WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття правоутворення (пошукова робота) - Реферат

Поняття правоутворення (пошукова робота) - Реферат

являє собою одну з важливих сторін діяльності держави. В різновидній і динамічній правовій сфері суспільства правотворчисть займає основне місце. Це пояснюється тим, що саме правотворчисть дає життя праву, породжує, формує, оформляє його і відкриває "двері" в суспільство. Правотворчисть є початковим етапом життя права і вбирає в себе імпульси, які впливають на рух права, правові так і політичні, економічні, спеціальні. Тому це і пояснює досить високий суспільний інтерес до правотворчості яка дозволяє створювати правові акти, які виражають політичний курс партій, держави, суспільства.
Правотворчисть є процес пізнання і оцінки правових потреб суспільства і держави , формування і прийняття правових актів уповноваженими суб'єктами в рамках відповідних процедур.
В такому визначені виділяють декілька елементів. По-перше, пізнання, вивчення і аналіз явищ і процесів, які потребують правової регламентації, по-друге, визначення органа чи іншого суб"екта уповноваженого прийняти той чи інший правовий акт, по-третє, вибір форм правового акта.
Всі названі елеементи перебуавють між собою в органічному зв"язку. Вибуття яких небуть елементів чи їх відсутність, послаблення їх внутрішних зв"язків і залежності робить дефектним правотворчість вцілому.
Правотворчість відмічається своїм творчо-процесуальним характером, коли в ньому, як в котлі з високою суспільною температурою, перебувають такі елементи буття, як суспільні інтереси, потреби, вольові настанови, варіанти вирішення причому в ньому не повино бути механічності чи автоматизму, оскільки саме творчий характер діяльності відповідає задачі пошуку серед багатьох варіантів, норм поведінки ті які практикуються соціально-корисними і будут потім відмічені в юридично строгу форму.1
Імпульсом який є началом правотворчості є соціальні інтереси тих осіб, груп, партій які знаходяться у "керма" держави, а також тих які знаходяться в опозиції до неї чи складає "правослухняну" більшість.
Право як міра виразу суспільної згоди існує і розвивається під впливом різних факторів.
Розглянемо поняття "фактори" як сили впливу, як причини яка визначає зв"язок між переміними величинами. В сучасних наукових працях приділяється увага в основному факторам, які визначають формування права. До них відносяться економічні фактори, а також політичні, соціальні, національні, ідеологічні, зовнішньо-політичні. Не меньше значення має інформаційно-пізнавальний аспект, який дозволяє вивчати, знаходити і відображати об"єкти майбутнього законодавчого регулювання.2
Дуже важливо виявити радіус дії різноманітних факторів. Нажаль, зараз це не вдається зробити. Виявлені суспільні потреби не рідко отримують неадекватне правове вираження, іноді досить різко відкидаються попередні акти, іноді навпаки, зміна обмежується частковими змінами правового статусу окремих суб"єктів.
Окрім об"єктивних факторів діючих з зовні правової системи, слід приймати до уваги фактори внутрішнього розвитку права. Ігнорування чи слабе їх використання, вважаючи об"єктивні фактори приорітетнішими, робить щаконодавство внутрішньо суперечливим і структурно невпорядкованим. Так з порушенням внутрішньої логики затримується прийняття ряду базових актів, поспішно приймаються десятки законів по індивідуальним питанням. Розривається зв"язок актів що порушує багато юридичних протирічь.3
До внутрішніх факторів законодавство можна віднести і ті з них, які мають процесуальну дію. До них відносяться вибір тих чи інших заходів правового забезпечення здійснювальних реформ, тиск суспільної думки, вплив різноманітних політичних сил, наслідування правових стандартів заходу і т.д.
Важливо звернути увагу на проявлення суб"єктивного фактору правотворчості. Це діяльніть всіх суб"єктів законодавчої ініціативи, зауваження громадян і їх "правові надії", лоббізм, діяльність політичних партій, фракцій, участь консультантів, експертів і т.д.
Не важко зрозуміти, що в даному виді правотворчисть концентрує в собі не майбутні "прямі зв"язки" від права до дійсності, але і "зворотні зв"язки" від дійсності, від реального правопримінення - до майбутнього права. Без цього правотворчисть може звестися до "створення правових актів", налагодженому з машиною точністю, без урахування і аналізу всього спектру соціальних інтересів, мотивів, потреб, позицій і реальних дій. В такому разі воно втратить можливість бути ефективним соціально-правовим регулятором.1
Правотворчисть характеризується циклічністю - її внутрішні елементи завжди виступають як етапи зародження правового акту. Відповідно етапам процесу, правотворчисть дозволяє дотримуватись зовнішніх рамок руху правового акту - від зародження до прийняття. Практика правотворчої діяльності бачить серьозні труднощі: протиріччя які визивають багато правотворчих помилок. Їх примірна типологія може бути досить важливою. Маються на увазі наступні помилки:
а) пізнавальні - породження невірної оцінки предмета майбутнього правового регулювання;
б) творчої - вважається в недоїмці засобів і методів правового впливу;
в) формаційні - означає невірний вибір форми акта;
г) процесуальні - пов"язані з порушенням процедур підготовки і прийняття актів;
д) соціальні - означає ігнорування суспільної думки і можливе громадське сприйняття;
Отже, схожість подібних помилок має як позитивне так і превентивне значення. 1
Як відмічалося вище правотворчість - це особливий вид діяльності. Її здійснення повино забезпечуватись різноманітними засобами і методами. В супротивному значенні процес прийняття правових актів перетвориться, скоріше всього, в формальну справу, позбавленої реальних способів вироблення правових впливів і їх ефективність. Тому правотворчисть спирається на систему засобів забезпечення, сприяючих його організації і функціонування. В цю систему входять: правила інформаційного забезпечення, планування правотворчої діяльності, демократична підтримка, юридично- організаційне забезпечення.2
3. В ході здійснення правотворчої діяльності державними органами створюються акти які називаються джерела (форми) права. Останні бувають таких видів: загально-соціальні та юридичні (спеціально-соціальні). Юридичні джерела бувають такі як нормативно-правовий акт, правовий прецедент, нормативно-правовий договір, правовий звичай, правова доктрина, релігійно-правова норма, міжнародно-правовий акт.
Основним джерелом права в Україні є нормативно правовий акт,який виконує такі функції, як функцію юридичного джерела права і функцію форми права. Він приймається чи санкціонується державними органами (правотворчий орган) або народом (референдум), має загально-обов"язковий, формально-визначений характер. Нормативно-правові акти поділяються на закони і підзаконі акти. Закони - це правові документи вищої юридичної сили які приймаються вищими органами державної влади. Підзаконі акти - це правотворці акти компетентних органів які основані на законі і непротирічать йому.
Loading...

 
 

Цікаве