WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття правопорядку та суспільного порядку та їх співвідношення - Курсова робота

Поняття правопорядку та суспільного порядку та їх співвідношення - Курсова робота

одержує підношення (гроші, подарунки) як умову належного виконання своїх обов'язків (наприклад, оформлення документів у встановлений термін, без зайвої тяганини і дріб'язкових причіпок);
4) посадова особа одержує винагороду в обмін на порушення діючої процедури розгляду чи питання ухвалення рішення, на базі порушення законних основ прийняття самого рішення. У цьому випадку за допомогою хабара "купується" прискорена чи полегшена процедура при наявності законних основ для того рішення, яку потрібно хабародавцю (наприклад, ухвалення одноособового рішення там, де потрібно комісійний розгляд);
5) посадова особа одержує винагороду як умову надлежачого розгляду справи. Така ситуація може склався, якщо воно наділено широкими владними повноваженнями і не зобов'язане звітувати в їхньому використанні. Наприклад, суддя оцінює факти, що характеризують особистість підсудного на підставі внутрішньного переконання і відповідно до цієї оцінки робить висновок про суспільну небезпеку особи й індивідуалізує міру покарання. Але подібний розгляд питання може бути поставлено несумлінним суддею в пряму залежність від одержання хабарів, у противному випадку пом'якшувальні обставини, перелік яких у законі не є вичерпним і залежить від розсуду суду, не будуть належним образом враховані і буде призначене більш суворе покарання;
6) посадова особа одержує винагорода за ухвалення незаконного рішення в інтересах хабародавця;
7) посадова особа одержує винагорода за неналежне виконання своїх прямих обов'язків (наприклад, за потурання, за терпиме відношення до яких-небудь порушень);
8) посадова особа створює такі умови результати голосування, що забезпечують, сприятливі для проведення вигідного для себе рішення;
9) посадова особа навмисна використовує своє службове становище всупереч інтересам державної служби з метою одержання особистої вигоди.
Таким чином, у визначенні корупціїнеобхідно врахувати два основних моменти:
особа повинна бути посадовим і використовувати або свій статус посадової особи, або можливості, що випливають з його, для додання пріоритетного характеру відносинам з окремою чи особою особами в противагу іншим особам. У зв'язку з цим я вважаю, що під корупцією варто розуміти незаконне використання посадовою особою свого чи статусу можливостей, що випливають з його, впливати на інших осіб з метою одержання особистої вигоди. У цьому визначенні фіксується пріоритет інтересів одних осіб перед іншими. Поява такого нічим не обґрунтованої переваги і є споконвічний показник корупційного поводження посадової особи, що це допустило. На мій погляд, таке розуміння корупції дозволить точніше визначити границі правового регулювання цього небезпечного явища.
На основі розглянутого матеріалу я роблю висновок, що правопорядок можливий тільки в такій державі, у якому всі органи діють на основі законності, забезпечуючи охорону правопорядку, інтересів суспільства, прав і воль громадян. Такі явища, як корупція, хабарництво і т.д. суперечать статті 22 Конституції Республіки Бєларус, що говорить: "Усі рівні перед законом і мають право без усякої дискримінації на рівний захист прав і законних інтересів". Адже правопорядок припускає наявність діючих гарантій охорони прав громадян і забезпечення виконання юридичних обов'язків; він заснований на добровільному і свідомому дотриманні правових норм більшістю громадян. Розвиток демократії, удосконалювання законодавства, зміцнення законності - основні фактори сприятливі постійному зміцненню правопорядку.
Співвідношення прав і обов'язків людини і проблеми злочинності.
На сучасному етапі розвитку для всіх частин земної кулі в однаковій мірі характерний: ріст злочинності; енергійне проголошення й акцентування прав людини; відтискування на другий план обов'язків людини. Я вважаю, що декларування на міжнародній основі основних прав людини, а також підготовка і прийняття відповідних конвенцій - важлива віха в розвитку людського життя і суспільства в цілому. Необхідність створення нового, більш справедливого світу, а також рішучість бороти з державним терором і проявами диктатури змусили ООН після другої світової війни зібрати воєдино основні цивільні й опублікувати "Загальну декларацію прав людини".
Держава відповідальна перед громадянином за створення умов для вільного і гідного розвитку особистості. Громадянин відповідальний перед державою за неухильне виконання обов'язків, покладених на нього Конституцією."
Останнім часом стало звичайним явищем перелічувати добре відомі всім праві людини, а також вимагати їхнього дотримання. Ознайомлення громадян зі своїми правами і спонукання до їхнього дотримання - найважливіша задача нашого суспільства, один із принципів демократії.
Але в цьому відтискуванні обов'язків людини на другий план є і негативні фактори. Я вважаю, що відсутність визначення основних обов'язків людини на тім же рівні, що і його прав, неминуче приводить до переваги убік вимоги негайного і беззастережного здійснення тільки його прав. Такий підхід, як своєрідне перекручування особистісної орієнтації, може привести до здійснення злочину, а акцентування ж прав людини без відповідного визначення обов'язків може стати криміногенним фактором. Вплив даного фактора відчувається й у маючим місце в наші дні росту злочинності.
Той факт, що в даний час обов'язку людини блякнуть у порівнянні з його правами, однозначно доводять так називані процеси медіації. У ході примирливого процесу між особою скоівшим злочин і потерпілим часто з'ясовується, що злочинець не задумується про жертву, про заподіяних нею стражданнях і збитку, а прагне лише за будь-яку ціну задовольнити свої, на його думку єдино законні потреби, причому протиправним шляхом. У такої особи немає почуття боргу, він не розуміє, що зобов'язано вважатися з наслідками своїх дій для інших людей.
Звідси я роблю висновок, що енергійне ( часто зовсім невиправдане ) чи надмірне акцентування прав людини при відтискуванні на задній план обов'язків чи людини зневага до них у багатьох випадках приводить до загострення бажання людини здійснити свої права негайно й у повному обсязі. У мотиваційній боротьбі, що передує здійсненню злочину, якщо така взагалі має місце, розуміння індивідом своїх обов'язків звичайно не заходить далі слабких імпульсів, і, отже, легко народжуються вольові установки на злочинне поводження. Відсутність свідомості обов'язку знаходиться в прямого зв'язку з порушенням норми. Тобто виникає протиріччя: демократичні явища спричиняють антидемократичні. Я вважаю, що коли підкреслюються лише права, а обов'язки замовчуються, це, на жаль, часто приводить до перекрученого трактування вірних по своїй суті принципів.
Ми живемо в демократичному суспільстві. Демократія (греч.
Loading...

 
 

Цікаве