WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, підстави, види звільнення від кримінальної відповідальноті - Курсова робота

Поняття, підстави, види звільнення від кримінальної відповідальноті - Курсова робота

поручительства і направляють це рішення в прокуратуру чи суд для розгляду питання про притягнення винного до кримінальної відповідальності за той злочин, в зв'язку із здійсненням якого був переданий на поруки.
Глава 4
Підстави і порядок звільнення неповнолітніх, які скоїли злочин, від кримінальної відповідальності і застосування до них примусових мір виховного характеру.
Частина 3 ст. 10 КК України дає право звільняти від кримінальної відповідальності неповнолітніх, які скоїли злочини, не являючих собою великої суспільної небезпеки з застосуванням до них примусових заходів виховного характеру, які не є кримінальним покаранням.
Примусові заходи виховного характеру застосовуються до неповнолітніх після закриття кримінальної справи чи відмови в його порушенні і не тягнуть визнання неповнолітніх судимими. Разом з тим ці міри призначені виправити неповнолітніх і попередити скоєння злочинів як ними, так і іншими особами..
Як це встановлює ч.3 ст.10 КК, застосування примусових мір виховногохарактеру допустимо лише до тих неповнолітніх, які скоїли злочин, який не являє собою великої суспільної небезпеки.
Примусові міри виховного характеру можуть бути застосовані до тих неповнолітніх, виправлення яких можливе без застосування мір кримінального покарання.
Тому суд найдетальніше повинен не тільки встановити характер і ступінь суспільної небезпеки злочину, скоєного неповнолітнім, але і вивчити умови його життя, відношення до навчання, мотиви скоєння злочину і т.д. Лише на основі всестороннього аналізу обставин справи і особистості винного можна прийти до висновку, чи є необхідність в засудженні неповнолітнього, скоївшого злочин, не являючий собою великої суспільної небезпеки або ж доцільно обмежитись застосуванням примусових заходів виховного характеру.
Як правило, примусові заходи виховного характеру застосовуються до осіб, які вперше скоїли злочин, який не являє собою великої суспільної небезпеки. Хоча в законі і не міститься заборона застосовувати такі заходи у випадках повторного скоєння злочину, це робити недоцільно.
Існують 2 форми звільнення від кримінальної відповідальності неповнолітніх:
1. Застосування судом примусових заходів виховного характеру, які не є кримінальним покаранням (ч.3 ст. 10 КК).
2. Передача матеріалів справи судом, прокурором чи слідчим зі згоди прокурора на розгляд комісії у справах неповнолітніх.
Звільнення від кримінальної відповідальності в перерахованих випадках є правом слідчого, прокурора, судді.
Комісії мають право порушувати клопотання про помилування, звертатись до суду з поданням про незастосування покарання, про застосування більш м'якого покарання, про умовно-дострокове звільнення від покарання чи заміну покарання більш м'яким, звертатись сумісно з органом внутрішніх справ в суд з клопотанням про звільнення від покарання неповнолітнього, у відношенні якого було відстрочено виконання вироку до позбавлення волі.
Як видно із матеріалів узагальнення Верховного Суду України, суди, не дивлячись на наявність до того підстав, дуже рідко застосовують до неповнолітніх правопорушників передбачені законом примусові заходи виховного характеру.
П'ятнадцятирічний Євдокімов вкрав із сараю громадянина Лісовського 9 голубів, щоб подарувати їх своєму товаришу, але оскільки той відмовився взяти птахів, випустив їх на волю. Народний суд Ленінградського району м. Калуги назначив Євдокімову покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 роки. Навряд чи це викликалось необхідністю з врахуванням скоєного діяння і віку Євдокімова. До нього цілком успішно могли бути застосовані заходи виховного характеру.
Глава 5
Звільнення від кримінальної відповідальності внаслідок закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності.
Давність притягнення до кримінальної відповідальності - це закінчення з моменту скоєння злочину строку, після якого при вказаних в законі умовах виключається кримінальна відповідальність.
Підстави застосування давності притягнення до кримінальної відповідальності:
1. Закінчення з моменту скоєння злочину певного строку.
2. Не скоєння в ході цього строку нового злочину, за який по закону може бути призначено позбавлення волі на строк більше 2 років.
3. Відсутність того факту, що особа, яка скоїла злочин, переховувалась від слідства чи суду.
Давність притягнення до кримінальної відповідальності визначає ст. 48 КК. Особа не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею злочину минули такі строки:
1. Один рік з дня вчинення будь-якого з злочинів, передбачених статтями 106 і 125 частина 1, або злочину, за який згідно з законом може бути призначено покарання не більш суворе, ніж виправні роботи або направлення в дисциплінарний батальйон;
2. Три роки з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше 2 років (крім злочинів, передбачених статтями, які вказані в п.1 цієї статті).
3. П'ять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк не більше 5 років.
4. Десять років з дня вчинення злочину, за який згідно з законом може бути призначено більш суворе покарання, ніж позбавлення волі строком на 5 років.
Перебіг давності переривається, якщо до закінчення зазначених у законі строків особа вчинить новий злочин, за який згідно з законом може бути призначено позбавлення волі на строк більше двох років. Обчислення давності в цьому разі починається з моменту вчинення нового злочину.
Перебіг давності зупиняється, коли особа, яка вчинила злочин, скриється від слідства або суду. В цих випадках перебіг давності відновлюється з моменту затримання особи або явки її з повинною. При цьому особу не може бути притягнуто до кримінальної відповідальності, якщо від часу вчинення злочину минуло 15 років і давність не була перервана вчиненням нового злочину.
Питання про застосування давності до особи, що вчинила злочин, за який згідно з законом може бути призначено смертну кару, вирішується судом. Якщо суд не визнає можливим застосувати давність, смертна кара не може бути призначена і замінюється позбавленням волі.
По загальному правилу строк давності вираховується з моменту закінчення злочину. Якщо скоєно тривалий злочин, то строк давності слід вираховувати з моменту затримання злочинця, явки з повинною, добровільного повернення до виконання своїх обов'язків і т.д.
При триваючих злочинах строк давності вираховується з моменту скоєння останнього злочину.
Перебіг строків давності починається з дня скоєння злочину. Таким вважається день, на протязі якого, до 24 годин включно, винний скоїв діяння, яке входить в об'єктивну сторону складу злочину, незалежно від того, чи є даний злочин
Loading...

 
 

Цікаве