WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття правопорядку та суспільного порядку та їх співвідношення - Курсова робота

Поняття правопорядку та суспільного порядку та їх співвідношення - Курсова робота

зв'язку в структурі правопорядка виділяються не тільки галузеві, але і більш дробові групи відносин, що урегульовані підотраслями й інститутами права.
ОСОБЛИВІСТЬ ПРАВОПОРЯДКА як специфічної системи суспільних відносин виражається в тім, що складається він тільки на основі правових норм і в силу цього охороняється державою. Тому правопорядком охоплюються далеко не усі відносини, що мають місце в суспільстві. Визначена частина громадського життя не має потребу в правовій регламентації. Вона знаходиться в сфері дії норм моралі, норм різних громадських організацій і інших неправових нормативних регуляторів. У цьому змісті правопорядок є лишь елементом загальної системи суспільних відносин, що складається під впливом нормативного регулювання. Це частина суспільного порядку.
СУСПІЛЬНИЙ ПОРЯДОК являє собою всю сукупну систему суспільних відносин, що складається в результаті реалізації соціальних норм: норм права, норм моралі, норм громадських організацій, норм неправових звичаїв, традицій і ритуалів.
У правовій державі всі елементи суспільного порядку взаємодіють між собою і знаходяться під його захистом. Однак тільки порядок охороняється спеціальними державно-правовими мірами. Інші елементи суспільного порядку забезпечуються своїми коштами впливу: моральними, власне-суспільними, природними навичками і звичками, силою традиції.
Під суспільним порядком у вузькому змісті звичайно розуміється охорона особистості і прав громадян, моральності і суспільного спокою, забезпечення дисципліни громадян у громадських місцях і в побуті.
Правопорядок - одна з основних складових частин суспільного порядку, що складається в результаті здійснення різних видів соціальних норм, що регулюють різноманітні сфери громадського життя і, що розрізняються між собою характером і незбіжним способом впливу на поводження людей.
Правопорядок регламентується правовими нормами, прийнятими у встановленому в даній державі порядку.
Як визначений стан регульованих правом суспільних відносин, правопорядок характеризується реальним рівнем дотримання законності, забезпечення і реалізації суб'єктивних прав, дотримання юридичних обов'язків усіма громадянами, органами й організаціями.
Правопорядок припускає також рішучу боротьбу з будь-якими порушеннями правових норм, застосування примусових заходів до правопорушників, відновлення порушених суб'єктивних прав.
Правопорядок - утілення законності в конкретних суспільних відносинах, урегульованих правом, у системі прав і обов'язків їхніх учасників, результат неухильного виконання юридичних розпоряджень.
Правопорядок припускає стійкість юридичних зв'язків і відносин у суспільному житті.
Як майбутній юрист я вважаю, що моя основна мета - зміцнення і підтримка правопорядка. Але в нашому суспільстві існує багато причин, що перешкоджають цьому. Одна з них - хабарництво. Спонукувані спрагою наживи, збагачення, посадові особи - яка отримала хабаря прибігають найчастіше до найрізноманітнішим і витонченої (від завуальованих, замаскованих до відкрито нахабних, організованих) способам і формам впливу на громадян з метою примусити їх дати хабар. Корупція і хабарництво паралізують нормальне функціонування органів влади і керування, формують у громадян переконання в тім, що без хабара неможливо реалізувати і захистити свої права, домогтися правди і справедливості. Тим часом в існуючому законодавстві є значні недоробки. Вони стосуються такого поняття як "вимагання хабара". Вимагання значне підвищує суспільну небезпеку одержання хабара й особистості винного, і тому є кваліфікуючою ознакою складу даного злочину і волоче за законом більш строгу кримінальну відповідальність. Вимагання в законі названо в числі таких кваліфікуючих ознак, як одержання хабара по попередній чи змові організованої групи осіб, неодноразово, у великому розмірі. Разом з тим у законі встановлено, що особу, що дала хабар, звільняється від кримінальної відповідальності, якщо мало місце вимагання хабара. Очевидно, що всі ці норми спрямовані на посилення боротьби з хабарництвом. Правильне розуміння і застосування закону повинне відповідати цієї мети. Тим часом вивчення судової практики показує, що ще не рідко випадки, коли здирники хабарів необґрунтовано не залучаються до строгої відповідальності, а обличчя, що дали хабар у результаті вимагання, не звільняються від кримінальної відповідальності. Усе це відбувається внаслідок суперечливого розуміння в судовій практиці і науковій юридичній літературі сутності вимагання хабара і його наслідків. Відомі значні труднощі в розслідуванні справ про хабарництво, у викритті осіб які отримали хабая, у подоланні кругової поруки, змови між ними і хабародавцями. Тому необхідно рішуче застосувати заохочувальну норму про звільнення хабародавця про кримінальну відповідальність у випадку дачі їм хабара в результаті вимагання. Це допоможе значно полегшити подолання названих труднощів.
Я вважаю, що найбільш сильно підтримку правопорядка утруднено в містах, у яких, на відміну від сільської місцевості рівень злочинності в кілька разів вище. Значно вище в містах частота здійснення крах з житлових будівель, кишенькових крадіжок, крадіжок автотранспорту. Висока інтенсивність здійснення в містах грабежів і розбійних нападів, зв'язаних із заволодінням особистим майном. Вони тут відбуваються відповідно в 3 рази частіше, ніж у сільській місцевості. Вивчивши статистику зроблених злочинів і деякі матеріали справ, я зробив висновок, що значна частина злочинів роблять непрацюючі, раніше суджені громадяни. Як правило, викрадаються дефіцитні і дорогі речі, імпортна аудио- і відеоапаратура, хутряні, золоті й ін. Останнім часом (я вважаю, що це через фінансову кризу) усі частіше стали викрадатися спиртні напої, продукти харчування.
Численними соціологічними дослідженнями встановлено, що більш половини населення країни знаходиться нижче риси бідності, а після фінансової кризи 1998 року процес зубожіння мас ще більше підсилився.
Я вважаю, що з погляду впливу на злочинність урбанізація - явище суперечливе. З однієї сторони вона породжує чималий антикриміногенний потенціал (про що я розповім нижче), з іншого боку - їй можуть супроводжувати такі процеси, що стають факторами злочинності.
До числа криміногенних можна віднести наступні типові для міста явища: підвищену щільність населення, що приводить до часткового погіршення умов життя (з нею зв'язаний дефіцит коштів життєзабезпечення, транспортна, житлова проблеми й ін.); міграцію населення (з нею зв'язана проблема адаптації новоселів, можливості соціального контролю за ними); маятникову міграцію (з нею зв'язана так називана транспортна утома, що тягне підвищені психологічні навантаження);
Loading...

 
 

Цікаве