WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Кримінальна відповідальність - Курсова робота

Кримінальна відповідальність - Курсова робота

здатний співвідносити свою поведінку з кримінально-правовими заборонами, і лише тому може підлягати кримінальної відповідальності за їх невиконання. Однак, щоб обгрунтувати етичний докір такій особи, необхідно переконатися, що вона мала реальну можливість не порушувати кримінально-правову заборону. У зв'язку з цим слід з'ясувати, в якій мірі взагалі людина вільна у виборі своєї поведінки, зокрема в тому, щоб утриматися від вчинення злочину або вчинити його.
Іноді вважають (механістичний детермінізм, фаталізм), що людина подібна до машини, котра лише адекватно реагує на зовнішні і внут-рішні подразники. Тому кожний вчинок людини, в тому числі і злочин, неминучий, бо він вже визначений наперед усіма попередніми подіями, які мали місце в житті цієї людини. В такому разі людина - раб обста-вин, вона позбавлена можливості вільного волевиявлення, отже, вільно-го вибору своєї поведінки, яка вже фатально визначена наперед. Вияв-лення злочинної волі у вчиненому злочині є лише подобою свободи, так званою уявною свободою, а якщо це так, то моральна оцінка вчине-ного неможлива. Тому обгрунтування кримінальної відповідальності фаталісти вбачають не стільки в засудженні злочинної волі, скільки в об'єктивній шкідливості злочину для суспільства.
Протилежний погляд (індетермінізм) зводиться до того, що єди-ною причиною вчинення особою злочину є її абсолютна, нічім не обме-жена свободна воля. Злочинна поведінка людини визначається злою волею, яка існує незалежно від будь-яких обставин, в тому числі від її розуму, совісті. Тільки свободна воля обирає, як поводитися людині за даних обставин. Тому обгрунтування засудження особи за вчинений злочин міститься в докорі цій злій свободній волі злочинця.
Проте перевагу має погляд (діалектичний детермінізм), відповідно до якого людина, перед якою постає вибір вчинити злочин або відмо-витися від нього, є залежною як від зовнішніх обставин, так і від влас-ного розуму, совісті, переконань, уподобань потреб, інтересів та ін. При цьому навряд чи буде вірним твердження, що тільки зовнішні об-ставини або тільки внутрішній стан особи відповідним чином визнача-ють її поведінку. Злочин, який вчинила людина, виявляється причинне пов'язаним як з її свідомістю, так і з об'єктивною дійсністю, яка її ото-чує. Зовнішні обставини, дійсно, впливають на поведінку особи, але ли-ше переламуючись через її внутрішні психічні настанови, свідомість, саме розум, совість, переконання тощо підказують людині, як поводи-тися за даних конкретних обставин. Однак підстава для етичного і пра-вового засудження злочину і особи, що його вчинила, буде лише в то-му разі, якщо ця особа мала об'єктивну можливість вибирати із варіан-тів поведінки (хоча б двох), що мають місце, незлочинний спосіб досяг-нення своєї мети.
Таким чином, наявність відносної свободи вибору поведінки (міра свободи) і є етичним обгрунтованням кримінальної відповідальності даної особи за вибраний нею злочинний варіант поведінки. В такому разі кримінальна відповідальність здатна виступати засобом впливу на свідомість і волю людей і тим чинником, який в майбутньому детермі-нує їх поведінку. Отже, якщо особа свідомо вибирає злочинний варіант поведінки, хоча має можливість діяти інакше, то це і обгрунтовує мож-ливість і необхідність з боку держави застосувати до неї міри кримі-нальної відповідальності, що мають за мету кару, а також попереджен-ня вчинення злочинів з боку як даної особи, так і інших осіб [9, 126].
Згідно з ч. 1 ст. 3 КК "кримінальній відповідальності і покаранні підлягає лише особа, винна у вчиненні злочину, тобто така, що умисно або з необережності вчинила передбачене кримінальним законом сус-пільно небезпечне діяння". У цьому положенні закону міститься відпо-відь на питання, за що і з яких підстав особа підлягає кримінальній від-повідальності. Очевидно, що вона підлягає кримінальній відповідаль-ності за таке діяння, яке має ознаки злочину, передбаченого криміналь-ним законом. Тому і говорять, що підставою кримінальної відповідаль-ності є встановлення в діях особи складу злочину. Або, інакше кажучи, склад злочину - це єдина підстава кримінальної відповідальності.
Кримінальна відповідальність, як вже зазначалося, є реакцією дер-жави на злочин, що вчинила особа. Така реакція знаходить своє відбит-тя у певному правозастосувальному акті органу держави, а саме - в обвинувальному вироку суду. У зв'язку з цим розрізняють матеріаль-ну і процесуальну підставу кримінальної відповідальності. Матеріаль-ною підставою є склад злочину, а процесуальною - обвинувальний вирок суду.
Глава ІІ. Сучасні проблеми доповнень до поняття кримінальної відповідальності
2.1 Кримінальна відповідальність за вчинення злочинів у сфері оподаткування
Відповідно до Конституції України кожен громадянин зобов'язаний сплачувати податки, збори та інші обов'язкові платежі і на умовах, які визначаються законодавством. Умисна несплата податків становить підвищену суспільну небезпечність, оскільки державі, а відповідно й громадським інтересам завдається значна шкода. Проте в кримінальному законодавстві відсутня окрема норма, якою передбачалась би кримінальна відповідальність за вчинення зазначених діянь.
В чинному Кримінальному кодексі України відповідальність за вчинення злочинів у сфері оподаткування передбачена ст. 1482 КК. Відповідно до неї кримінально карним визнається умисне ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів, що не повною міроюспіввідноситься з чинним податковим законодавством і не охоплює усіх випадків умисної несплати податків. У той же час як цими діяннями завдається значна шкода суспільним відносинам виходячи з роз'яснень Пленуму Верховного Суду, що містяться у його постанові № 5 від 26 березня 1999 року "Про деякі питання застосування законодавства про відповідальність за ухилення від сплати податків, зборів, інших обов'язкових платежів", можна зробити висновок, що за певних умов може наставати відповідальність і за умисну несвоєчасну сплату податків, зборів, інших обов'язкових платежів. Зокрема, в п. 4 постанови роз'яснюється, що умисна несвоєчасна сплата коштів, що мали бути перераховані до бюджетів чи державних цільових фондів, має кваліфікуватися, за наявності передбачених законом підстав, як зловживання посадовим становищем за відповідною частиною ст. 165 КК. Зрозуміло, що в даному випадку йдеться про протиправні дії посадових осіб підприємств, установ, організацій [24, 86].
Кримінальна відповідальність за ст. 1482 КК настає лише за сукупності таких обов'язкових умов:
- коли податки, збори чи інші обов'язкові платежі, які не сплачено, передбачені податковим законодавством;
- коли об'єкт оподаткування передбачений законом;
- коли платник податку, збору чи іншого обов'язкового платежу визначений як такий відповідним законодавством.
Аналіз роз'яснень, що містяться у постановах Пленуму Верховного Суду України, дає підстави для висновку: ухилення від сплати податків може бути вчинене як шляхом активних дій, так і шляхом бездіяльності. На це вказує, зокрема, вказівка, що міститься в п. 3 постанови щодо змісту поняття "ухилення від сплати податків", даючи чітке розмежування власне ухилення від умисної несплати та перераховуючи у п. 12 способи вчинення даного злочину [5, 13]. Така ж точка зору висловлюється і рядом вчених, зокрема автором коментарю до ст. 1482 КК України [26, 22].
В запропонованій редакції ст. 1482 КК несплата податків виявляється у діянні особи, спрямованого на повну або часткову несплату
Loading...

 
 

Цікаве