WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття, підстави, види звільнення від кримінальної відповідальноті - Курсова робота

Поняття, підстави, види звільнення від кримінальної відповідальноті - Курсова робота

звернення вказаних правил до закріплення і охорони морально-єтичних і соціально-економічних цінностей, соціальних і юридичних ( інших галузей права, і не тільки цивільного ) норм, прав і інтересів громадян від злочинних посяганнь. Каральна ж функція заключається в погрозі покаранням і реалізації санкцій кримінально-правових норм у випадках скоєння злочину, що наглядно переконує адресатів норм в нерухомості данних правил, в недоторканності охоронюваних законом інтересів і цінностей.
Кримінально-правованорма, встановлююча відповідальність, здійснює бажаний вплив, звичайно не сама по собі, а втілюючись в живі людські відносини, трансформуючись в свідомості людей. Без цього немає чекаємої відповідальної поведінки, прояву позитивної відповідальності в руслі вимог закону. Більшість людей в суспільстві не здійснює злочинів, виявляючи "законопослух", в силу своєї свідомості і високої моральності і зовсім не під впливом кримінального закону. Однак це не звільняє їх від благотворного профілактичного впливу закону, від відносин суспільної залежності, які ним породжуються. Як правильно відмічає В.Т.Базилев, "позитивна юридична відповідальність - це не просто категорія правової свідомості, вона має цілком об'єктивні основи, базується на відносинах, маючих об'єктивну природу". При з'явленні норми, яка передбачає кримінальну відповідальність за те чи інше діяння, усяка правосуб'єктна особа волею-неволею стає учасником таких відносинах, суб'єктом позитивної відповідпльності, оскільки кримінальний закон не встановлює виборочних суб'єктів. Констатація того, що багатьом людям "немає справи до кримінального закона", не зменшує проблеми, не знімає його всеохоплюючий характер.
Таким чином, кримінальна відповідальність виступає суттєвим засобом затвердження правопорядку, є найбільш гострою формою реагування на антисоціальні, суспільно - небезпечні вчинки і поведінку людей. Вона є найвищою ланкою в системі соціального контролю і стоїть в основі юридичної ієрархії, та всієї соціальної відповідальності. Являючись юридичним інститутом, вона відчутно впливає на соціальні процеси і суспільні відносини, незалежно від того, урегульовані вони правовими нормами чи мають інший соціальний регламент. Вона встановлюється нормами кримінального закона, втілюється в реальних суспільних відносинах, які регулюються цими нормами, і трансформується в правосвідомість суб'єктів.
Резюмуючи вищенаписане, можна сказати наступне. Поняття кримінальної відповідальності в широкому його смислі визначається, виходячи із двох начал: об'єктивного і суб'єктивного. Об'єктивне начало означає, з однієї сторони, те, що суть кримінальної відповідальності визначається законодавцем в кримінальному законі, заключається в імперативній вимозі до суб'єктів не здійснювати діяннь, передбачаючих суспільну небезпеку і бережно відноситись до охоронюваних законом інтересів; з другої сторони, воно передбачає підзвітність особи, здійснившої злочин, перед органам правосуддя, ставлення йому за вину скоєнного і реалізацію санкції, тобто справедливе покарання винного. Інакше кажучи, воно містить виходячи від вищої інстанції в суспільстві (державі) веління і імперативну вимогу, чітке правило, яке співвідноситься з погрозою суворої санкції, з однієї сторони, вчинення суворого стягнення, негативну оцінку і осуд, і, на кінець, покарання, з іншої сторони.
Суб'єктивне начало кримінальної відповідальності передбачає усвідомлення правосуб'єктними особами цієї суб'єктивними особами цієї об'єктивної реальності.
По формі відповідальність має 2 аспекти" позитивно-перспективнтй і негативно-ретроспективний. Перший аспект є пріоритетним і основним, оскільки передбачає, що правосуб'єктні особи поважливо відносяться до вимог кримінального закону, виконують веління і імперативи вищої інстанції, співвідносячи з ними свою поведінку і вчинки. Більш ярко позитивна відповідальність з точки зору кримінального закону проявляється тоді, коли суб'єкти не просто самі не скоюють злочини, але і активно протидіють посяганню на охоронювані об'єкти зі сторони інших осіб. Негативно-ретроспективний аспект відповідальності для суб'єкта означає необхідність і вимушеність понести кримінальне переслідування, тримати відповідь перед органом правосуддя за скоєнне, випробувати тяготи своєї вини в скоєнні злочину і понести покарання.
Виникає законне питання: чи має дана формула поняття кримінальної відповідальності життєву силу і практичне значення, яке її відношення до реальної діяльності правохоронних органів? Здається, що широке розуміння кримінальної відповідальності має дуже важливе практичне значення і пряме відношення до діяльності правоохоронних органів. Воно передбачає посилення боротьби зі злочинністю не тільки шляхом застосування норм кримінального права, забезпечуючи перетворення в життя принципу невідворотності кримінальної відповідальності за скоєні злочини, але і шляхом більш повного використання ресурсів кримінального закону для проведення попереджувально-профілактичної і виправно-виховної роботи, для формування позитивної відповідальності у правосуб'єктних осіб, виховання усіх громадян у дусі соціальної активності і протиборства злу, антисуспільним проявам і злочинам.
Подібний підхід передбачає необхідність ціленаправленого кримінологічного аналізу інститутів і норм кримінального права, виявлення їх потенціалу в здійсненні соціально-профілактичної і соціально-попереджувальної функцій. Кримінальна відповідальність - це основоположний інститут кримінального права, який визначає криміналізацію суспільно-небезпечної поведінки і вчинків, міру їх соціальної оцінки. Саме тому вона займає ведуче місце в арсеналі правових засобів попередження злочинності, а її кримінологічне дослідження набуває актуального значення.
Підстави звільнення від кримінальної відповідальності являються специфічними для кожного виду звільнення. В більшості випадків вони обумовлені невеликим ступенем суспільної небезпеки скоєного діяння і скоївшої його особи, яке може бути виправлено без застосування кримінального покарання.
Таким же чином характеризується перша підстава і в кримінальних кодексах зарубіжних країн. У одних випадках вони називаються "злочинами, не маючими великої суспільної небезпеки" (КК Болгарії), в інших - "менш значними" (КК Угорщини), "злочинами меншої тяжкості"(КК Румунії), "менш тяжкими" (КК Польщі).
На можливість звільнення від кримінальної відповідальності тільки тих осіб, які не являють собою великої суспільної небезпеки, прямо вказують всі норми кримінального закону, який регулює види звільнення.
Аналогічні вимоги до особи винного передбачають норми про звільнення від кримінальної відповідальності, які містяться в законодавстві інших країн.
Для працівників органів внутрішніх справ правильне визначення ступеня суспільної небезпеки має
Loading...

 
 

Цікаве