WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обставини, що виключають злочинність діяння - Реферат

Обставини, що виключають злочинність діяння - Реферат

необхідності, правомірні, то проти них недопустима необхідна оборона. Якщо, наприклад, хижак, який втік з клітки, накинувся на людину і працівник міліції вимушений був використати вогнепальну зброю, то ні працівник цирку чи зоопарку, ні хто-небудь інший не може посилатись на право необхідної оборони, якщо він намагається перешкодити працівнику міліції виконувати свій обов'язок.
Крайню необхідність треба відрізняти від необхідної оборони. При необхідній обороні джерело небезпеки - суспільно небезпечне посягання людини. При крайній необхідності - джерело небезпеки може бути найрізноманітніше (стихійні сили природи, механізм, що рухається, фізіологічні та патологічні процеси людини, напад тварин, дії тварин тощо).
Необхідна оборона виражається в активних діях, а крайня необхідність може бути виражена і в бездіяльності. Наприклад, неявка пожежної команди для гасіння пожежі в одному місці у зв'язку з перебуванням в іншому місці, де горів більш важливий об'єкт.
При необхідній обороні шкода наноситься посягаючому, а при крайній необхідності - інтересам установ, організацій і осіб, як правило, не причетних до виникнення небезпеки і які не викликають її своєю діяльністю. При крайній необхідності небезпека з одного правоохоронного інтересу переноситься на інший.
При необхідній обороні не вимагається таких обов'язкових для крайньої необхідності умов, як неможливість усунення небезпеки іншим способом, крім як шляхом заподіяння шкоди менш значної, ніж відвернена.
Якщо з'ясується, що загрожучої небезпеки можна було уникнути, наприклад, сховатися, втекти, то крайньої необхідності не буде. При необхідній обороні така умова не ставиться.
З точки зору необхідної оборони заподіяння тяжкого тілесного ушкодження і навіть смерті особі, яка посягала на здоров'я громадянина чи статеву свободу жінки, може бути правомірним, а з погляду крайньої необхідності такі заходи захисту не можуть бути визнані правомірними.
Закон визначає поняття перевищення меж необхідної оборони і передбачає за нього кримінальну відповідальність, а поняття перевищення меж крайньої необхідності і відповідальності за нього не передбачає. Мова йде лише про відсутність стану крайньої необхідності, але не про перевищення її частини.
Згідно ст. 445 Цивільного кодексу України шкоду, заподіяну в стані крайньої необхідності, повинна відшкодувати особа, яка її вчинила. Враховуючи обставини справи, суд може покласти обов'язки її відшкодування на третю особу, в інтересах якої діяла особа, що заподіяла шкоду, або звільнити від такого відшкодування повністю чи частково.
Висновок
За Конституцією Україна є суверена і незалежна, демократична, соціальна, правова держава (ст.1). Але це тільки загальні конституційні засади, а насправді таку державу необхідно ще розбудовувати і наближатися до її принципів та ідеалів. Поки що цього не вдалося досягти жодній цивілізованій демократичній, розвинутій державі, оскільки і у цих державах є злочинність, порушення прав людини, безробіття, невпевненість у завтрашньому дні, несправедливість, жорстокість, наркоманія та інші негативні явища.1
Поняття справедливості ніколи не було однозначним. У жодній країні , ні у які епохи не був створений суспільний устрій, що сприймався би як справедливий абсолютно всіма громадянами. За своєю природою держава більшою чи меншою мірою відображає інтереси переважно приватновласницьких пануючих класів і верств, обмежуючи більшою чи меншою мірою інтереси переважної більшості населення. У самій ідеології держави закладена суперечність, яка породжує соціальну нерівність, з якою певна частина громадян не бажає миритися, і яка є глибиною першопричиною злочинності.
Кримінальне право України визнає злочином не самі по собі ідеї або думки людини, реалізація яких становить небезпеку для особистості, суспільства або держави, а лише суспільно небезпечне діяння, що порушує кримінально правові норми. При розслідуванні або судовому розгляді кримінальної справи в першу чергу встановлюється об'єктивна сторона злочину і тільки на її основі суб'єктивна. Без ознак об'єктивної сторони не виникає самого питання про суб'єктивну сторону злочини. У такий спосіб створюється серйозна гарантія дотримання законності при відправленні правосуддя по кримінальних справах.
Про соціальну природу протиправного поводження. Головне в цьому поводженні - те, що воно суперечить існуючим суспільним відносинам, заподіює або здатне заподіювати шкоду правам і інтересам громадян, колективів і товариства в цілому, перешкоджає поступальному розвитку суспільства. Злочини розрізняють по своїй спрямованості, по можливості настання шкідливих наслідків і їхньої ваги, по характеру їхніх мотивів, по цілям правопорушень. Незважаючи на всі ці розходження, злочини складають одну групу явищ у соціальному і правовому відношеннях, тому що мають єдину сутність і подібні юридичні ознаки.
Вітчизняна наука вивчає правові явища в соціально-історичному аспекті, підкреслюючи, що злочинність - це масове, історично мінливе, соціальне явище , що має кримінально-правовий характер , класового суспільства, що складається з усієї сукупності злочинів, що чиняться у відповідній державі у визначений період часу" .2
У своїй принциповій основі це положення ставиться і до інших видів правопорушень.
На відміну від правомірних дій, що можуть бути прямо передбачені нормами права, а можуть і випливати в загальній формі з "духу закону", протиправні дії повинні бути чітко сформульовані чинними правовими нормами. З цього погляду правопорушення можна говорити лише в рамках і з поліції закону, що визначає поняття й ознаки цивільного, адміністративного або іншого правопорушення, а нерідко й встановлюючого точний перелік протиправних діянь. Такого роду "формалізм" протиправності забезпечує ясність і єдність вимог, запропонованих до всіх громадян і організацій.
Список використаної літератури
1. Кримінальнийкодекс України, К-, 1993.
2. Кримінальне право України, К-, 1995.
3. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України, К- , 1994.
4. Постанови Пленуму Верховного Суду України в цивільних та кримінальних справах. Бюлетень законодавства і юридичної практики України № 4 . 1993.
5. Практика судів України в кримінальних справах. Бюлетень законодавства і юридичної практики України № 4, 1993 .
6. Панов Н.И. Способ совершения престунлепия и уголовная ответственность X., 1982.
7. Сущенко О. Судебная практика. К-, 1993.
8. Таратухин С.А. Квалификация преступлений в судебной и следственной практике. К-, 1995.
9. Юридический справочник для населения. Под редакцией Мотина Е.А. М-,1990.
10. В.П.Діденко Обставини, що виключають злочинність діяння. Лекція. Українська академія внутрішніх справ.К-,1993.
11. Коментар до Конституції України. К-, 1996.
12. Збірник постанов Пленуму Верховного Суду України (1963-1997).
Симферополь, "Таврія", 1998.
13. Кримінальний кодекс УРСР. К-, 1985.
14. Шевченко О.О. Історія держави та права України. Навчальний посібник. К-, "Вентурі", 1996.
15. Шевченко О.О. Хрестоматія. К-, "Вентурі", 1996.
16. Кримінальний кодекс України: науково-практичний коментар.
К-, 1998.
Loading...

 
 

Цікаве