WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальна відповідальність - Курсова робота

Кримінальна відповідальність - Курсова робота

обов'язкових платежів, які повинні сплачуватись підприємствами, установами, організаціями або фізичними особами відповідно до чинного законодавства. Це діяння вчинюється шляхом бездії. Несплата означає не будь-які дії, а бездіяльність, котра виявляється у неперерахуванні обов'язкових платежів. При цьому, слід враховувати, що моментом закінчення перерахування (з огляду на диспозицію ст. 1482 КК) є момент надходження коштів до бюджету або державного цільового фонду (на відповідний їх рахунок).
Оскільки характер діяння є обов'язковою умовою кримінальної відповідальності, недоведеність факту його вчинення слідчими органами або судом є підставою для закриття кримінальної справи або винесення виправдувального вироку. В процесі розслідування кримінальних справ про злочини в сфері оподаткування і розгляді їх у суді встановлюється, яким чином, через що сталася несплата обов'язкових платежів. Сплата штрафних (фінансових) санкцій не звільняє особу від кримінальної (чи адміністративної) відповідальності, якщо в її діях є ознаки правопорушення.
Отже, притягнення до кримінальної відповідальності за податкові злочини посадових осіб підприємств, установ, організацій, а також фізичних осіб, в тому числі й тих, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, покликане захистити найбільш важливі для держави відносини. У той же час притягнення до кримінальної відповідальності за податкові злочини не повинно здійснюватися тільки за формальними ознаками ст. 7 КК - вчинення суспільно небезпечного діяння (дії або бездіяльності), передбаченого КК. Заходи кримінально-правового характеру, що застосовуються до особи, яка вчинила злочин, мають відповідати характеру та ступеню суспільної небезпечності діяння і особи винного.
Застосувати кримінальну репресію за порушення податкового законодавства слід з обачливістю і тільки за умов наявності в діях і особи ознак злочину.
2.2 Кримінальна відповідальність за терористичні злочини
За останні роки кількість вчинених злочинів терористичного ха-рактеру постійно зростає. Однак внаслідок законодавчої невизначенос-ті у більшості випадків виникають ускладнення у правозастосовчій ді-яльності з приводу кваліфікації тих чи інших діянь як терористичних. Якщо в цілому характеризувати українське кримінальне законодавс-тво, то не можна стверджувати що відсутні певні важелі впливу та реа-гування на окремі злочини терористичного характеру.
Проект нової кримінально-правової норми передбачає відпові-дальність за вчинення тероризму, тобто вчинення вибуху, підпалу чи інших дій, які створювали небезпеку загибелі людей або заподіяння значної майнової шкоди чи інших тяжких наслідків, якщо такі дії були вчинені з метою порушення громадської безпеки, залякування населен-ня або впливу на прийняття рішень органами державної влади чи міс-цевого самоврядування, а також погроза вчинення зазначених дій з ті-єю самою метою.
Не є безспірною сама постановка питання щодо відповідальності за ті діяння, які в проекті названі тероризмом. Тероризм становить со-бою негативне соціально-правове явище, тому зводити його лише до вчинення вибухів, підвалів тощо не зовсім коректно. Можливо, вчинен-ня якихось дій, зокрема тих, про які йдеться в диспозиції проекту, може охоплюватися поняттям "терористичний акт", в той час як під терориз-мом можна розуміти організацію, фінансування, підтримку, створення терористичної групи.
У теорії кримінального права панує думка, що злочини проти гро-мадської безпеки визнаються закінченими вже з моменту створення за-гальної небезпеки. З огляду на особливу небезпеку тероризму, очевид-но, що даний злочин повинен вважатися завершеним з початку вчинен-ня дій, які посягають на громадську безпеку, або з моменту загрози їх вчинення. Даний склад злочину повинен бути формальним, тобто його наслідки будуть винесені за межі складу злочину.
Головним критерієм, за яким відмежовують тероризм від інших споріднених, суміжних злочинів, є мотив. Критерієм поділу тероризму на види, які зазначалися вище, саме і виступає мотив. У теорії кримі-нального права панує думка, яка підтримується більшістю вчених, що мотив є внутрішньою спонукою до вчинення злочину [17, 78]. При цьо-му слід чітко відмежовувати мотив і мотивацію вчинення терористич-ного акту. Наприклад, у разі вбивства політичного лідера з метою за-лякати своїх суперників під час проведення передвиборної кампанії, дії особи, що керувалася саме такими мотивами, повинні бути кваліфікова-на як терористичний акт, тобто це є класичним проявом політичного тероризму. Проте можливо розглянути і таку ситуацію, коли вчинення злочину замовляється особі, яка повинна вчинити певні дії (вбити полі-тичного лідера) і за це отримати винагороду у вигляді, наприклад, гро-шей. За цих обставин особа-виконавець може керуватися виключно ко-рисними мотивами, їй байдуже, що після цього може статися. Отже, в даному випадку говорити про спрямованість умислувинного на вчи-нення терористичного акту неможливо, тому і його дії кваліфікувати-муться за відповідними статтями Кримінального кодексу, що передба-чають відповідальність за вчинення злочинів проти життя та здоров'я. Проте особа-замовник заздалегідь планує певну модель поведінки за умови настання того стану, на який вона сподівається внаслідок вчи-нення дій, що замовляються особі-виконавцю. Тому в цьому випадку дії особи-замовника мають кваліфікуватися за статтею, що передбачає кримінальну відповідальність за тероризм.
Так, зокрема, в чинному КК України відсутня норма, яка передба-чала б кримінальну відповідальність за погрози щодо осіб, які корис-туються міжнародним захистом. Ця прогалина певною мірою усуваєть-ся в проекті нового КК України, але й тут є деякі упущення. Проект містить два склади, що мають на меті охорону осіб, які користуються міжнародним захистом. Це ст. 412 проекту КК, котра встановлює кри-мінальну відповідальність за посягання на життя представника інозем-ної держави, і ст. 414 проекту КК, диспозиція якої зазначає таке: напад на службові або житлові приміщення осіб, які мають міжнародний за-хист, а також викрадення або позбавлення волі цих осіб з метою впли-ву на характер їх діяльності або діяльність держав чи організацій, які вони представляють, або з метою провокації війни чи ускладнення між-народних відносин". А ч.2 ст. 414 проекту КК встановлює кримінальну відповідальність за погрозу вчинення дій, передбачених частиною пер-шою цієї статті. Але при порівнянні статей 412 і 414 проекту КК постає питання: якщо встановлюється відповідальність за погрози діями, що перелічені в ч. 1 ст. 414, то чому тоді не криміналізовані погрози тими діями, котрі передбачені ст. 412 проекту і які є значно небезпечнішими, ніж дії, зазначені в ч. 2 ст. 414 проекту КК України? У зв'язку з цим є цілком можливим й необхідним доповнити ст. 59 КК України і ст. 412 проекту КК України частиною другою у такій редакції: "Погроза по-сягненням на життя представника іноземної держави з метою впливу на характер його діяльності або на діяльність держави, яку він представ-ляє, або з метою провокації війни чи ускладнення міжнародних відно-син - карається позбавленням волі на строк до п'яти років" [10, 99].
Загальні висновки
1. Кримінальна відповідальність є одним із видів юридичної відпо-відальності, яка в юридичної літератури визнається як вид і міра при-мусового перетерпіння особою, що вчинила правопорушення, певних позбавлень державно-правового характеру, які передбачені законом. Правопорушення, як один із
Loading...

 
 

Цікаве