WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття правопорядку та суспільного порядку та їх співвідношення - Курсова робота

Поняття правопорядку та суспільного порядку та їх співвідношення - Курсова робота

щодо попередження розкрадань державного майна, як створення на великих підприємствах заводських пунктів централізованої охорони, паспортизація торгових об'єктів, устаткування їх хімловушками і спецковріками. Згодом увага до цих форм профілактики ослабнуло, але я думаю, прийшов час повернутися до них.
Негативні соціальні процеси в суспільстві сприяли росту злочинності неповнолітніх. Зараз спостерігається тяга визначеної частини молоді до комерційних структур, у тому числі і мафіозним. Ділки від цих структур, використовуючи конформізм, утрату багатьма з них моральних орієнтирів, а також соціальну незахищеність неповнолітніх, утягують їх у діяльність кримінального характеру. От чому в попереджувальній роботі з неповнолітніми потрібно намагатися виявляти підлітків, утягнених у сферу організованої злочинності, рекету, кримінального бізнесу, проституції, наркобізнесу, і переключати їхні інтереси на корисні справи, у тому числі і комерційні.
Але все-таки основним фактором, що дестабілізує правопорядок, є корупція. Більш широке поняття корупції я розгляну на прикладі роботи доцента Київської академії МВС, кандидата юридичних наук Л.В.Астафьева.
"ДО ПИТАННЯ ПРО ПОНЯТТЯ КОРУПЦІЇ"
... Дотепер не вироблене саме поняття корупції. Це порозумівається труднощами його визначення. Навіть рекомендації міжнародних організацій по цьому питанню навряд чи можуть бути однозначно прийняті в нашій країні. Так, у результаті проведення Генеральної Асамблеї ООН 1979 року, міжрегіонального семінару з проблем корупції (Гавана, 1990 рік) у кодексі поводження посадових осіб по підтримці правопорядку корупція була визначена як зловживання службовим становищем для досягненняособистої чи групової вигоди, а також незаконне одержання державними службовцями вигоди в зв'язку з займаним службовим становищем. Зловживання службовим становищем і одержання вигоди, а точніше хабарництво, передбачені в нині діючому Кримінальному кодексі, але явно не досить повно відображають ознаки корупції.
На першій сесії Дисциплінарної Групи Ради Європи з проблем корупції (Страсбург, 22-24 лютого 1995 року) корупція була визначена як "підкуп (хабар), а дорівнює будь-яке інше поводження у відношенні осіб, наділених повноваженнями в державному чи приватному секторі, що порушує обов'язку, що випливають з цього статусу посадової особи, особи, що працює в приватному секторі, незалежного агента, або інших відносин такого роду, і маючого мету одержання яких би те ні було неналежних переваг для себе чи інших осіб". Позитивним тут є те, що в сферу корупції попадає й особу, що схиляє до здійснення таких дій. Однак невиправдане розширення кола суб'єктів корупції, обмеження їхнього протиправного поводження одним лише хабарництвом, а також аморфність формулювання навряд чи можуть дозволити спиратися на це визначення при виробленні поняття корупції.
У проекті Федерального Закону "Про боротьбу з корупцією" під цим соціальним злом розуміється використання особами, уповноваженими на виконання державних чи функцій прирівняними до них, свого статусу і зв'язаних з ним можливостей для непередбаченого законами одержання матеріальних, інших благ і переваг, а також протиправне надання їм цих благ і переваг фізичними і юридичними особами. Причому під прирівняним до осіб, уповноваженим на виконання державних функцій, розуміються що служать, чи постійно тимчасово працюючі в органах місцевого самоврядування, посадові особи муніципальних суб'єктів, що хазяюють, особи, що беруть участь у виконанні функцій місцевого самоврядування на суспільних початках або в порядку приватної діяльності, кандидати на заняття виборних державних чи посад посад в органах місцевого самоврядування.
У зв'язку з цим виникає ряд питань. Пропонований склад суб'єктів корупції (особи, що працюють у державних органах і органах місцевого самоврядування, посадові особи державних і муніципальних підприємств, що хазяюють,) визначений досить повно. Але він не погодиться з нині діючим визначенням посадової особи як займає посаду, зв'язану з виконанням організаційно-розпорядницьких чи адміністративно-господарських функцій у державних чи суспільних підприємствах, установах, організаціях. Причому під суспільними підприємствами, установами й організаціями відповідно до Закону України "Про об'єднання громодян" розуміються тільки ті, котрі не мають своєю метою одержання прибутку. Виходить, що, з одного боку, проект розширює коло суб'єктів корупції, включаючи в нього посадових осіб державних і муніципальних суб'єктів, що хазяюють, а, з іншого боку, звужує його за рахунок виключення з цього кола осіб, що виконують відповідні функції в суспільних підприємствах, установах, і організаціях.
Звертає на себе увага і те, що використання статусу і можливостей, що випливають з його, зв'язується з непередбаченим законами одержанням благ і переваг. Однак дуже багато благ і переваги передбачаються в підзаконних нормативних актах: наставляннях, інструкціях, положеннях і т.д. Крім цього. корупційне порушення може бути не зв'язане з одержанням благ і переваг. Наприклад, переслідуючи мету врятувати від залучення до відповідальності родичів, друзів і т.д.
Аналіз міжнародного і вітчизняного досвіду, а також чинного законодавства дозволяє зробити висновок про те, що визначення поняття "корупція" здійснюється по двох основних напрямках:
-установлення кола суб'єктів корупції:
-поняття особистої зацікавленості.
На мій погляд, що нині існує в карному законі визначення посадового липа повинна бути кардинально змінено. Повинний бути створений реєстр державних посад, і якщо віднести до посадових осіб усіх, хто займає державні посади і виконує організаційно-розпорядницькі й адміністративно-господарські функції в громадських організаціях, то ми одержимо досить повний перелік посадових осіб. З них суб'єктами корупції, на наш погляд, можуть бути тільки ті, хто займає державні посади.
Складніше обстоїть справа з корисливою зацікавленістю. З одного боку, вона може бути корисливої, а, з іншого боку, відступ від правильного виконання функціональних обов'язків посадової особи іноді викликано особистою зацікавленістю (виручити родича, прохання іншого чи керівника авторитетної людини). Тобто головне укладається в тім, що відбувається порушення службового боргу. Я вважаю, що подібного роду порушення існують у наступних формах:
1) посадова особа незначна відхиляється від існуючих правил, діючи в інтересах своєї групи (родини, друзів) і не одержуючи за це винагороди;
2) посадова особа віддає перевагу членам своєї групи (родини, друзів, клану) при прийнятті рішень, зв'язаних із призначенням на посаду, висновком контрактів і т.д., при цьому не одержуючи матеріальної винагороди;
3) посадова особа
Loading...

 
 

Цікаве