WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Обставини, що виключають злочинність діяння - Реферат

Обставини, що виключають злочинність діяння - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Обставини, що виключають злочинність діяння
Зміст
Вступ. 2
Поняття та види обставин, що виключають злочинність діяння 4
Поняття необхідної оборони і її значення для забезпечення охорони особи і правопорядку. 6
Умови правомірності необхідної оборони, які характеризують напад і захист. 9
Перевищення меж необхідної оборони і її кримінальні наслідки 13
Крайня необхідність і відмінність її від необхідної оборони 16
Список використаної літератури 21
Вступ.
Інститут необхідної оборони з'явився разом із виникненням держави і права і змінюється в процесі розвитку суспільства. В Договорах Олега і Ігоря з греками ( 911, 945 р.р.), в "Руській правді" сказано: "Якщо русин уб'є візантійця або візантієць уб'є русина, то винуватець повинен вмерти на тому місці, де скоїв злочин", "Якщо хто вдарить іншого батогом…, а той, хто обороняється, ткне мечем, то вини йому в цьому нема".
Хоча спільного визначення поняття необхідної оборони в цих пам'ятках не було, однак право необхідної оборони допускалося при захисті особи, власності і виступало у формі права вбивства на місці злочину. Тут необхідна оборона ще не виділяється із самоуправства.
Певні обмеження розправи із злочинцем допускались при здійсненні майнових злочинів.
За "Руською правдою" дозволялось убивати нічного злодія, який не здається. Якщо власник уб'є зв'язаного злодія або злодія, який був затриманий до світанку, то повинен платити за нього кримінальний штраф. Хазяїн міг переслідувати злодія тільки в межах свого житла, за ворітьми вбивати вже не можна було.
В Укладі царя Олексія Михайловича 1649 року, у Військових статутах Петра 1 норма про необхідну оборону викладається більш детально. Передбачалися і умови її правомірності.
Подальший розвиток інститут необхідної оборони знайшов своє місце в Зведенні законів 1832 року і в Кримінальному Укладі 1903 року.
Ось як визначали право на оборону в навчальній літературі того часу: "Офіцер, який убив людину, що напала на нього з метою нанесення образи діянням, повинен бути визнаним в стані необхідної оборони, між тим як особи іншого класу за таких же обставин в стані зазначеної оборони можуть бути не визнані"
На даний час це поняття набуло подальшого розвитку.
Питання необхідної оборони складні. Від правильного їх розуміння і застосування на практиці багато в чому залежить успіх боротьби із злочинністю, ефективність участі трудящих в охороні громадського порядку і зміцненні законності у нашому суспільстві.
Поняття та види обставин,
що виключають злочинність діяння
Кримінальне право, визначаючи поняття злочину (ст.7 КК України), вказує передусім на найважливіші його ознаки - суспільну небезпечність діяння, протиправність.
Суспільна небезпечність і його протиправність тісно поєднані між собою і тільки у своїй сукупності характеризують його як злочин. Відсутність суспільної небезпеки означає і відсутність складу відповідного злочину. Це положення закріплене у ст. 7 ч. 2. кримінального кодексу України: " Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки."
У кримінальному праві України виділено випадки, коли дії можуть здаватися небезпечними і зовні підпадають під ознаки певного кримінального закону, але які через ті чи інші обставини позбавлені суспільної небезпеки, не можуть тягнути за собою кримінальної відповідальності і покарання.
До обставин, які виключають суспільну небезпечність діяння, належать: необхідна оборона, затримання злочинця і крайня необхідність.
Дії, скоєні в стані необхідної оборони, крайньої необхідності і при затриманні .злочинця, як це відображено в нормах, що закріплюють ці кримінально-правові інститути, підпадають під ознаки діяння, передбаченого певною статтею Особливої частини кримінального законодавства. Таким чином, можна помітити деяку подібність цих дій до окремих злочинів. Але це лише зовнішня подібність, оскільки за своєю суттю вони відрізняються один від одного. Відмінність їх зумовлена тим, що дії, скоєні в стані необхідної оборони, крайньої необхідності і при затриманні злочинця, позбавлені суспільної небезпеки, яка, як щойно зазначалося, є обов'язковою ознакою будь-якого злочинного діяння. Через те, що ці дії спрямовані на захист інтересів держави, суспільства, законних прав і інтересів окремих громадян, яким загрожує небезпека, вони не тільки не є суспільно небезпечними, а навпаки, є суспільно корисними.
Корисність дій, скоєних в стані необхідної оборони, полягає в тому, що вони причиняють суспільно-небезпечне посягання на ті чи інші інтереси, тим самим відвертаючи завдання шкоди цим інтересам. Дії службових осіб, окремих громадян по затриманню злочинця мають своєю метою доставити його відповідним органам влади для подальшого вирішення питання про відповідальність. Такі дії сприяють боротьбі із злочинністю і тому теж розцінюються як суспільно корисні.
Для працівників міліції необхідна оборона є здійсненням права і їхнім службовим обов'язком.
Охорона державних, громадських інтересів, а також прав і законних інтересів громадян від суспільно-небезпечних посягань - обов'язок працівників міліції, який випливає з вимог закону про необхідну оборону, про затримання злочинця, а також вимог відомчих статутів, наказів, інструкцій.
Щодо дій, вчинених в стані крайньої необхідності, то вони спрямовані на усунення небезпеки, що загрожує будь-яким інтересам, які охороняються законом. Ця небезпека може виникнути внаслідок стихійних сил, злочинних дій, і не дивлячись на те, що дії, вчинені в стані крайньої необхідності, завдають певну шкоду захищеним законом інтересам, їхня суспільна користь не викликає сумніву, оскільки вони відвертають тяжку шкоду.
Поняття необхідної оборони і її значення
для забезпечення охорони особи і правопорядку.
У ст. 15 ККУ зазначено, що "кожна особа має право на необхідну оборону незалежно від можливості уникнення посягань або звернутися за допомогою до інших осіб чи органів влади."
Необхідною обороною визначаються дії, вчинені з метою захисту інтересів чи прав особи, яка захищається, або іншої особи, інтереси суспільства чи держави від суспільно небезпечного посягання шляхом завдання шкоди тому, хто посягає, якщо такі дії були зумовлені потребою негайного відвернення чи припинення посягання.
"Не є злочином застосування зброї або будь-яких засобів чи предметів, незалежно від наслідків, якщо воно здійснено для захисту від нападу озброєної особи чи групи осіб, відвернення протиправного насильницького проникнення у житло чи інше приміщення, або якщо особа, яка здійснює захист, не може внаслідок переляку чи сильного душевного хвилювання. викликаного суспільно небезпечними діями, оцінити відповідність захисту характерові посягання."
Отже, кримінальне право розглядає необхідну оборону як одну з форм.захисту громадян, держави, суспільства. Дії, скоєні у стані необхідної оборони, розцінюються як правомірні і суспільно корисні, оскільки вони спрямовані на усунення загрози згаданим інтересам.
Захист інтересів, які охороняються законом, може бути здійснено різними засобами і
Loading...

 
 

Цікаве