WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття головні ознаки правової держави - Реферат

Поняття головні ознаки правової держави - Реферат

Аристотель, якого вважають першим, хто вніс в науку філософське визначення громадянського суспільства, потрібно з'ясувати, хто є громадянином, тому що держава є не що
інше, як сукупність громадян, громадянське суспільство. Отже державу і громадянське суспільство він сприймав як синоніми.
Зрештою, мислителі ХVІІст. (Г.Гроцій, Т.Гоббс, Дж. Локк та інші) виходили із теорії договірного походження держави, в основі якої лежала ідея суспільного (громадянського) договору. Відповідно до цієї теорії, законним, чи легітимним, є той уряд, встановити який і підкорятися якому всі люди погодилися з доброї волі. Зокрема Г.Гроцій вважав, що люди об'єдналися в державу "не по божому велінню, а добровільно, переконавшись у безсиллі окремих розрізнених сімейств проти насилля, звідки бере своє походження цивільна влада.
На практиці ці ідеї мислителів ХVIIст. втілилися у ХVІІІ ст. в процесі становлення нової держави Сполучених Штатів Америки. Суть американської ідеї втілено в одному абзаці Декларації незалежності (1776р.):
"Ми вважаємо очевидними істини, що всі чоловіки створені рівними, що вони наділені своїм Творцем деякими невід'ємними правами, в числі яких право на життя, свободу і потяг до щастя. Що для забезпечення цих прав встановлюються уряди, справедлива влада яких витікає із згоди керованих, що коли яка-небудь форма правління стає згубною для цієї мети, то народ вправі змінити або знищити її, або встановити новий уряд, зорганізувавши його на засадах, які найбільше підходять для досягнення своєї безпеки і щастя". В зазначеному документі закладена ціла політична філософія: люди мають природні права, держави існують саме для їх захисту, колективно громадяни мають право змінити або усунути свій уряд (владу).
Суспільство, виходячи із своєї людської природи, у принципі не може утворити для себе таку державу, яка б стала знаряддям насильства над ними чи пригноблення певної своєї частини. Інша справа, виникнення і характеристика конкретної держави, в конкретних історичних, політичних і соціально-економічних умовах і обставинах, приміром, держава диктатури пролетаріату, яка виникла в результаті жовтневого більшовицького насильницького перевороту, або фашистська диктатура, яка виникла в Германії у 1933 р. Є й протилежні приклади, коли перемагають тенденції нормального природно-історичного процесу. Таким яскравим прикладом є розпад насильницької держави-імперії Радянського Союзу і виникнення самостійних незалежних держав на підставі вільного волевиявлення народів.
Саме так це було 1 грудня 1991 року, коли український народ в результаті всенародного референдуму утворив нову державу Україну. Хоча ця держава поки що не має всіх ознак правової держави, як і українське суспільство відразу не набуло ознак громадянського, однак, без сумніву, голосуючи за свою незалежність, народ мав на увазі саме таку державу, яка буде на сторожі інтересів кожного і всіх, а не якоїсь частини суспільства. Нині перед нами стоїть завдання - побудувати, уникнувши будь-яких насильницьких акцій, демократичне громадянське суспільство і відповідну йому демократичну правову державу. Розглядаючи громадянське суспільство, слід відповісти на питання, яка ж його соціальна природа. Відповідь може бути, на наш погляд, однозначна. Це суспільство ґрунтується на переважно приватній власності, тобто на основі капіталістичних відносин. Формування громадянського суспільства - це дійсно нагальна потреба, яка з необхідністю випливає із об'єктивної вимоги розвитку нашої країни, але при цьому не потрібно приховувати, що йдеться про формування буржуазних відносин зі всіма наслідками, які з них випливають.
Але тут слід наголосити на тому, що сучасне суспільство, яке ми звикли називати буржуазним і капіталістичним, давно налагодило механізми, які здатні підняти його над обмеженістю і вузькістю приватних інтересів, наблизити до ідеалів громадянського суспільства.
Отже вихідна методологічна позиція у дослідженні проблеми співвідношення людини, суспільства і держави при визначенні її поняття полягає в тому, що сутність і природу держави обумовлює і визначає сутність і природу самого суспільства, що в основі їх обох лежить позитивне людське начало, що є несумісним з класовим підходом до сутності держави. Більше того, як свідчить сучасний світовий досвід, держави, які за марксистське-ленінськими вченнями довгі роки таврувалися як експлуататорські, виявилися зовсім іншими. Обсяг соціальних функцій цих держав, рівень життя суспільства, прав і свобод його членів не йде ні в яке порівняння з колишніми соціалістичними державами, ідеологи яких нехтували теорією громадянського суспільства. Знову ж таки, перемогли тенденції нормального природно-історичного процесу розвитку суспільства.
Таким чином, якщо класова теорія суспільства і держави прирікає на одвічне протистояння суспільства і держави, то природно-історичний процес забезпечує їх гармонійний взаємний розвиток як органічних частин одного цілого, в якому державі не обов'язково відмирати. Не випадково древні мислителі, які започаткували теорію громадянського суспільства, фактично ототожнювали державу із громадянським суспільством, або ж в будь-якому разі не проводили між ними різкої межі, оскільки вбачали в державі передусім не насильницькі, а загально соціальні функції. Дж. Локк використовував поняття громадянського суспільства і держави як взаємо замінювані.
Також у І. Канта вони вживаються як синоніми, не кажучи вже про Ж. Ж. Руссо, основоположника ідеї народного суверенітету, який майже не розрізняв ці поняття. Саме завдяки цим та іншим мислителям світова думка, на щастя, не збочилася до насильницької теорії розвитку суспільства, а йшла у руслі природно-історичного процесу. Отже, об'єктивна необхідність державно-політичного устрою суспільства обумовлена не розколом суспільства на класи і захистом інтересів одного з них, а необхідністю узгодження і захисту інтересів як суспільних, так і індивідуальних. Управління суспільством, координації його життєдіяльності. З цієї точки зору держава виступає як політична організація суспільства, втілюється в системі політичних відносин, в яких реалізується влада. Тому проблема взаємозв'язку держави, особи і суспільства безпосередньо пов'язана саме з політичною організацією суспільства, з питанням про місце в ній і роль держави.
В цьому зв'язку розгляд політичної організації суспільства як результатувзаємодії (боротьби, співробітництва, компромісів) основних політичних сил суспільства дозволяє найбільш усвідомлено виявити роль і місце держави в системі політичної організації суспільства, характер її взаємовідносин, які складаються між громадянами і державою.
В широкому розумінні політична організація суспільства виступає його політичною системою, де державі належить роль ядра, навколо якого розташовується цілий комплекс недержавних політичних організацій і інститутів (національних, професійних, релігійних тощо). Через цю структуру політичної системи суспільства і відповідні відносини відбувається оформлення політичної волі народу, вона є механізмом, з допомогою якого народ здійснює свою установчу
Loading...

 
 

Цікаве