийняття того чи іншого правового акта підготовчих робіт.
Виділяють декілька рівнів правоутворення:
1. Гносеологічний;
2. Матеріальний;
3. Інституціональний.
Останній є рівнем правотворчості.
Правосвідомість відіграє важливу роль в досконаленні і розвитку правового життя в суспільстві. Вона є дуже важливим фактором. Адже правові норми формуються в процесі свідомої, вольової діяльності правотворчих органів. Перш ніж отримати вираження в юридичних нормах певні інтереси і потреби людей проходять через волю і свідомість індивідів які створюють правові норми.
Правосвідомість являється важливою і необхідною умовою точної і повної реалізації правових норм.
Вдосконалена правосвідомість свідчить також про високу загальну і правову культуру особи. Правомірна поведінка є також необхідним фактором існування права вважається обєктивною передумовою нормального функціонуваннягромадянського суспільства, сприяє його розвитку і процвітанню.
За допомогою правомірної поведінки право діє, поза нею - воно мертве. Вид і міра правомірної поведінки встановлюється диспозицією норм права. Правомірна поведінка виступає в якості загальної форми реалізації суб"єктивних юридичних обов"язків і єктивних юридичних прав. Сама правомірна поведінка складає суть правопорядку і також впливає на фактори які в свою чергу впливають на правоутворення.
2. Правотворчисть є особливим видом правоутворення і головною його стадією. Правотворчисть
Loading...

 
 

Цікаве