WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та зміст доказування в розслідуванні - Реферат

Поняття та зміст доказування в розслідуванні - Реферат

щоб отримана інформація про злочин виконувала доказувальну функцію.
Доведення припускає аргументацію розглянутої тези, чітку систему зв'язку між окремими судженнями, логічну правильність тверджень, обґрунтування їхньої істинності.
Збирання доказів здійснюється за допомогою проведення слідчих дій, що забезпечують виявлення, фіксацію, вилучення і збереження доказів. Дослідження доказів складається в з'ясуванні змісту даних про факти, перевірку цих даних, встановленні їхньої вірогідності. Дослідити докази - значить встановити їхній взаємний зв'язок, можливість використовувати як аргументи для обґрунтування висновків у справі. При оцінці доказів установлюється допустимість і відносність доказів, можливість їхнього використання для вивчення даної чи іншої обставини, визначається їхня достатність для визнання істинними висновків слідчого по кримінальній справі. Оцінка і дослідження доказів не можуть бути протипоставлені і розірвані. Це єдиний процес, у якому оцінка доказів пронизує всі дії слідчого.
Отже, предмет доведення - це система обставин, що виражають властивості і зв'язки досліджуваної події, істотні для правильного вирішення кримінальної справи і реалізації в кожному конкретному випадку завдань судочинства. Ці обставини встановлюються шляхом процесуального доведення, тобто за допомогою передбачених законом засобів і способів. Визначеність предмета доведення обумовлює напрямок і границі дослідження. Правильне встановлення предмета доведення по конкретній кримінальній справі - умови цілеспрямованої діяльності органів розслідування і суду, забезпечення повноти, всебічності, об'єктивності дослідження обставин справи.
Не всі обставини, установлювані по кримінальній справі за допомогою доказів, входять у предмет доказування. При доказуванні виникає необхідність установити ряд таких допоміжних фактів, що не включаються в обставини, що підлягають доказуванню по кримінальній справі, і служать лише засобом для встановлення обставин, що складають предмет доказування в справі.
Обставини, що входять у предмет доказування.
У предмет доказування входить п'ять обставин, що передбачаються законом:
1. події злочину (місце, час, спосіб і ін. обставини здійснення злочину);
2. винність обвинувачуваного в здійсненні злочину;
3. обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності обвинувачуваного й інші обставини, що характеризують обвинувачуваного;
4. характер і розмір збитку, заподіяний злочином, а також розмір витрат установи охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння;
5. причини й умови, що сприяли здійсненню злочину.
Визначення в законі предмета доведення служить для:
- встановлення істини по кримінальній справі;
- правильної кваліфікації злочину;
- визначення винності особи;
- індивідуалізації і справедливості покарання;
-додає дослідженню визначеність, конкретність і цілеспрямованість.
Правильно встановлений предмет доведення передбачає, що всі обставини, віднесені до його змісту повинні бути встановлені по кожній кримінальній справі і предмет доведення є пронизуючим всі стадії кримінального процесу.
Конкретна подія і зв'язані з нею, що підлягають обов'язковому з'ясуванню, обставини являють собою сукупність фактів, що мали місце в реальній дійсності. Ці факти завжди конкретні, тому предмет доказування по визначеній справі індивідуальний, як індивідуальна особа, що вчинила злочин, та й сам злочин. При цьому кожна зі згаданих у законі "обставин" звичайно виражається не в одному конкретному факті, а в сукупності їх. У той же час наявність узагальненої схеми предмета доведення направляє діяльність по встановленню таким чином, щоб не допустити ні істотних пробілів відновлення картини події, ні захаращення її несуттєвими деталями.
Опис предмета доведення, даний у законі, побудовано стосовно до випадків, коли досліджується подія, що складається з одного епізоду і зроблена однією особою. Це прямо випливає з термінології закону - про злочин і обвинувачуваному говориться в однині. Тому при поєднанні в одному провадженні справ про декілька злочинів однієї особи чи про співучасть декількох осіб у здійсненні одного чи декількох злочинів:
а) предмет доведення як би "подвоюється", "потроюється" і т.д. стосовно до кожної особи і кожного епізоду;
б) виникає і наскрізна задача - досліджувати стосовно до кожного пункту наявність і характер взаємозв'язку і взаємозумовленості різних епізодів і дій співучасників.
Варто також мати на увазі також те, що кожна група фактичних обставин, що висвітлюють у своїй сукупності одне з питань, що підлягають провадженню в справі і передбачених законом, може в той же час мати значення для рішення інших питань. Так, обставини, щовстановлюють характер і розмір збитку, мають значення для характеристики події злочину і ступені відповідальності обвинувачуваного.
Процесуальний закон описує предмет доказування таким чином, що кожний з його пунктів містить узагальнене позначення ознак кожного з відповідних обставин. При цьому передбачається необхідність, виходячи з даного в кожнім пункті загального поняття, встановлювати й ознаки, безпосередньо в цій нормі закону не позначені.
Послідовність розташування, як і угруповання обставин, що підлягають доведенню, здійснена, насамперед, виходячи з правових наслідків (цілеспрямованості) виявлення відповідних обставин. Справді, перші два пункти переліку обставин, що входять у предмет доведення, і частина третього пункту передбачають фактичні підстави для висновку про наявність злочину і вини особи і, отже, для застосування конкретної кримінально-правової кваліфікації діяння (події злочину як результату винних дій особи). Та частина третього пункту, що говорить про обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності, передбачає фактичні підстави для індивідуального покарання. Четвертий пункт, що охоплює характер і розміри збитку, направляє провадження в справі на виявлення обставин, що мають значення для застосування норм процесуального права, що регламентують профілактичну роботу по матеріалам справи.
Послідовність опису в законі кожної з названих груп обставин відповідає послідовності, у якій вони використовуються при вирішенні справи: спочатку вирішується питання про наявність злочину, вину особи, кваліфікація, а потім - про покарання, потім - про цивільний позов і, нарешті, - про усунення причин і умов, що сприяли злочину.
Разом з тим неправильним було б припущення, що послідовність опису в законі елементів предмету доказування строго відповідає послідовності, у якій треба вести їхнє встановлення. Звичайно, детальне дослідження обставин, що індивідуалізують відповідальність, що сприяли здійсненню злочину і т.п., має сенс (а нерідко тільки і можливо) лише після того, як зібрані достатні докази щодо події злочину. Однак деякі з цих обставин встановлюються як би "попутно", уже при збиранні названих доказів.
Предмет доведення єдиний для всіх стадій кримінального судочинства. Усі стадії цілеспрямовані на його достовірне і повне виявлення. Одні, основні (попереднє розслідування і судовий розгляд) - безпосередньо, шляхом доведення всього кола обставин, що входять у предмет доведення; другі, "забезпечуючі" (порушення кримінальної справи, віддання обвинувачуваного до суду) - опосередковано, шляхом доведення деяких з цих обставин у межах, необхідних для з'ясування основ і умов початку чи продовження провадження; треті, - контрольні (провадження в касаційній і наглядовій інстанціях, поновлення справ по знову відкритим обставинам) - опосередковано, шляхом доведення наявності чи відсутності причин до перегляду вироку, визначення, постанови.
Отже, на підставі усього вищесказаних можна зробити важливий у практичному відношенні висновок: жодна обставина, що повинна бути з'ясована судом (у тому числі обставини, що впливають на ступінь і характер відповідальності), не може ігноруватися слідчим чи відкладатися з'ясуванням до судового слідства.
Loading...

 
 

Цікаве