WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Необережність як форма вини - Курсова робота

Необережність як форма вини - Курсова робота

непідготовленість для здійснення певної діяльності або в обов'язку і можливості здійснити необхідні дії для вибору правильного рішення і відвернення суспільно небезпечних наслідків.
Таким чином, на противагу думці М.Д. Шаргородського, боротьба зі злочинною необережністю в умовах науково-технічної революції зовсім не потребує відмови від суб'єктивного критерію необережності.
Злочинну недбалість треба відрізняти від випадку (казусу), який виключає кримінальну відповідальність за скоєне особою діяння. Про казус може йтися мова тоді, коли діяння особи призвело до шкідливих наслідків, але ця особа не передбачала і в силу конкретних умов в даній ситуації не повинна була чи не могла передбачити, що вони настануть. А коли особа не мала реальної можливості передбачити насталі наслідки, то вони є невинно завданими, казусом. Як відомо кримінальна відповідальність за невинно завдану шкоду виключається. Наприклад людина йшла по тротуару,
підсковзнулася і, падаючи, збила з ніг іншу людину, яка в результаті падіння була тяжко травмована. Той,хто збив з ніг потерпілу, не підлягає кримінальній відповідальності через те, що він не передбачав і в момент падіння не міг передбачити, що від цього постраждає інша особа.
Випадок - явище не рідкісне у слідчий і судовій практиці. Найчастіше про випадкові пригоди йдеться при розслідуванні кримінальних справ про виробничий та транспортний травматизм. І дуже важливим, на думку автора, є правильне розмежування між злочинною недбалістю та казусом, його правильне встановлення та неприпустимість кримінальної відповідальності особи внаслідок юридичної помилки при розмежування цих двох понять.
Так, суд Сімферопольського району Республіки Крим засудив І. за вбивство з необережності. Матеріалами справи було встановлено, що І. та Я., зустрівшись на току, жартували між собою, а потім, за ініціативою Я., почали боротися. Під час боротьби Я. уперся головою у груди І. та спробував ривками перекинути його через себе, але І. не піддавався. Під час останнього ривка Я. різко нагнув голову. Від сильної напруги у Я., як це вбачається з висновку судово-медичної експертизи, виник розрив шийної частини хребта, від чого і настала смерть. Судова колегія Верховного Суду України не знайшла в діях І. складу злочину і провадження у справі закрила на тій підставі, що І., вступивши в дружній поєдинок з Я., не передбачав і не міг передбачити, що Я. спробує з надзвичайною напругою перекинути його через себе. У цьому випадку смерть Я. щодо дій І. має випадковий характер. Вона настала внаслідок необережності самого Я.
?
IV. Класифікація необережних злочинів. Особливості їх криміналізації.
Найважливіше кримінологічне і кримінально-правове значення має класифікація необережних злочинів у відповідності до сфери діяльності, в якій вони були скоєні. Така класифікація дозволяє виділити групи злочинів, специфічних за їх суспільною небезпекою і за механізмом скоєння, а тому потребуючих специфічних заходів по боротьбі з ними.
За цією ознакою необережну злочинність можна розділити на дві групи: побутову і професійну.
Побутова необережна злочинність, в свою чергу, поділяється на два види:
1) злочини, скоєні поза сферою дії і без використання технічних засобів та інших джерел підвищеної небезпеки;
2) злочини, скоєні в сфері дії або з використанням технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки.
Професійна необережна злочинність розподіляється на три види:
1) злочини, скоєні в сфері дії або з використанням технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки;
2) злочини, скоєні в сфері чисто професійної діяльності;
3) злочини, скоєні в процесі виконання службових (керівних) функцій.
Таким чином, можна виділити чотири основних види необережних злочинів:
1) побутові необережні злочини, скоєні поза сферою дії технічних засобів або інших джерел підвищеної небезпеки.
Це, мабуть, самий малочисельний вид необережних злочинів. До нього відносяться вбивство з необережності (ст. 98 КК), необережне тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження (ст. 105 КК), необережне знищення або пошкодження державного чи колективного майна (ст. 90 КК). Слід відмітити, що за вказаними статтями можуть кваліфікуватися і злочини, що відносяться і до інших груп, наприклад, у випадку коли вбивство з необережності або знищення майна скоєно в результаті недбалого поводження з технічними засобами. Процент цієї групи у загальній масі необережних злочинів невеликий.
Вказаний вид необережності характеризується різноманітністю можливих негативних наслідків (для особи та для майна), і, що особливо важливо, різноманітністю способів їх спричинення, які навряд піддаються вичерпному визначенню. Вірогідність настання тяжких наслідків в побутовій сфері не стільки вже й велика - більшість актів необережної поведінки тут завершується сприятливо. В побуті, як правило, відсутні нормативно закріплені правила безпеки, до небагатьох виключень відносяться правила протипожежної безпеки. Слід також відмітити значну поширеність необережності в побуті, особливо не призвевшої до тяжких наслідків, і важкість її встановлення та доказування. Взагалі сфера побуту в меншому ступені, ніж будь-яка інша сфера, піддається соціальному контролю.
В силу таких особливостей склади побутової необережності конструюються як склади необережного спричинення шкоди без вказівки на
способи її скоєння, і шкоди істотної. Так, необережне знищення або
пошкодження майна карається лише в тому випадку, якщо воно спричинило людські жертви або інші тяжкі наслідки, а саме заподіяння тяжких тілесних ушкоджень одній чи кільком особам, середньої тяжкості тілесних ушкоджень двом або більше особам або заподіяння значної матеріальної шкоди (ст. 90 КК). В діючому КК України склад необережного легкого тілесного ушкодження не передбачений.
Цікаві також випадки, коли злочини з необережності в побуті скоюються у сукупності з умисними злочинами. Так, в ніч на 21 вересня 1998 року Я.В.М. у стані сп'яніння затіяв сварку зі своїми батьками Я.М.Г та Я.М.Д. в ході якої наносив їм удари. Батьки втекли з дому, а засуджений Я.В.М. самовільно взяв мисливську рушницю і почав стріляти по закритій двері з метою збити замок. В ході стрільби він поранив свою бабку громадянку Б., внаслідок чого їй були спричинені тілесні ушкодження, що призвели до втрати зору. Після цього Я.В.М. пішов гуляти по селу грубо і особливо зухвало порушуючи громадський порядок та суспільний спокій, час від часу здійснюючи постріли. Дії Я.В.М. були кваліфіковані Хотинським районним судом Чернівецької області за ч. 3 ст. 206 та ст.105.
Специфіка вбивства з необережності полягає саме в його суб'єктивній стороні: воно має місце
Loading...

 
 

Цікаве