WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття правоутворення (пошукова робота) - Реферат

Поняття правоутворення (пошукова робота) - Реферат


Пошукова робота
Поняття правоутворення
Вступ
Становлення Украіни як суверенноі правовоі держави потребує вивчення широкого кола правових проблем з урахуванням вітчизняноі право-творчості і зарубіжного досвіду . Ось чому в теоріі права велике значеннямають праваутворення і правотворчість ,адже вони є всіма формами і засобами розвитку і зміни права. Причому право не в загальносоціальному,
а саме в юридичному значенні. Юридичне "законодавче" право - це штучно
створене право , яке виходить від держави і суспільства , виражене в писаних
нормах , міститься в нормативно- паравових документах : законах, судових
прецедентах ,актах влади.
Оскільки правова, демократична держава засноваується на верховенстві
права , закону,та дуже важливо знати, розуміти і уявляти як виникає розви-
вається, змі нюється право, як воно формуеться, систематизуется, санкціонується.
Майбутнім юристам, з яких, можливо, багато хто буде безпосередньо
Займатися правотворчістю, необхідно закріпити, поглибити, узагальнити знання з даного питання, виробити навички самостійноі роботи.
Термін правоутворення має широке значення, що охоплую своїм змістом процеси виникнення і функціонування права, його існування і фіксованих і нефіксованих (не інституційних) формах. На цій підставі можна визначити, що правоутворення включає:
1. формування стійких соціальних зв'язків між членами суспільства та їх об'єднанями на підставі об'єктивних можливостей співіснування, в результаті чого між ними розподіляються зваємні права та обов'язки (не юридичного походження).
2. ретрансляція моделей цього зв'язку в сферу правової регламентації шляхом перекладу їх мовою юридичних нормативів та надання їх загальнообов'язкового державно-владного характеру.
3. втілення правових принципів, правил поведінки у взаємовідносини індивідів, що надає цім зв"язкам більшої стабільності, впорядкованості і захищеності.
Поняття правоутворення і правотворчості багато в чому являються тотожними, але правотворчість є частиною правоутворенняя і є більш вузьким
поняттям. Якщо правотворчість є правовою формою діяльності держави з
участю громадянського суспільства по по встановленню, зміні чи відміні юри-
дичних норм, то правоутворення є всіма формами і засобами виникненняя,
розвитку і зміни права, в тому числі і правотворчість. Якщо правотворчість
є перш за все формою владно-вольовоі діяльності держави, то правоутворення
є формою виникненняя і буття права, і воно відбуваєтся і поза правотворчості
держави, в рамках громадянського суспільства. Правоутворення також розкриває притаманні правотворчості закономірності, тенденції розвитку державно-правових процесів.
Держава є безпосереднім фактором створення правових настанов і головною силою їх здійснення. Найбільш значний вплив держави на право проявляється в сфері правотворчества, право формується при безпосередній участі держави. Однак держава нестільки формує право скільки завершує правоутвоутворюючий процес, придаючи праву певні юридичні форми (нормативниий акт, судовий чи адмінистративний прецендент). В цьому розумінні держава не є його (права) початковою, глубиною причиною. Держава створює право на ітституціональному рівні. Причини ж виникнення права знаходяться в матеріальному способі виробництва, характері економічного розвитку суспільства, його культурі, історичних традиціях народу. Недооцінка цього дуже важливого положення веде до того, що єдиним джерелом права визнається державна діяльність. Саме в цьому була помилка юридичного позитивізму. Держава визнавалась встановником права, в буквальному розумінні рахувалося, що воно творить право.
Держава, за допомогою правотворчості забезпечує розвиток всієї системи витоків права.
Процес правоутворення включає в себе не тільки правотворчий процес, але і весь підготовчий процес формування права. Необхідність існування останього зумовлена постійно виникаючою необхідністью підвищення рівня виданих актів. Воно залежить не тільки від рівня правотворчої діяльності, але й в більшій мірі від рівня проведених до приняття того чи іншого правого акту підготовчих робіт1.
Для того щоб приймаємий акт в максимальній мірі відповідав вимогам життя суспільство та був ефективним, досить важливо вирішити коло питань стосовно його характеру, форми, внутрішньої структури, місця та роль в системі нормативно-правових актів. Важливо також визначити коло факторів які сприяють, і навпаки заважають, підготовці та прийняттю того чи іншого нормативно-правового акту. Необхідно чітко спрогнозувати позитивні і, можливо, негативні (побічні) наслідки реалізації вимог і установок, розміщених в різних нормативно-правових актах.
Серед факторів які мають вагомий вплив на процес формування права (правоутворюючі фактори), слід виділити, в першу чергу, матеріальні (економічні), політичні, соціальні та інші фактори. Рівень якості, а разом з тим і ефективність нормативно-правових актів в великому значенні залежить від того, наскільки точно і всебічно враховується при їх підготовці та виданні всі існуючі, на даний момент, фактори, наскільки адекватно відображаються в них об'єктивна дійсність.
Кожний, особливо фундаментальний нормативно-правовий акт, повинен в максимальній мірі відображати і враховувати поряд з матеріальними умовами життя всього суспільства, рівним розвитку економіки різноманітних форм власності та рівнем життя людей, також відносини різних соціальних і політичних сил, ступінь політичної активності різноманітних політичних партій і рухів, стан відносин між різними носіями і народностями, характер відносин з іншими країнами і народами, місце і роль держави в навколищньому міжнародно-правовому середовищі.
Метою даної роботи є визначення і характеристика правоутворення, правотворчості, джерел (форм) права. В умовах становлення в Україні права на основі загальнолюдських цінностей особливим питанням є аналіз сутності, принципів, функцій правоутворення і правотворчості, їх роль у демократизації суспільних відносин, у формуванні правової держави і громадянського суспільства.
Завданням наукового осмислення понять правоутворення і правотворчості є проникнення в сутність цих понять, їх призначення, розкриття їх основоположних принципів, тенденцій розвитку.
Предметом даної роботи є об`єктивні якості понять правоутворення та правотворчостів їх понятійно-юридичному осмислені.
Об'єктом дослідження є правоутворення, правотворчість, джерела (форми) права.
Вивчення окремих питань, як в цілому і вивчення окремих галузей чи інститутів права, вимагає користування певними джерелами. Літературних джерел по вказаній темі багато, і опрацювати
Loading...

 
 

Цікаве