WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обставини, що виключають злочинність діяння - Реферат

Обставини, що виключають злочинність діяння - Реферат

діями, в тому числі із застосуванням зброї у визначених законом випадках. За наслідки, які настали від дій, скоєних в стані необхідної оборони, особа відповідальності не несе, оскільки її дії є суспільно корисними і правомірними.
Слід мати на увазі, що стан необхідної оборони виникає не лише в момент суспільно небезпечного посягання, але і при наявності реальної загрози заподіяння шкоди тому, хто обороняється. Для з'ясування цього необхідно враховувати поведінку нападаючого, зокрема, спрямованість умислу, інтенсивність і характер його дій, що дає підставу особі, яка захищається, сприймати загрозу як реальну.
При вирішенні питання, чи не з запізненням застосовано оборону, слід виходити з того, що для особи, яка захищається, за обставинами повинно бути очевидним, що в застосуванні засобів захисту виникла необхідність. Якщо таке переконання було відсутнє, і той, хто захищався, припустив помилку щодо необхідності продовжувати захист, то треба вважати, що він знаходився в стані необхідної оборони. Необхідно мати на увазі, що перехід використаних при нападі знарядь або інших предметів від нападаючої особи до особи, яка захищається, не завжди свідчить про закінченість посягання.
Інститут необхідної оборони в кримінальному праві України сприяє зміцненню правопорядку, запобіганню можливості скоєння злочинів. Він надає як представникам влади, так і окремим громадянам можливість активно протидіяти суспільно небезпечним посяганням.
Заподіяння шкоди при необхідній обороні має відповідати умовам правомірності і виключати небезпеку та протиправність діяння.
Необхідна оборона - суб'єктивне право громадянина. Кожен громадянин нашого суспільства має право захищати шляхом акту необхідної оборони владу, державну власність, інші громадські інтереси від злочинних посягань. Це право громадянин має, оскільки громадські інтереси в демократичному суспільстві не протистоять інтересам окремого громадянина. Здійснення цього права є його громадським обов'язком. Кожен громадянин має право захищати себе, інших осіб від будь-яких злочинних посягань.
Громадянин має право вдатися до необхідної оборони в усіх випадках загрози інтересам, які охороняються .законом, навіть тоді, коли ця загроза може бути усунена іншими особами чи представниками влади.
Із 1958 року почався подальший розвиток інституту необхідної оборони. Кримінальний закон правильно визнав, що дії, скоєні в стані необхідної оборони, не є злочином, тобто вони не містять складу злочину і є діянням правомірним.
Питання про існування права необхідної оборони з давніх - давен притягувало філософів, юристів. У середні віки ідеологи феодального суспільства обгрунтовували необхідну оборону Священним Писанням, вони в ній бачили не право громадянина, а релігійний обов'язок боротьби з гріхом. Римські юристи вважали, що необхідна оборона є не писаний, а природний закон.
Ж.Ж Руссо в інституті необхідної оборони бачив повернення людині її природного права на захист, яке вона мала в додержавному суспільстві, а потім віддала його державі.
До необхідної оборони прирівнюють дії потерпілого та інших осіб безпосередньо після вчинення посягання, спрямовані на затримання особи, яка вчинила напад і доставлення її відповідним органам влади.
Необхідна оборона і затримання злочинця відрізняються одне від одного. При необхідній обороні злочинець є нападаючою, активною стороною, а при затриманні - особою, яка ухиляється , тобто пасивною стороною. Якщо особа, яку затримують, чинить опір законним діям громадян і він переростає при цьому в суспільно небезпечне посягання, виникає право на необхідну оборону. Заподіяна при цьому шкода особі, що здійснювала посягання, буде виправдана станом необхідної оборони.
Якщо суспільно небезпечне посягання припинилось і злочинець намагається втекти, то завдання йому шкоди не для подолання опору, а для затримання буде виправдане необхідністю його затримання.
Умови правомірності необхідної оборони,
які характеризують напад і захист.
Завдання нападаючому шкоди само по собі ще не говорить про правомірність цього діяння. Для того, щоб завдання нападаючому шкоди було правомірним, передбачається ряд умов, які в теорії кримінального права називаються умовами правомірності необхідної оборони.
Ми розуміємо, що коли йдеться про необхідну оборону, то це насамперед захист від нападу. Тому умови її правомірності характеризують як посягання і захист від нього. Саме цим і пояснюється в теорії кримінального права поділ умов правомірності необхідної оборони на дві групи, які належать до:
- посягання,
- захисту від посягання.
Умови правомірності необхідної оборони, які стосуються захисту від нападу, полягають у наступному:
а) посягання повинно бути за своїми об'єктивними рисами суспільно небезпечним і протиправним. Це означає, що необхідна оборона допустима проти такого посягання, яке спрямоване на завдання шкоди інтересам держави, суспільства, особи, чи правам того, хто обороняється, або інших людей. Суспільно небезпечне посягання не повинно бути неодмінно таким, яке тягне застосування покарання. Воно повинно бути об'єктивно суспільно небезпечним.
Бувають випадки, коли посягання з тих чи інших суб'єктивних підстав не є злочинними: напад психічно хворої людини, підлітків, які не досягли віку кримінальної відповідальності, особи, що діє при наявності фактичної помилки, яка усуває її вину. Але оскільки дії згаданих осіб є об'єктивно суспільно небезпечними, бо можуть завдати шкоду інтересам, які охороняються законом, то проти них допустима необхідна оборона.
Необхідна оборона недопустима проти правомірних дій службової особи, хоча б її дії і зачіпали ті чи інші інтереси особи. Це стосується, наприклад, дій працівників міліції, які на законній підставі затримують громадянина.
Проте необхідна оборона допустима проти неправомірних дій службових осіб, в тому числі працівників міліції. Громадяни не позбавляються права на захист своїх інтересів, якщо на них посягають службові особи. Так, у випадку перевищення влади, яке пов'язане з насильством над громадянином, він має право оборонятися і завдавати при цьому шкоду службовій особі.
б) посягання повинно бути явним, тобто воно вже почалось або ж безпосередня загроза його здійснення настільки очевидна, що захищені законом права й інтереси опинились в безпосередній небезпеці. Безпосередня загроза посягання робить оборону правомірною. Зрозуміло, що оборона найбільш дієва тоді, коли той, хто обороняється, припиняє злочинні дії посягаючого до моменту завдання шкоди.
Питання про реальність загрози, а отже і про наявність стану необхідної оборони, вирішується в кожному конкретному випадку з урахуванням усіхобставин. Певне значення тут може мати і характеристика посягаючого, його попередня поведінка, в якому стані він був ( наприклад, у стані сп'яніння).
Проти підготовлюваного чи гаданого нападу необхідна оборона недопустима. Не можна посилатись на необхідну оборону при нанесенні тілесного ушкодження або вбивства людини, яка проходила біля будинку, і було підтверджено, що саме в ньому вона хотіла здійснити свої злочинні наміри. В цьому разі не можна навіть говорити про перевищення межі необхідної оборони, оскільки немає самого
Loading...

 
 

Цікаве