WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття та зміст доказування в розслідуванні - Реферат

Поняття та зміст доказування в розслідуванні - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Поняття та зміст доказування в розслідуванні
ПЛАН.
Вступ.
1.Поняття доказування.
2. Методи доказування.
3. Поняття і зміст доказування в розслідуванні
4.Обставини, що входять у предмет доказування.
ВИСНОВОК
Вступ.
Правоохоронні органи зобов'язані робити все необхідне для забезпечення схоронності державної, колективної й індивідуальної власності, охорони честі і достоїнства громадян, вести рішучу боротьбу зі злочинністю, попереджати будь-які правопорушення й усувати причини, що їх породжують.
Однією з найважливіших задач правової науки є озброєння правоохоронних органів держави діючими засобами і методами боротьби зі злочинністю і ліквідація причин, що її породжують. Рішення цієї задачі в значній мірі залежить від рівня розвитку кримінально-процесуальної науки. При цьому на загальному тлі посилення боротьби зі злочинністю карно-процесуальне законодавство повинне зберігати вихідні тенденції розвитку судової, прокурорської і слідчої практики, пов'язані з демократизацією і гуманізацією карного судочинства - посиленням гарантій, прав, законних інтересів і свобод особи, підвищенням ролі і незалежності суду при здійсненні правосуддя, розширенням і зміцненням інституту захисту по кримінальних справах, суттєвим поліпшенням прокурорської і слідчої роботи, створенням гарантій законності і справедливості судових рішень.
Усе вищесказане досягається шляхом удосконалювання доказувального права, що складає норми кримінально-процесуального права, що встановлюють, що може бути доказом у справі, коло обставин, що підлягають доказуванню, на кому лежить обов'язок доказування, порядок збирання, перевірки й оцінки доказів.
Поняття "доказ" і " доказування" використовуються в теорії доказів у декількох значеннях.
Доказ, у процесуальному розумінні, це зведення про які-небудь фактичні обставини справи, отримані у встановленому законом порядку.
Доказ - це і визначений логічний прийом міркування, коли на основі встановлених обставин стверджується чи заперечується наявність якої-небудь обставини. Власне, саме від найменування цього логічного прийому бере свій початок використання поняття "доказ" у карному процесі, оскільки тут на основі встановлення обставин відбувається опосередковане пізнання обставин, минулого події.
У науці про доказування використовуються досягнення різних наук, у тому числі логіки, психології, криміналістики, судової медицини, психіатрії й ін. Важливу роль у розвитку теорії доказів грає вивчення слідчої і судової практики.
Пропонована робота являє собою дослідження деяких проблем загальної теорії доказування, тобто практичною діяльністю слідчого, суду по встановленню істини.
При написанні роботи використовувалося чинне законодавство, література по кримінальному праву і кримінальному процесу, по криміналістиці, спеціальні літературні джерела, що відносяться до визначених розділів теорії доказування й інших наук, досягнення яких використовуються при доказуванні і в ході кримінального судочинства.
Поняття доказування
Доказування складається в збиранні, перевірці й оцінці доказів з метою встановлення обставин, що мають значення для законного, обґрунтованого і справедливого розгляду справ. Доказування, у межах своїх повноважень, здійснює особа, що робить дізнання, слідчий, прокурор, суддя, суд. Право участі в доказуванні мають підозрюваний, обвинувачений, захисник, громадський обвинувач, громадський захисник, а також потерпілий, цивільний позивач, цивільний відповідач і їхні представники.
До участі в збиранні і перевірці доказів залучаються експерти, фахівці, поняті й інші особи, котрі в порядку, встановленому законом, виконують визначені процесуальні обов'язки. Збирання і перевірка доказів провадиться шляхом допитів, очних ставок, пред'явлення для впізнання, виїмок, обшуків, оглядів, здійснення експертиз і інших слідчих і судових дій, передбачених законом.
Збирання, перевірку, оцінку доказів на досудових стадіях шляхом проведення слідчих і інших дій здійснюють дізнавач, слідчий, прокурор. Визначені права на участь у доказувальній діяльності представлені всім учасникам процесу.
Суд першої інстанції при розгляді справи зобов'язаний безпосередньо досліджувати докази: допитати підсудних, потерпілих, свідків, заслухати висновки експертів, оглянути речові докази, оголосити протоколи й інші документи. Суд вправі викликати будь-яких осіб для допиту чи дачі висновку як експерта, робити огляди й ін.
Очевидне розходження доказувальної діяльності на попередньому слідстві і суді. Слідчий збирає докази для встановлення того, чи була подія злочином і хто, які дії вчинив. Слідчий і прокурор вирішують, чи зібрані достатні докази для напрямку справи в суд. У суді досліджуються представлені сторонами докази для відповідей на питання, чи доведена подія злочину, чи доведена винність обвинувачуваного й ін. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, створює сторонам необхідні умови для всебічного і повного дослідження справи, а також з'ясовує в ході дослідження доказів наявні в нього питання. Суд (суддя) забезпечує належну процедуру доведення в суді, але не зобов'язаний уживати заходів до доповнення доказів, представлених обвинувачем, повертати для цього справу для додаткового розслідування.
Кримінально-процесуальний кодекс виходить з того, що суду належить активна, самостійна роль у доказуванні і він, поряд з обвинувачем, зобов'язаний уживати заходів до доказування обставин, зазначених в обвинувальному висновку. Доказування як діяльність, що протікає в рамках карного судочинства і спрямована на вирішення його задач, регулюється кримінально-процесуальним законом.
Кримінально-процесуальний закон, регламентуючи процес доказування, впорядковує діяльність по встановленню фактичних обставин справи, створює надійні гарантії рівності прав сторін у доведенні.
У ході доказувальної діяльності повинна бути забезпечена охорона прав і законних інтересів громадян і юридичних осіб.
При доказуванні забороняється робити дії, небезпечні для життя і здоров'я громадян ,що принижує їхню честь і гідність, домагатися показань, пояснень, висновків, видачі документів чи предметів шляхом насильства, погроз, обману й інших незаконних дій. Ці й інші правила доказування встановлюються і стосовно окремих слідчих дій.
У кожній стадії процесу відповідно до її конкретних задач і процесуальних форм доказування має свої особливості, свої характерні риси, результатом доказування можуть бути тільки передбачені для даної стадії рішення. Задачі конкретної стадії, її процесуальна форма відображаються й у співвідношенні окремих елементів доведення, і в тому, як відбувається дослідження доказів ( безпосередньо чи по письмових матеріалах) і, відповідно, які висновки з оцінки доказів можуть бути зроблені в тій чи іншій стадії.
Відповідно до тих процесуальних умов, у яких можуть бути отримані і перевірені докази в тій чи іншійстадії, закон визначає межі повноважень органу, ті висновки з оцінки доказів і види рішень, що він вправі прийняти.
Правила доказувальної діяльності, закріплені в законі, повинні бути керівними і при розробці криміналістикою тактичних прийомів слідчих дій при визначенні допустимості користування тих чи інших технічних засобів і тактичних методів одержання і перевірки доказів.
Як відзначено вище, доказувальна діяльність у карному процесі не зводиться тільки до одержання фактичних даних про обставини події, що відбулися, тому чи іншому суб'єкту процесу (наприклад, слідчий одержує цікавлячі його дані при допиті свідка). Для використання показань свідка вони повинні бути зафіксовані в такій процесуальній формі, яка б забезпечувала можливість ознайомлення з ним усіх суб'єктів карно-процесуальної діяльності і створювала гарантії вірогідності отриманих даних. Характеризуючи в цілому доказування як процес опосередкованого доказами пізнання, треба мати на увазі, що окремі обставини, факти можуть бути сприйняті слідчим, суддею і безпосередньо. Це ті факти і стани, що
Loading...

 
 

Цікаве