WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Поняття головні ознаки правової держави - Реферат

Поняття головні ознаки правової держави - Реферат

Духа. Суспільний розвиток забезпечується інтелектуальними зусиллями критично мислячих індивідуальностей, тому суспільство прирікає себе на застій, заперечуючи індивідуальність.
Шлях до правової держави довгий і складний, повний небезпек і помилок. Багато держав сотні років йшли до демократії, іноді розплачуючись за це надто дорогою соціальною ціною. Побудова правової держави повинна спиратися на ретельно продуману стратегію і тактику. Без врахування досвіду інших держав тут навряд чи обійтись, Однак цей досвід повинен переплітатись з власними традиціями і реаліями.
Формування правової держави потребує збалансованих зусиль. Не можна проводити правову реформу у відриві, скажімо, від політичної. Все необхідно пов'язувати і домагатися паралелізму. Значне випередження політичних реформ під час погіршення економічного положення справедливо породжує протест мас, тому що для чого демократія, якщо суспільство ледве забезпечує просте відтворення життя на рівні елементарних біологічних потреб.
І останнє. Правову державу не слід сприймати як закінчену, досконалу формулу, як деяку стратегічну субстанцію. Правова держава одночасно є категорією існуючого і належного, ідеалом, що перетворює дійсність.
Розділ 3. Поняття громадянського суспільства і співвідношення його з правовою державою
Поняття громадянського суспільства має історичний характер. Як і держава, громадянське суспільство починає зароджуватися на певному ступені суспільного розвитку. Іншими словами, громадянське суспільство є продуктом природно-історичного процесу, який обумовлює гармонійний розвиток таких елементів цивілізації, як природа - суспільство - людина. Людство не могло не прийти на певному етапі свого розвитку саме до громадянського суспільства, соціальна і політична організація якого найбільшою мірою служить інтересам і потребам конкретної людини.
Чи вірно у зв'язку з тим, що громадянське суспільство має історичний характер, ставити питання про його історичні типи, чи доречний при його характеристиці формаційний підхід, яким користуються окремі дослідники цих проблем? Думається, що ні. Слід вести мову не про історичні типи громадянського суспільства, а про ступені його зрілості. Маркс, критикуючи громадянське суспільство як буржуазний інститут, писав, що воно є результатом розвитку капіталістичних відносин, тобто результат, передусім, вільного економічного розвитку, із зародженням цих відносин почали поступово зароджуватися й певні елементи громадського суспільства. Одночасно із визріванням капіталістичних відносин визрівало і саме громадянське суспільство, поки не набуло своїх основних рис. А тому правильніше говорити не про розширення рамок чи меж громадянського суспільства, а про зростання його зрілості.
Побудові громадянського суспільства, безперечно, має передувати розробка теоретичних основ цього суспільства. Хоча сказати, що у цьому плані нічого не зроблено, було б неправдою. Теорія і практика громадянського суспільства почали розвиватися ще із XVI століття і на сьогоднішній день, не дивлячись на розмаїття думок і підходів до самого поняття громадянського суспільства, його складових елементів, співвідношення з державою тощо, така світова теорія існує. Вона дає загальне уявлення про це суспільство, основні його ознаки й інститути, тобто дає змогу виявити те спільне, що робить поняття громадянського суспільства світовим, загальнолюдським надбанням.
Розглядаючи різні підходи до громадянського суспільства, його поняття й суті таких відомих мислителів минулих століть, як Г. Грацій, Т. Гоббс, Дж. Локк, Ж. Ж. Руссо, Ш. Л. Монтеск'є, В. Гумбольт, Г. Гегель, К. Маркс і Ф. Енгельс та сучасних дослідників цієї проблеми, не можна сказати про однозначну вірність чи помилковість тих чи інших поглядів. Всі вони висвітлюють з різних кутів зору різні його аспекти і у своїй сукупності складають теорію громадянського суспільства. А тому не виправданим є твердження, що існують західні теорії громадянського суспільства, тож потрібно розвивати свою (східну) теорію. Думається, що не існує якогось особливого, зокрема французького, польського чи українського громадянського суспільства, як поняття, адже немає французької, польської чи української демократії. Громадянське суспільство або є, або його немає, оскільки основні його риси: свобода, демократія, приватна власність, пріоритет прав людини - однакові для всіх цивілізованих країн.
Інша справа, коли йдеться про певні модифікації громадянського суспільства, які опираються на особливості тієї чи іншої країни, історичні, національні, політичні тощо. Але ці особливості не відбиваються на самій суті громадянського суспільства. Їх можна знайти у реальному співвідношенні громадянського суспільства, конкретної держави і особи, в системі прав і свобод людини та їх гарантіях, в конкретних інститутах громадянського суспільства, тобто в конкретних практичних його моделях.
Все сказане в повній мірі стосується і України. Нам немає потреби розробляти якусь особливу українську теорію громадянського суспільства, але спираючись на світовий науковий і практичний досвід, запозичивши з нього все те краще, що виробила світова цивілізація, формувати свої національні інститути громадянського суспільства. Мова має йти не про механічне привнесення на наш український грунт тих чи інших інститутів громадянського суспільства, які мають достатній ступінь зрілості, а про еволюційне їх запровадження з урахуванням внутрішніх особливостей і можливостей, а також фактора часу.
Що ж представляє собою громадянське суспільство і які його основні ознаки? Беззаперечний факт, що в центрі суспільства знаходиться людина, яка є його первинною і головною клітинкою і основною діючою особою, говорить про те, що громадянське суспільство не за назвою, а за своєю глибинною суттю є людським суспільством. А тому основні характеристики, що стосуються людини, зокрема її природного суверенітету, свободи і незалежності, переносяться на громадянське суспільство, мають визначати його глибинну суть: воно є добровільною асоціацією (союзом) вільних і незалежних індивідів, а отже, й саме є суверенним, вільним і відкритим.
Якщо виходити з того що головною діючою особою суспільства, його первинною клітинкою і нервом є конкретна людина, то вся сукупність людських відносин і відповідних формальних і неформальних суспільних інститутів, які опосередковують її приватне життя і через які вона задовольняє свої потреби й інтереси, і є громадянським суспільством.
Таке поняття громадянського суспільства робить ясним і відношення людини, громадянина з цим суспільством.
Як відомо, врадянській філософській і юридичній літературі домінуючою була позиція, згідно з якою пріоритет віддавався суспільству над особою, суспільних і державних інтересів над інтересами людини. В апологетичному захваті справдовування тоталітарного режиму відповідальність перед суспільством і підпорядкованість йому людини обґрунтовувалася тим, що людина істота суспільна, яка не може жити в суспільстві і бути вільною від нього. Але ж йдеться про те, що людина має бути вільною у суспільстві, а не від
Loading...

 
 

Цікаве