WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття об’єкта злочину. Проблеми його визначення - Курсова робота

Поняття об’єкта злочину. Проблеми його визначення - Курсова робота


Курсова робота
Поняття об'єкта злочину. Проблеми його визначення
З М І С Т
ВСТУП 3
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ОБ'ЄКТА ЗЛОЧИНУ. ПРОБЛЕМИ ЙОГО ВИЗНАЧЕННЯ. 5
РОЗДІЛ 2. КЛАСИФІКАЦІЯ ОБ'ЄКТІВ ЗЛОЧИНУ 17
2.1. Основний об'єкт злочину. 25
2.2. Додатковий об'єкт злочину. 26
2.3. Факультативний об'єкт злочину. 26
РОЗДІЛ 3. ПРЕДМЕТ ЗЛОЧИНУ. 28
ВИСНОВОК 30
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ: 31
?
ВСТУП
Перш ніж говорити про поняття злочину, їх класифікацію, про те що є предметом того чи іншого злочину і хто при цьому страждає, потрібно зрозуміти всю важливість правильного визначення об'єкта. Адже проблема об'єкта злочину і досі залишається однією із основних в кримінальному праві як України так і закордонних держав.
Якщо проаналізувати деякі статті Кримінального кодексу України, який дійшов до нас ще із радянських часів, то ми помітимо що деякі з них морально застаріли і потребують заміни.
Стаття 1 Кримінального кодексу України визначає його завдання, себто охорона суспільного ладу, його політичної і економічної систем, власності, особи, прав і свобод громадян і всього правопорядку від злочинних посягань. Як бачимо не всі об'єкти охорони є сталі. Вони розвиваються по мірі того як розвивається суспільство. Деякі об'єкти злочину з часом зникають або ж міняють свою форму, набирають або втрачають важливість, а щоб закон був гуманним, відповідно з часом потрібно вносити зміни і доповнення до відповідного законодавства.
Так, з того часу коли Україна стала незалежною суверенною державою з'явилося багато нових об'єктів, які потребують регулювання кримінальним законом. Тому зараз іде підготовка до прийняття нового Кримінального кодексу, який, на мою думку, буде більше відповідати сучасному суспільству. Взагалі то важко переоцінити важливість нововведень, оскільки це не тільки внутрішньо-державна потреба. Так, щоб Україну прийняли в Раду Європи, потрібно відмінити один із видів покарання - смертну кару. А для цього потрібно переглянути ті статті КК, які передбачають виключну міру покарання, досконало вивчити об'єкти злочину, їх вагомість і т.д. і т.п.. Це дуже складна процедура, яка потребує всестороннього розгляду, але без неї не обійтись. Оскільки членство України в Раді Європи є дуже важливим для Українського народу, а держава все робить для добробуту народу.
Далі в своїй роботі я намагатимусь більш повно висвітлити проблему об'єкта, і в деяких випадках запропоную шляхи її вирішення.
РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ОБ'ЄКТА ЗЛОЧИНУ. ПРОБЛЕМИ ЙОГО ВИЗНАЧЕННЯ.
Проблема об'єкта злочину - одна з основних у науці кримінального права. При цьому важливо відзначити, що теорія кримінального права із самого початку свого існування притримується положення, відповідно до якого об'єктом злочину є суспільні відносини. Так, ще в 1925 р. А.А. Піонтковський писав, що об'єктом усякого злочинного діяння виступають суспільні відносини, що охороняються апаратом кримінально-правового примуса.
Проте одностайне визнання суспільних відносин об'єктом злочинного посягання ще не дає підстав вважати дану проблему до кінця вирішеною. Як справедливо відзначав А. Н. Брайнін, приведеним визначенням проблема об'єкта злочину в системі кримінального права аж ніяк не вичерпується. "По суті, вона лише тут починається, так як для вирішення найважливіших для судової практики питань - питань кваліфікації - необхідне вивчення об'єкта як елемента складу конкретної злочинної дії". Це зауваження з повною впевненістю може бути віднесено і до проблеми родового (групового) об'єкта злочину.
Питання ж про зміст і структуру об'єктів конкретних злочинів, "механізмів" заподіяння їм шкоди злочинним посяганням вивчений ще недостатньо. Варто мати на увазі, що комплексні дослідження проблеми об'єкта злочину з'явилися не дуже давно. У даних дослідженнях запропонований ряд нових рішень зазначеної проблеми, структури суспільних відносин, визначені шляхи практичного використання даних рішень Ці роботи послужили надійним фундаментом для подальшого вивчення зазначених питань
Наприклад, А. А. Піонтковський, зробивши правильний висновок про те, що об'єктом злочину можуть бути лише суспільні відносини, не завжди дотримувався цієї тези при розгляді багатьох питань безпосереднього об'єкта злочину. Він відзначав, що об'єктом ряду злочинних посягань "можуть бути не самі суспільні відносини, а їх елементи, їхнє матеріальне вираження безпосередній об'єкт злочину - це предмет на який впливає злочинець і який ми можемо безпосередньо сприймати (державне, суспільне або особисте майно громадян, здоров'я, і т.д.). Суспільні відносини як об'єкт злочину - це те, що стоїть за безпосереднім об'єктом і що ще необхідно розкрити, щоб більш глибоко зрозуміти істинне суспільно-політичне значення даного злочину". Тим самим автор відхиляється від ним же сформульованої тези, вважаючи, що в ряді випадків об'єктом злочину можуть виступати не конкретні суспільні відносини, а щось інше, що стоїть за безпосереднім об'єктом. При такому визначенні безпосередній об'єкт як би випадає із системи суспільних відносин, тому що він не є його елементом. Саме ж судження А. А. Піонтковского суперечить філософському судженню про співвідношення загального і конкретного. "Загальне не існує до і поза конкретним, точно так само конкретне не існує поза загальним. Всякий об'єкт є єдність загального й конкретного".
Не можна погодитися і з твердженням А.А. Піонтковского, що запропоноване ним рішення виражає співвідношення об'єкта злочину як суспільних відносин таких категорій матеріалістичної діалектики, як сутність і явище. Водночас сутність і явище - це категорії, що виражають різноманітні сторони тих самих речей (хоча вони цілком і не збігаються між собою), різноманітні рівні дізнання досліджуваного об'єкта. Адже якщо подумати, то дійсно думка людини нескінченно заглиблюється від явища до сутності, від сутності першого, так сказати, порядку до сутності другого порядку і т.д. без кінця. Отже, категорії сутність і явище взаємозалежні і свідчать про різноманітні рівні пізнання того самого предмета (явища).
Проте ні майно, ні державні чи громадські організації самі по собі, як і інші названі А. А. Піонтковським об'єкти, не можуть виступати в якості явища відповідних суспільних відносин, їхньої сутності. Вони є лише окремими структурними елементами, що тільки у своїй єдності і взаємодії складають суспільні відносини, що виступають об'єктом злочину. По цим же основам названі об'єкти не можна визнати і формою зовнішнього прояву самих суспільних відносин.
Водночас не можна заперечити слушність сформульованого А. А. Піонтковським судження, що при вчиненні злочинів винний впливає безпосередньо не на суспільні відносини в цілому, а, насамперед на його окремі структурні елементи.
Не погоджуючись з А. А. Піонтковським у тому, що "об'єкт
Loading...

 
 

Цікаве