WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Повторність злочинів як складовий елемент множинності злочинів - Курсова робота

Повторність злочинів як складовий елемент множинності злочинів - Курсова робота

тобто однакові за складом або такі, що мають тотожні або подібні безпосередні об'єкти і вчинені при одній і тій же формі вини. Наприклад, особа, раніше засуджена за хуліганство або, маючи судимість за шахрайство, вчиняє крадіжку або вимагання.
Спеціальний рецидив є більш небезпечним,ніж рецидив загальний, у ньому найбільшою мірою виявляється антисоціальна спрямованість особи на вчинення нових зачинів.
Залежно від кількості судимостей рецидив поділяється на простий і складний. Простий рецидив є в тих випадках, коли особа має дві судимості. Наприклад, маючи судимість за крадіжку, особа вчиняє вимагання, за яке теж засуджується,крадіжку і хуліганство тощо. Складний рецидив ? це рецидив злочинів, при якому особа має три і більше судимостію1. Наприклад, три судимості за крадіжку або судимість за хуліганство, вимагання і крадіжку тощо.
За ступенем суспільної небезпечності виділяють пенітенціарний рецидив і рецидив тяжких і особливо тяжких і особливо тяжких злочинів.
Під пенітенціарним рецидивом розуміють здійснення особою, що відбула покарання у виді позбавлення волі, нового злочину, що тягне повторний осуд до позбавлення волі і його відбування2. Рецидив тяжких і особливо тяжких злочинів ? це рецидив, при якому особа, маючи судимість за один з таких злочинів, знову вчиняє, незалежно від їх послідовності, новий такий же злочин. Такий рецидив впливає на кваліфікацію злочинів. Наприклад, особа, яка була раніше засуджена за розбій, і знову, до погашення судимості, засуджена за новий розбій або бандитизм, відповідає за ч. 2 ст. 187.
Кваліфікація рецидиву злочинів.
Рецидив злочину у випадках, передбачених законом, впливає на кваліфікацію. Це перш за все стосується спеціального рецидиву. У багатьох статтях Особливої частини КК попередня судимість прямо вказана як кваліфікуюча ознака. Тому, коли ця ознака встановлена в справі, вона повинна отримати своє вираження у кваліфікації злочину. Так, хуліганство, вчинене особою, яка вже має судимість за хуліганство, кваліфікується за ч. з ст. 296. Крім того, там де в законі вживається термін повторність, він включає і рецидив. Так, одержання хабара особою, яка раніше була засуджена за хабарництво, утворює спеціальний рецидив і кваліфікується за ознакою повторності за ч. 2 ст. 368.
Рецидив, якщо він не передбачений у статті Особливої частини КК як кваліфікуюча ознака, відповідно до п. 1 ст. 67 визнається обставиною, яка обтяжує покарання.
ВИСНОВОК.
З огляду на високий ступінь суспільної небезпечності повторності, сукупності і рецидиву законодавець не тільки дає визначення цим видам множинності, а й вказує на їх правові наслідки (ст. 35 КК). Крім того, у багатьох статтях Особливої частини КК повторність і рецидив злочинів визначаються як кваліфікуючі ознаки окремих складів, що тягнуть за собою при їх встановленні більш суворе покарання. У зв'язку з цим можна наголосити на тих загальних властивостях множинності, що визначають її соціальну характеристику.
1. Якщо вчиняються два або більше злочинів, це значить, що заподіюється велика шкода об'єктам посягання, ставиться під загрозу заподіяння шкоди більш широке коло суспільних відносин, соціальних цінностей. Так, якщо особа або група осіб вчинила крадіжку і вбивство, то шкода заподіюється не лише відносинам власності, а й такій найбільш охоронюваній соціальній цінності, як життя потерпілого. Якщо об'єкт злочину передусім визначає ступінь суспільної небезпечності вчиненого, то посягання на два або більше об'єкти свідчить про значно більшу небезпечність вчиненого.
2. Вчинення однією особою або співучасниками двох чи більше злочинів свідчить про стійку анти соціальну спрямованість злочинних діянь, є показником більшої схильності винних до вчинення злочинів, а часто і до зайняття діяльністю злочинною діяльністю професійно. Все це визначає і підвищену небезпечність особи таких злочинів.
3. Вчинення двох, а часто і більшого числа злочинів негативно впливає й на інших нестійких членів суспільства, породжуючи в них ілюзію безкарності, створює часом ореол романтизму.
4. Нарешті, множинність ? поширене явище в структурі і динаміці злочинності. Майже кожен другий засуджений вчинив не один, а два і більше злочинів або раніше засуджувався за вчинення злочину. В середньому кожний третій злочин вчиняється рецидивістом. Причому рецидивісти вчиняють переважну тяжкі злочини ? вимагання, розбій, тяжкі посягання проти особи, тяжкі види хуліганства.
Слід також відзначити, що на відміну від старого Кримінального кодексу новий містить самостійний інститут кримінального права множинності злочинів (розділ 7), тобто сукупність норми, що регулюють однорідну групу суспільних відносин, тісно зв'язані між собою в системі норм кримінального права. Але доцільність і функціональність цього інституту буде доведена подальшою теорією та практикою, а також часом.
СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ.
1. Кримінальний кодекс України: Офіційний текст. ? К.: Юрінком Інтер, 2001. ? 240 с.
2. Бажанов М.И. Повторность преступлений как вид множественности преступлений. ? Харьков.: Украинская юридическая академия, 1993. ? 416 с.
3. Бюллетень Верховного Суда СССР, 1984, N3.
4. Горелик И.И. Правовая оценка повторного преступления. ? Минск, 1969. ? 357 с.
5. ДагельП.С. Множественность преступлений. Изд-во Казанского университета, 1974. ? 461 с.
6. Кафаров М.Т. Проблемы рецидива в советском уголовном праве. ? Баку.1972. ? 271 с.
7. Криволапов Г.Г. Множественность преступлений по советскому уголовному праву. М., 1974. ? 462 с.
8. Кривошеин П.К. Повторность в советском уголовном праве. Киев, 1990. ? 375 с.
9. Кудрявцев В.Н. Теоретические основы квалификации преступлений. М., 1963. ? 183 с.
10. Куринов Б.А. Научные основы квалификации преступлений. Изд-во МГУ, 1984. ? 237 с.
11. Малков В.П. Повторность преступлений. Изд-во Казанского университета, 1970. ? 369 с.
12. Мельников Ю., Алиев Н. Понятие множественности преступлений. Советская юстиция,1981, N12.
13. Панько К.А. Рецидив в советском уголовном праве. Воронеж. ? Изд-во Воронежского университета,1983. ? 447 с.
14. Пионтковский А.А. Учение о преступлении. ? М., 1961. ? 371 с.
15. Сборник постановлений Верховного Суда СССР 1924-1977, ч.2. М. 1978.
16. Сборник постановлений Пленума Верховного Суда Украины по уголовным и гражданским делам, 1995.
17. Советское уголовное право: Общая часть. ? М. Изд-во МГУ, 1974. ? 374 с.
18. Фролов Е.А., Галиакбаров Р.Р. Множественность преступных деяний как институт советского уголовного права. ? Свердловск, 1967. ? 287 с.
19. Шаргородский М.Д. Наказание по советскому уголовному праву. ? М., 1958, ? 343 с.
20. Юшков В.Н. Назначение наказания по совокупности преступлений и приговоров. ? М.,1975. ? 259 с.
21. Яковлев А.М. Совокупность преступлений. М.,1960.

 
 

Цікаве

Загрузка...