WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття сутність права - Курсова робота

Поняття сутність права - Курсова робота


Курсова робота
Поняття сутність права
ЗМІСТ
Вступ 3
1. Поняття права 6
2. Сутність права 10
2.1. Функції права 11
2.2. Принципи права. 12
3. Зміст права 17
4. Значення права для суспільства 21
Висновок 27
Список використаної літератури 29
ВСТУП
Термін "право" вживається у процесі спілкування людей досить часто, відображуючи при цьому різні аспекти їхнього суспільного життя. Так, слово "право" означає можливості, які має соціальний суб'єкт, сукупність (систему) особливих правил соціальної поведінки загального характеру, відповідність форм явища його сутності тощо. Багатозначність слова "право" зумовлюється тим, що воно започатковано від слова "правда", корінь "прав" є основою багатьох слів, зокрема, "правий", "справедливий", "правило", "правдивий", "правильний", "правити" і т. ін.
Розуміння держави в історії державно - правової думки можна пов'язувати з поглядами софістів , Сократа ,Платона , Арістотелля , Цицерона, Греція , Канта , Гегеля та інших філософів.
Подальші погляди на державу розвивались у працях Ш.Монтеск'є , Ж.-Ж. Руссо , ДЖ. Локка , О.Радищева ,Б. Констана , І. Бентама та ін.
Особливості сучасної державно - політичної думки позначена різноманітністю теорій і концепцій держави , що обумовлено історичними особливостями розвитку тих чи інших країн ; різноманітністю методологічних підходів щодо вирішення питань сутності , соціального призначення держави ; існуванням країн різного рівня розвитку та іншими чинниками. На відміну від минулих концепцій держави , які розглядають її як знаряддя класового панування , сучасні концепції в умовах формування цивілізованого суспільства , нового державно - політичного мислення на засадах де ідеологізованості міжнародних відносин , пріоритету загальнолюдських цінностей здебільшого вбачають у ній механізм забезпечення цілісності суспільства, вирішення загальних справ, соціального компромісу.
Так що ж у такому разі уявляє собою право ? Як ми його розуміємо?
Насамперед, слід сказати, що право не є будь - якими нормами і взагалі не тільки і не стільки нормами, встановленими державою. Право - це й не правова доктрина і не судова практика (право юристів), не звичайне право, й не інші акти, які містять правила (норми) поведінки, які у сукупності прийнято називати в юриспруденції джерелом права у формальному розумінні слова, або формами правоутворення . Це той же юридичний позитивізм! Справжні ж витоки права криються не у державі і не у названих вище джерелах, а системі реально існуючих суспільних відносин, основу яких у будь - якому суспільстві складають відносини матеріального виробництва і споживання, а серцевину - відносини власності. Саме ці відносини. Не держава або будь - що інше , є справжнім джерелом права. При тому не в кінцевому підсумку , а у самому прямому розумінні. Роль законодавця й усіх інших осіб , які задіяні у сфері права , - не винаходити норми права , а виводити їх з реально існуючих відносин , передбачаючи їх подальший можливий поступовий розвиток. Те , що встановлення норм права опосередковано волею законодавця або будь - кого іншого, зовсім не означає , що сама по собі ця воля і є правом . Вона є лише засобом об'єктивізації права, яке у реальному житті проростає з матеріальних та інших потреб людей у процесі їх спілкування.
Протягом тривалого часу вважалося, що вітчизняна юридична наука спиралася на єдино вірне та завершене правове вчення, що базувалося на "беззаперечних" положеннях марксистсько-ленінської теорії розвитку суспільства. Але нині на зміну всепоглинаючому марксизму-ленінізму в науку прийшов плюралізм теорій, концепцій, доктрин, вчень, що знайшло своє відповідне відображення і в правознавстві, що сьогодні характеризується різноманітністю підходів у визначенні сутності, змісту, форм існування права, коли поряд із нормативним розвиваються й інші підходи до праворозуміння - соціологічний, системний, аксіологічний, функціональний тощо.
Право - це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що створили державу з метою захисту їх прав, свобод і власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізованого правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави.
Право є юридичною основою для виникнення держави. Держава не може існувати без права.
1. ПОНЯТТЯ ПРАВА
Право завжди пов'язане з суспільним життям людини. Людина є носієм і основним споживачем його приписів (норм), а її інтереси і потреби - джерелом змісту правил поведінки людей в суспільстві. Право забезпечує загальний порядок, що проявляється в суспільній поведінці людей, установ, організацій і держави. Право проявляє себе як загальний обов'язковий порядок, що панує над волею кожної людини. Правове регулювання - це проголошення державою вимог до людини в формі правових приписів, з одного боку, та виконання особою цих вимог (правових обов'язків) - з другого .
Право - це специфічна форма регулювання поведінки людей, сукупність правил поведінки (норм), встановлених або санкціонованих державною владою, що виражають інтереси, потреби та надії переважної більшості громадян, що створили державу з метою захисту їх прав, свобод і власності, стабілізації суспільних відносин, встановлення цивілізованого правового порядку в країні, зміцнення і розвитку держави.
Право є юридичною основою для виникнення держави. Держава не може існувати без права.
Кожне суспільство потребує регулювання відносин між людьми, охорони і захисту таких відносин. Таке регулювання і охорона суспільних відносин здійснюються за допомогою соціальних норм. В їх системі право займає провідне місце. В юридичній літературі право розглядають як загальносоціальне явище і як волевиявлення держави (юридичне право).
Як загальносоціальне явище:
а) право характеризується певною свободою і обґрунтованістю поведінки людей, тобто відповідними можливостями суб'єктів суспіль-ного життя, що об'єктивно зумовлені розвитком суспільства, мають бути загальними і рівними для всіх одноіменних суб'єктів;
б) права об'єднань, груп, прошарків;
в) права нації, народу;
г) права людства.
Юридичне право - це свобода і обґрунтованість поведінки людей у відповідності з діючими нормативно-правовими актами та іншими джерелами права .
Твердження про те, що право відірвано від держави, породило різноманітні концепції праворозуміння: природне право, позитивне право, реалістичну, психологічну та інші концепції права.
Юридичне (позитивне) право в свою чергу поділяють на об'єктивне і суб'єктивне. Об'єктивним юридичним правом називають системи всіх основних приписів, що встановлені, охороняються, захищаються державою, носять загальнообов'язковий характер і є критерієм правомірної чи неправомірної поведінки суб'єктів, і існують незалежно від індивідуальної свідомостісуб'єкта права.
Юридичне суб'єктивне право визначається як певна можливість, міра свободи, що належить суб'єктові, який сам вирішує використовувати чи не використовувати йому своє право.
До основних ознак права в його позитивному (нормативному) розумінні як волевиявлення держави можна віднести:
1) право-це система
Loading...

 
 

Цікаве