WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Повторність злочинів як складовий елемент множинності злочинів - Курсова робота

Повторність злочинів як складовий елемент множинності злочинів - Курсова робота

настільки серйозних ускладнень, як кваліфікація сукупності ідеальної.
Відмежування сукупності злочинів від складеного злочину має значення не тільки для точного визначення сукупності злочинів, але й для правильної кваліфікації вчиненого особою (або групою осіб) діяння. Уявимо собі достатньо типовий випадок, коли група осіб, будучи в нетверезому стані, вчинила хуліганські дії, пов'язані з опором представникові влади. Як кваліфікувати такі дії? Якщо визнати тут сукупність злочинів, то ми повинні кваліфікувати вчинене за ч. 3 ст. 296 (хуліганство) і за ч. 2ст. 342 (опір працівникові правоохоронного органу). Якщо ж визнати в цій ситуації єдиний складений злочин, то все вчинене охоплюється ч. 3 ст. 296. Нагадаємо, що складений злочин ми називаємо такий злочин, що складається з двох або більше злочинних діянь, кожне з яких, якщо розглянути їх ізольовано, являє собою самостійний злочин, але які внаслідок їх органічної єдності, утворюють одиничний злочин, який охоплюється ознаками однієї статті КК. Так складеним злочином вважають розбій, що складається з двох самостійних дій ? насильства над особою і заволодіння майном. Через органічну єдність цих діянь вони розглядаються законом як єдиний злочин, що кваліфікується за однією статтею КК, в цьому випадку за ст. 187. Складеним злочином є і перевищення влади або службових повноважень, якщо воно супроводжувалося насильством (ч. 2 ст. 365), втеча з місця позбавлення волі, пов'язана із застосуванням насильства (ч. 2 ст. 393), і багато інших. Якби законодавець не об'єднав ці злочини в один єдиний злочин, ми змушені були б кваліфікувати вчинене за сукупністю злочинів, наприклад, як перевищення влади і насильство над особою. Звідси випливає важливий висновок: складений злочин являє собою враховану законодавцем, тобто прямо передбачену законом як одиничний злочин реальну або ідеальну сукупність. Законодавець враховує органічну єдність діянь, які входять до складених злочинів і утворюють склад одиничного злочину, тобто передбачає в законі сукупність злочинів як одиничний злочин.
Вирішуючи питання про відмежування реальної сукупності від повторності злочинів, передусім, слід встановити, що зближує повторність і сукупність злочинів. І при сукупності і при повторності відбувається два або більше злочини, кожен з яких утворює самостійний одиничний злочин. Так злочини, що утворюють ці поняття, вчиняються послідовно, з певним проміжком між ними у часі. Далі, всі злочини, що входять до повторності або утворюють реальну сукупність, вчинені до засудження хоча б за один з них. Але, що ж відрізняє ці два поняття? У пошуках цієї відмінності слід йти шляхом порівняння видів фактичної повторності з реальною сукупністю.
При повторності тотожних злочинів, що є закінченими або всі складають замах на злочин, все вчинене охоплюється однією і тією ж статтю КК, а при реальній сукупності кожне з злочинних діянь підпадає під ознаки самостійної статті КК. Наприклад, дві або більше закінченні крадіжки кваліфікуються за ч. 2 ст. 185, повторне одержання хабара службовою особою ? за ч. 2 ст. 386. Інакше обстоїть справа з повторністю тотожних злочинів, коли делікти, що входять до неї, підпадають під різні частини однієї і тієї ж статті КК, або, утворюючі повторність злочини, розрізняються лише тим, що один з них є закінченим, а другий ? замахом на злочин (або навпаки). У цих випадках вчинене, як вказувалося вище, потрібно кваліфікувати за правилами сукупності злочинів. Така повторність тотожних злочинів виступає як вид реальної сукупності. Те ж слід сказати і про повторність однорідних злочинів, що припускають, кваліфікацію кожного діяння за самостійною статтею КК. Так, вчинення крадіжки, а потім шахрайства, потребує застосування кожної з статей, які передбачає відповідальність за ці злочини, причому з урахуванням, що другий злочин є повторним. Але така ситуація свідчить, що перед нами реальна сукупність злочинів. І дійсно, зазначені види повторності у той же час є видами реальної сукупності. У таких випадках відбувається своєрідне з'єднання повторності і сукупності злочинів.
РЕЦИДИВ ЗЛОЧИНІВ ЯК ОДНА ІЗ ФОРМ МНОЖИННОСТІ ЗЛОЧИНІВ.
Поняття рецидиву злочинів.
Другим видом повторності є повторність злочинів, що зв'язана з попереднім осудом винного. Така повторність є більш небезпечною, тому що винний учиняє новий злочин після того, як він уже став перед судом, одержав від імені держави негативну моральну оцінку своєму поводженню і попередження не робити інших злочинних діянь.
У юридичній літературі про поняття рецидиву злочинів висловлюють різні судження. Так, на думку Шаргородського М.Д., "... у тих випадках, коли злочинець учинив новий злочин після осуду і повного відбування покарання за перше, має місце рецидив1. Піотковський А.А. вважав, що кримінальним рецидивом може бути визнано тільки повторний злочин, що було зроблено винним уже після відбування покарання, призначеного йому за вироком суду за раніше зроблений злочин2.
Стаття 34 КК закріплює поняття рецидиву: "Рецидивом злочинів визнається вчинення нового умисного злочину особою, яка має судимість за умисний злочин"
Аналіз законодавства і висловлених точок зору про поняття рецидиву злочинів дає підставу для формулювання обов'язкових ознак рецидиву в карному праві:
1) рецидив має місце там, де особою вчинено два або більше самостійних і тільки умисних злочинів;
2) при рецидиві кожен з вчинених злочинів утворює собою одиничний злочин (різні його види);
3) злочини, що створюють рецидив, обов'язково віддалені один від одного певним проміжком часу, іноді дуже тривалим;
4) факт судимості створюється обвинувальним вироком суду, що вступив в законну силу із призначенням винному певного покарання. Вчинення особою нового умисного злочину протягом строку судимість, тобто протягом строку покарання або протягом певного строку після його відбуття і створює рецидив злочинів.
Види рецидиву злочинів.
Задача глибокого вивчення рецидивної злочинності не може бути реалізована без з'ясування тих її властивостей, що належать окремим групам прояву рецидиву. Облік цих рис, ознак дає підставу для наукової класифікації рецидивних злочинів, підрозділяючи їх на визначені види.
За характером злочинів, охоплюваних рецидивом, у кримінально-правовій науці розрізняють загальний і спеціальний рецидив. Загальний рецидив ? це такий рецидив, у який входять різнорідні злочини, тобто не тотожні за родовими ознаками або безпосереднім об'єктом і ті, що мають різні форми вини. Це, наприклад, випадок, коли особа має судимість за заподіяння умисного тілесного ушкодження і протягом строку судимості вчиняє шахрайство, або коли особа, маючи судимість за крадіжку, вчиняє хуліганство тощо. Загальний рецидив не впливає на кваліфікацію злочину, але розглядається за п. 1 ст. 67 як обставина, яка обтяжує покарання. Спеціальним називається рецидив, у який входять тотожні або однорідні злочини,
Loading...

 
 

Цікаве