WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Механізм держави, як система державних організацій - Курсова робота

Механізм держави, як система державних організацій - Курсова робота

допоміжним джерелом права. Роль судової влади складається в стримуванні двох інших галузей влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного нагляду і судового контролю над ними.
Юрисдикція судів поширюється на всі правові відносини, що виникають у державі.
Таким чином, основні функції судової влади:
o охоронна (охорона прав);
o функція правосуддя (захист, відновлення прав);
o контрольно-наглядова (над іншими галузями влади). Розмежування законодавчому, виконавчої і суді ний влади є розподілом державної влади по горизонталі. По вертикалі влада розподіляєтьсяміж усі" органами і посадовими особами, що належать до тієї чи іншої галузі влади.
Конституція України (ст. 147) визначає Конституційний Суд України основний орган конституційної юрисдикції в Україні. Завданням Конституційного Суду є гарантування верховенства Конституції України як Основного Закону держави на всій території держави.
Необхідно відзначити, що Конституційний Суд як спеціалізований орган конституційної юрисдикції має як загальні так і відмінні риси від судів загальної юрисдикції. Діяльність Конституційних судів здійснюється у визначених процесуальних формах, що зближає їх із судами загальної юрисдикції. Загальними для них є більшість принципів судочинства. Закон про Конституційний Суд України (ст. 4) передбачає, що діяльність Конституційного Суду базується на принципах верховенства права, незалежності, колегіальності, рівноправності суддів, гласності, повноти і всеосяжності розгляду справ і обґрунтованості прийнятих їм рішень.
Відрізняються конституційні суди від судів загальної юрисдикції по способі їхнього формування, складом і, головним чином по характері справ, що вони розглядають. Предметом розгляду конституційних судів є конституційні питання.
Конституційний Суд України складається з 18 суддів, що призначаються по 6 Президентом України, Верховною Радою і з'їздом суддів України.
Відповідно до Конституції України (ст. 150, 151), Законом про Конституційний Суд України (ст. 13) до повноважень Конституційного Суду відносяться прийняття рішень і дача висновків у справах про:
1) конституційність законів і інших нормативних актів Верховної Ради України, актів Президента України, актів Кабінету Міністрів України, правових актів Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
2) відповідності Конституції України міжнародним договорам України, що вносяться до Верховної Ради для дачі згоди на їхню обов'язковість;
3) дотримання конституційної процедури розслідування і розгляди справи про скинення Президента України з посади в порядку імпічменту;
4) офіційного тлумачення Конституції України і законів України.
3.3. Система "утримань і противаг" органів законодавчої, виконавчої і судової влади
Принцип поділу влади доповнюється системою "утримань і противаг". Система "утримань і противаг" припускає конкуренцію різних органів влади, наявності коштів для їхнього взаємного стримування і підтримки відносної рівноваги сил. "Утримання" і "противаги", з одного боку, заохочують співробітництво і взаємне пристосування органів влади, а з іншого боку - створюють потенціал для конфліктів, що найчастіше дозволяються шляхом переговорів, угод і компромісів.
Суб'єктами системи утримань і противаг по Конституції України є Верховна Рада, Президент, Кабінет Міністрів, Конституційний суд і Верховний суд. Данини система виражається, насамперед, через повноваження цих органів, що включають строго визначені взаємні обмежений.
У Конституції України передбачені наступні інститути системи "утримань і противаг":
1) право "вето" Президента на законопроект, прийнятий Верховною Радою;
2) імпічмент Президента з боку Верховної Ради, що волоче його зняття з посади;
3) прийняття Верховною Радою резолюції недовіри Кабінету Міністрів, що волоче його відставку;
4) участь Верховної Ради у формуванні Конституційного суду (призначення третини складу);
5) контроль Конституційного суду за відповідністю Конституції законів і інших правових актів Верховної Ради, Президента, Кабінету Міністрів, Верховної Ради Автономної Республіки Крим;
6) парламентський контроль Уповноваженим Верховної Ради по правах людини (омбудсманом) за дотриманням конституційних прав і воль людини й ін.
3.4. Керування в адміністративно-територіальних одиницях. Місцеве самоврядування
Територія будь-якої держави поділяється на адміністративно-територіальні одиниці. Соціальна природа адміністративно-територіальних утворень різна.
Можна виділити два шляхи їхнього утворення:
o природний - поселення, міста, села, селища виникають внаслідок історичного природних (общинного) групування людей для спільного життя (знизу);
o штучний - райони, повіти (районна ланка), області, губернії (обласна ланка) є результатом видання і реалізації актів державної влади (зверху).
В адміністративно-територіальних одиницях, що сформувалися природним шляхом, як правило, обираються органи самоврядування, що займаються місцевими справами.
В адміністративно-територіальних одиницях, сформованих штучним шляхом, керування здійснюється агентами держави (губернатором, префектом, головою районної адміністрації), призначуваними центральною владою - президентом, урядом. У таких адміністративно-територіальних одиницях можуть обиратися органи місцевого самоврядування для того, щоб представити інтереси природних адміністративно-територіальних утворень.
Місцеве самоврядування - особливий вид керування, реалізація гарантованого законом права територіальних товариств громадян і органів, що вони обирають, самостійно, під свою відповідальність, вирішувати всі питання місцевого значення, діючи в рамках закону і виходячи з інтересів населення. Тут територіальна спільність (громада, комуна, муніципалітет) виступає первинним суб'єктом місцевого самоврядування. Її не слід змішувати з територіальною одиницею (сіло, селище, місто, регіон, область), що є просторовою основою місцевого самоврядування його суб'єктом.
Місцеве самоврядування має специфічну правову форму в кожній державі і залежить від його пристрою, історичних, національних і інших особливостей.
Наприкінці XX в. колективна думка про місцеве самоврядування знайшла утілення в Загальній декларації про місцеве самоврядування і Європейську хартію про місцеве самоврядування від 15.10.1985 р. Верховна Рада України ратифікувала Європейську хартію самоврядування, що тепер стала частиною українського законодавства. Відповідно до цих європейських документів Конституція України 1996 р. (р. XI) дозволила місцевому самоврядуванню самостійно вирішувати питання місцевого значення.
Функціонування системи місцевого керування розглядається як децентралізація і деконцентрація влади. Під централізацією розуміється передача
Loading...

 
 

Цікаве