WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальне право як співучасть - Реферат

Кримінальне право як співучасть - Реферат

справі Б. і Г- Праістика судів України в кримінальних справах-К., 1993-С. 70-71.
1) наданням фізичної допомоги - дав знаряддя, усунув перешкоди, допоміг у транспортуванні, переховуванні і т. ін.,
2) наданням інтелектуальної допомоги - дав пораду, розповів про можливості, особливості охорони, накреслив схему і т. ін.;
3) виливом на волю інших співучасників, наприклад, на виконавця злочину - підбурював його, чи обіцяв переховати, збути, використати і т. ін., здобуте злочином тощо.
4) впливом на волю потерпілих: присутністю на місці вчинення злочину з явно викритим наміром і готовністю при необхідності допомогти виконавцю .
Наприклад: Суддя Керол Емон визнала співвиконавцем злочину В'ячеслава Іванькова, який на місці вчинення злочину не промовив ні слова, але ім'я якого "мало велику владу і вирішувало будь-які питання", всі газети називали його "хресним батьком" мафії. Цю кримінальну репутацію В. Іваньков і використовував як знаряддя злочину.?
Спільність вчинення злочину - це, головним чином, усвідомлення згуртованості, єдності всіх учасників злочину, розуміння того, що злочин чиниться гуртом (що надає сили, впевненості, наснаги), і кожен співучасник, розуміючи спільність вчинення злочину, розраховує на підтримку, на взає-модопомогу, на сприяння йому іншим співучасником.
Злочини вичиненні в співучасті можуть кваліфікуватися як вчинені за попередньою домовленістю групою осіб, так і без їх попередньої змови про вчинення цього злочину.
Попередня домовленість (змова) означає, що двоє чи більше осіб заздалегідь або напередодні домовились про спільне вчинення злочину. За часом ця домовленість може бути складена за досить тривалий час - за кілька днів, тижнів чи місяців до вчинення злочину. Вона може бути складеною і за кілька годин чи хвилин до початку вчинення злочину. Слова закону (за попередньою змовою
' Див.: Александр Грант. Процес Япончика -М., 1997.п
групою осіб) вказують лише на те, що ця ознака має місце в діях осіб, які до початку вчинення злочину домовилися про спільні дії. Цю підвищену суспільну небезпечність вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб відзначив
Пленум Верховного Суду України в постанові від 25 грудня 1992 р.- викрадення належить кваліфікувати як вчинене за попередньою змовою групою осіб тоді, коли у вчиненні відповідного злочину брали участь за домовленістю як співвиконавці дві і більше особи - вказано у постанові.'
Як зазначив Пленум Верховного Суду, для визнання зґвалтування, вчиненим групою осіб, не вимагається попередньої змови між учасниками злочину. Тобто змова про вчинення таких злочинів може виникнути і під час вчинення посягання.
Деякі злочини за своєю юридичною сутністю можуть бути вчиненими лише групою осіб - змова про насильницьку зміну чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади (ст. 109 КК), бандитизм (ст. 257 КК), масові заворушення (ст. 294 КК), організація або активна участь у групових діях, що порушують громадський порядок (ст. 293 КК), створення не передбачених законодавством воєнізованих формувань чи груп, а так само участь у цих формуваннях чи групах (ст. 260 КК). Вчинення деяких злочинів групою осіб значно підвищує
' Автор коментарю ст. 17 КК 1960 року безпідставно визнає співви-конавцями викрадення осіб, один з яких (шляховий обхідник) побачив, що його напарник краде з товарного вагона взуття, підійшов до вагона і викрав з нього 9 пар ялових чобіт. (Див.: Науково-практичний коментар кримінального кодексу України.- К., 1994.- С. 61). У чому ж співучасть таких дій? Співучасть є лише там і тоді, де і коли один співучасник сприяє вчиненню злочину іншому, а цей останній усвідомлює і сприймає таке сприяння. Без цієї умови дії окремих осіб не мають спільності, по-єднаності, а тому і не можуть кваліфікуватися як співучасть, як вчинення злочину спільними зусиллями. Автор наводить цей випадок як приклад
' Див.: п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 25 грудня 1992 р. "Про судову практику в справах про корисливі злочини проти привотної власності"- Постанови Пленуму Верховного Суду- К., 1995- С. 11
співвиконавства без попереднього зговору, але в цьому прикладі немає не тільки попередньої, але і будь-якої змови.
Автори науково-практичного коментаря Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001р. за редакцією М.І.Мельника, виділяють ще одну із складових спільної участі, а саме: спрямування зусиль кожного співучасника на досягнення загального результату злочину, тобто дії кожного із співучасників є складовою частиною загальної діяльності з вчинення злочину. Вони діють разом, роблячи
кожний свій внесок у вчинення злочину. Дії (бездіяльність) кожного з учасників за конкретних обставин є необхідною умовою для вчинення злочинних дій іншим співучасником, а , зрештою, - необхіджною умовою настання спільного злочинного результату. Прагнення досягти різні злочинні результати є підставою для невизнання співучастю у злочині участі двох або більше осіб у вчиненні одного посягання.
Деякі вченні, такі як А.Я. Вишинський, А.Н. Трайніц стверджували, що співучасть можлива і без всякого погодження і змови між співучасниками. А.Я.Вишинський взагалі заперечував необхідність для співучасті наявності причинного зв"язку між діями співучасників і виникненням злочинних наслідків. "Для понятия соучастия необходимо наличие не причинной связи, а связи вообще данного лица с совершенным приступлением."
Згідно чинного законодавства суб"єктивна сторона (ознака) злочину - це внутрішня сторона злочину, тобто психічна діяльність особи, що відображує ставлення її свідомості і волі до суспільно небезпечного діяння, котре нею вчиняється, і до його наслідків.
Суб'єктивні ознаки співучасті - умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину. У законі суб'єктивна сторона співучасті у злочині (суб'єктивні ознаки співучасті) виражена словами - злочин вчиняється умисно і спільно. З цього формулювання законувипливає, що:
1) співучасть можлива лише в умисних злочинах;
2) всі особи, що беруть участь у злочині (всі співучасники), діють умисно.
Ці ознаки потребують певної конкретизації. Перш за все, із закону випливає однозначний висновок - співучасть у злочинах, вчинених з необережності, неможлива. Питання про співучасть у необережних з+лочинах порушувалася в науці досить давно. Так, ще у XIX сторіччі деякі криміналісти відстоювали можливість співучасті в необережних злочинах. Вже в радянський період вчений А.Н.Трайнін доводив наявність співучасті в необережних зло-чинах. Таку точку зору висловлюють вчені України. Пожвавлення дискусії з цього питання викликано значним зростанням необережної злочинності, особливо в сфері "людина - машина", наприклад, на автомототранспорті. Все частіше доводиться стикатися з випадками спільного заподіяння декількома особами з необережності злочинного наслідку. Це так зване необережне співзаподіяння. Наприклад, два тесляри, що працюють на будівництві житлового будинку, скидають з висоти колоду, не переконавшись в тому, що внизу нікого немає, внаслідок чого смертельно травмовано людину, яка там проходила. Або водії автомашин, що їдуть по шосе, з порушенням правил дорожнього руху, обганяючи один одного, внаслідок чого на одному з обгонів відбувається зіткнення машин і травми одержують пасажири, що їхали в них. В момент вчинення указаних дій винні хоча і передбачали можливість настання негативних наслідків в подібних випадках, але розраховували на іх відвернення в даному
Loading...

 
 

Цікаве