WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Необережність як форма вини - Курсова робота

Необережність як форма вини - Курсова робота


Курсова робота
Необережність як форма вини
План
Вступ………………………………………………………………….. 3.
1. Поняття необережності як форми вини………………………... 10.
2. Злочинна самовпевненість. Інтелектуальний
і вольовий момент………….…………………………………….…20.
3. Злочинна недбалість та її критерії. Казус. ……………………....25.
4. Класифікація необережних злочинів. Особливості
їх криміналізації. ……………………………………………………31.
Висновки………………………………………………………………...39.
Список використаної літератури…………………………………….44.
Вступ
Починаючи з того моменту, як кожна людина починає самостійно пізнавати світ, їй завзято і безперестанно попереджували: "Будь обережною!". До обережності нас закликають дорожні знаки і всілякі вказівки, попереджувальні надписи на будівельних майданчиках і на пляжі, біля лісу та у залізничного полотна. Бути обережним зобов'язують різноманітні інструкції та настанови, рекомендації та правила.
"Людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека - зазначено в статті 3 Конституції України - визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст та спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави."
На варті цих прав та свобод стоїть й кримінальне законодавство, яке передбачає відповідальність за злочини, що скоюються з необережності (надалі - необережні злочини).
Актуальність теми. Дослідження вчених свідчать про порівняно високий процент необережних злочинів, пов'язаних з загибеллю людей, спричиненням їм тілесних пошкоджень. Важко вирахувати матеріальні збитки нашого суспільства, що виникають в результаті халатності, пошкодження товарно-матеріальних цінностей та інших проявів необережності. Збитки від "випадкових" пожеж, переважна частина яких виникає в результаті чиєїсь необережності, вираховується мільйонами гривень.
В умовах технічного прогресу тяжкість наслідків необережної поведінки людей суттєво підвищується. Пов'язано це зі значним підвищенням кількості технічних засобів, що проникають в усі сфери життєдіяльності людини, появою все більш могутніших джерел енергії (згадати б лише аварію на ЧАЕС, яка також сталася в силу "випадку"), що значно підвищують можливості людини ( і разом з тим потенційну небезпеку). В кінцевому випадку підвищується "ціна помилки", тобто можлива шкода, що заподіюється необережною поведінкою людини. Тому не дивно, що боротьба з необережністю набуває все більшого значення як в нашій країні, так і за кордоном.
"Підвищення злочинів з необережності пояснюється не тільки ускладненням та зростанням кількості технічних засобів та різноманітних механізмів, але і складностями психофізіологічної адаптації людини до нових процесів використання техніки. Перед юристами постають нові проблеми: дослідження спільно з психологами та фізіологами особливостей поведінки людини в стресових, небезпечних і важких ситуаціях; питання відповідальності за різноманітні форми правової необережності; вивчення ефективності перевиховання осіб, які скоїли правопорушення з необережності, і відпрацювання нових форм і методів такого перевиховання, а також технічних та організаційних засобів попередження небезпечних наслідків необережної поведінки".
З необережною злочинністю пов'язаний цілий комплекс питань, що виникають з приводу теоретичних проблем, криміналістичних досліджень та проблем криміналізації і кваліфікації злочинів скоєних з необережності. Також все більшого значення, в умовах побудови правової держави, набуває і виховання суспільної правосвідомості в дусі нетерпимості до будь-яких проявів необережності. Тому автор впевнений в підвищеній актуальності даної теми.
I. Поняття необережності, як форми вини.
В частині 1 статті 7 Кримінального кодексу України (надалі - КК) вказано:
"Злочином визнається передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законодавством суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок."
Щоб сказати, що людина скоїла злочин і повинна бути за нього покарана, необхідно встановити, що вона здійснила це діяння винно, тобто діяла умисно чи необережно.
Стаття 3 КК визначає, що кримінальній відповідальності і покаранню підлягає лише особа, винувата у вчиненні злочину, тобто така, що навмисно або з необережності скоїла діяння, визначене кримінальним законом як суспільно небезпечне. Із цього витікає, що однією з необхідних ознак злочину є винність особи, яка вчинила його.
Вина полягає у психологічному відношенні суб'єкта до суспільно небезпечного діяння і його наслідків у формі умислу чи необережності. Без вини немає злочину, а відтак, і кримінальної відповідальності. Тому якщо суспільно небезпечне діяння буде вчинено, але невинно, воно не може бути визнано злочином (Наприклад, психічно хвора неосудна особа позбавляє життя іншу особу).
З метою глибокого дослідження злочину, правильного формування його ознак в науці кримінального права прийнято розрізняти структуру злочину, яка складається з чотирьох елементів, а саме: об'єкт, об'єктивна сторона, суб'єкт, суб'єктивна сторона злочину.
Суб'єктивна сторона злочину - це внутрішня сторона діяння, тобто психічне відношення особи до скоєння суспільно небезпечного діяння і його наслідків. До суб'єктивної сторони входять також мотив і мета скоєння злочину.
Основний зміст суб'єктивної сторони будь-якого злочину складає вина. Діє принцип: без вини немає відповідальності.
Вина - це психічне відношення осудної особи до скоєного нею суспільно небезпечного діяння і його наслідку, виражене у формах умислу чи необережності. Таке відношення складається із усвідомлення винним суспільно небезпечного характеру своїх дій і передбачення можливих наслідків (інтелектуальний момент вини), а також із відношення до своїх дій (бездіяльності) і їхніх наслідків: бажання, щоб ці наслідки настали, байдужого або легковажного до них ставлення (вольовий момент вини).
Залежно від інтелектуального і вольового моментів розмежовують дві форми вини: умисел і необережність.
Терміни "умисний та необережний злочини" законодавчо закріплені в КК України і міцно увійшли в лексикон науки кримінального права, слідчої та судової практики. Про будь-які інші форми вини - окрім умислу та необережності ні в одному з законодавчих актів або науковій роботі не згадується.
Особливою формою психічного ставлення особи до насталих злочинних наслідків є необережність.
Як вже зазначалося, автор не поділяє думку деяких юристів щодо меншої
Loading...

 
 

Цікаве