WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальне право як співучасть - Реферат

Кримінальне право як співучасть - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
Кримінальне право як співучасть
З давніх давен існує народне прислів'я "Гуртом легше й батька бити". Дане прислів'я можна виявити і в такому понятті кримінального права як співучасть, тобто вчинення злочину спільними діями кількох осіб - гуртом. перевищує
1) гуртом легше підготувати й вчинити злочин;
2) легше приховати злочинця, знаряддя злочину і засоби його вчинення, сліди злочину, а також предмети, здобуті злочином.
Груповий злочин набагато ефективніший для виконання злочинних намірів. Поєднання злочинних зусиль кількох осіб набагато перевищує суму їх окремих, індивідуальних дій. Саме тому груповий злочин набагато більше суспільне небезпечний від злочину, вчиненого поодинці. Дві і більше особи, що беруть участь в одному злочині діють узгоджено і спрямовують свої дії на досягнення єдиного результату. У таких ситуаціях виникає питання про співучасть у злочині. Норми КК, що регулюють поняття співучасті, форми співучасті, відповідальність співучасників, утворюють самостійний інститут кримінального права. Співучасть має важливе значення в кримінальному праві.
1) Інститут співучасті включений до КК для того, щоб на його підставі визначити, як і за що відповідають ті особи, що безпосередньо у вчиненні об'єктивних ознак злочину не брали участі. Наприклад, як відповідає особа, що підмовила іншу вбити потерпілого або дала для цього зброю? Адже ця особа безпосередньо вбивства не вчиняла. Однак на підставі норм про співучасть ця особа буде визнана підбурювачем або пособником вбивства і відповідатиме поряд з виконавцем за вчинення даного злочину.
2) Об'єднання зусиль двох або більше осіб при вчиненні злочину в принципі підвищує небезпечність самого злочину, полегшує його вчинення і приховування. Дійсно, коли діють дві або більше особи, вони підтримують один одного, що, природно, полегшує їм вчинення злочину, дає можливість з більшим успіхом нейтралізувати опір жертви, втекти з місця події, приховати потім здобуте злочинним шляхом майно тощо. Ось чому у деяких випадках співучасть розглядається як кваліфікуюча обставина, що тягне за собою більш сувору кваліфікацію злочину (наприклад, вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб -ч. 2 ст. 185), або вважається обтяжуючою обставиною при призначенні покарання (п. 2 ч. І ст. 67).
Великого поширення набула зараз організована злочинність. У цілому від З0 до 40% злочинів вчиняються організованими групами злочинців, а в деяких особливо тяжких злочинах їх питома вага досягає 60%. За перше півріччя 2000 р., наприклад, виявлено більше 600 організованих груп, що вчинили близько 5 000 злочинів. Найчастіше організованими групами вчиняються такі тяжкі й особливо тяжкі злочини, як крадіжки і привласнення у великих і особливо великих розмірах, розбої, злочинне заволодіння зброєю, рекет (вимагання), контрабанда, незаконні дії з наркотичними засобами. Мають місце і вчинення такими злочинними об'єднаннями терористичних актів, тяжких тілесних ушкоджень, зґвалтувань, захоплення заручників та інших особливо небезпечних посягань. За допомогою інституту співучасті можна визначити відповідальність будь-якої особи, що бере участь в організованій групі.
Для правильного застосування норм КК про співучасть слід, передусім, засвоїти його поняття.
Вперше в радянському кримінальному законодавстві розгорнуте визначення поняття співучасті було данно в Основах. Згідно ст.17 Основ співучастю визначається умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні злочину Аналогічне поняття співучасті в злочинах дається, зокрема, в Кримінальному кодексі Російської Федерації 1996р. Співучастю в злочині, говориться в ст. 32 Кодексу, визначається умисна спільна участь двох або більше осіб у вчиненні уисного злочину.
У статті 26 Кримінального кодексу України від 5 квітня 2001р. говориться, що співучастю у злочині визнається умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину. Це формулювання вироблене в результаті довголітніх теоретичних досліджень і є розвитком поняття співучасті, що містилося у ст. 19 КК 1960 р. Таким чином, співучасть -це об 'єднання, коли кілька осіб вчиняють злочин спільно і умисно. Слід мати на увазі, що співучасть не утворює яких-небудь особливих, інших підстав відповідальності - підставою відповідальності тут є той же склад злочину, але вчинюваний у співучасті. Те, що норма про співучасть вміщена в Загальній частині КК, означає лише одне - вона (ця норма) має застосовуватися до будь-якого випадку вчинення злочину, зазначеного в Особливій частині КК, але вчиненого у співучасті. Так, положення ст. 26 застосовуються при вчиненні вбивств, грабежів, розбоїв, зґвалтувань, викрадення наркотиків, як і будь-якого іншого злочину.
Кримінальне законодавство України встановлює кримінальну відповідальність тільки за конкретні суспільно небезпечні винні діяння (дії або бездіяльність), передбачені законом як злочин. Як і будь-який акт вольової поведінки людини, злочин являє собою єдність його зовнішніх (об"єктивних) та внутрішніх (суб"єктивних) властивостей та ознак. Одже, для того, щоб більш детально розкрити зміст співучасті слід встановити його об'єктивну і суб'єктивну сторони, інакше кажучи, об'єктивні і суб'єктивні ознаки цієї форми злочину.
Об"єктивна сторона злочину - це зовнішня сторона (зовнішнє вираження) злоіину, що характеризується суспільно небезпечним діянням (діями чи бездіяльністю), суспільно небезпечними наслідками, причинним зв"язком між діяннями і суспільно небезпечними наслідками, місцем, часом, обстановкою, а також засобами вчинення злочину. У співучасті об"єктивні ознаки виражені в законі наступними словами - злочин, вчинений декількома (двома або більше) суб'єктами злочину спільно.
Першою ознакою, яка з об"єктивної сторони свідчить про наявність спіучасті, є множинність учасників злочинів.Закон говорить про "декількох суб"єктів злочину", що передбачає участь у вчинені злочину двох чи більше суб"єктів злочину. Згідно ст.18 ККУ суб"єктом злочину є фізична осудна особа, яка вчинила злочин у віці, з якого відповідно до цього Кодексу моде наставати кримінальна відповідальність. Таким чином, участь у вчиненні одного й того ж умисного злочину двох чи більше осіб, які відповідно до закону не є суб"єктами злочину (наприклад, неосудна) не утворює співучасті у злочині. Це саме стосується і випадків коли лише один із учасників вчинення такого злочину є суб"єктом злочину, а інші - ні. Вказане положення суттєво відрізняється від положень про співучасть КК 1960р., який визначав співучасть як "умисну спільну діяльність двох або більше осіб у вчиненні злочину", що давало змогу визначити співучастю і відповідним чином оцінювати з позиції кримінального закону дії учасника групового злочину і в тому разі, коли інші учасники через неосудність або недосягнення віку, з якого настає кримінальна відповідальність,
не були притягнуті до кримінальної відповідальності. Закон може передбачати різні ознаки суб"єктазлочину для різних учасників спільної злочинної діяльності. Це є характерним для складів злочинів, де виконавцем може бути лише спеціальний суб"єкт, тобто фізична осудна особа, що вчинила у віці, з якого може наставати кримінальна відповідальність, злочин, суб"єктом чкого може бути лише певна особа. Для таких співучасників, як організатор, підбурювач, пособник, наявність ознак спеціального суб"єкта не є обов"язковою: ними можуть бути осудні особи, які досягли віку, з якого може настати кримінальна
Loading...

 
 

Цікаве