WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Криміналістичне дослідження документів - Курсова робота

Криміналістичне дослідження документів - Курсова робота

синтаксичних конструкціях, у тому чи іншому ступені відповідних нормам літературної мови.
В основі криміналістичного дослідження письмової мови лежить визначення особливостей письмово-мовних навичок. У силу відображення сформованих у центральній нервовій системі умовно-рефлекторних зв'язків ці навичкові особливості складаються в одну особистість, що індивідуалізує, сукупність і можуть бути використані як ідентифікаційні ознаки з метою встановлення автора досліджуваного документа. Ці ознаки можуть виглядати у виді відповідності нормам, у межах яких вони формувалися, у виді окремих стійких відхилень від прийнятих норм, що є наслідком слабкого розвитку чи відсутності взагалі навичок у визначених нормах.
Ідентифікаційними ознаками письмової мови є граматичні, лексичні і стилістичні особливості письма. Аналізу ознак письмової мови передує ознайомлення зі змістом документа.
Зміст документа - не ознака письмової мови, а сама письмова мова, зміст інформації, що викладається. Зміст не має такої чіткої індивідуальності, як мовні засоби, якими воно виражається. Разом з тим у змісті документа (може бути закладена така фактична інформація, що може виявиться корисною при проведенні оперативно-рошукових міроприємств.
При ознайомленні із змістом аналізуються:
а) тема (основний зміст висловлення) і ідейна спрямованість документа;
б) відомості фактичного характеру, посилання на джерела і використані матеріали;
в) згадування автора про себе.
Граматичні ознаки письма являють собою особливості чи дотримання порушення нормованого граматичного ладу мови.
Граматичні особливості мови виявляються в практиці застосування правил орфографії, синтаксису і пунктуації. Засвоєння граматичного ладу мови відбувається поступово з раннього дитинства шляхом наслідування мови дорослих, шляхом читання (самоосвіти) і, нарешті, шляхом вивчення в школі нормативної граматики. Однак під впливом побутової мови, місцевих діалектів, недостатнього засвоєння правил, а також у силу часткових змін, внесених час від часу в правила правопису з метою їхнього упорядкування і спрощення, у письмі нерідко формуються стійкі відступи від граматичних норм.
Лексичні ознаки- характерні для пишучого сукупність мовних засобів і особливості використання їх для вираження думок на папері. Такими мовними засобами є лексика і фразеологія засоби.
Лексика розглядається як словниковий запас, сукупність слів, активно уживаних автором, Як загальну характеристику лексика автора досліджуваного документа може бути визначена як бідна чи багата. Разом з тим у ній можуть бути виявлені деякі особливості, що можуть мати значення ідентифікаційних ознак. Такими особливостями можуть бути застарілі слова, що вийшли із сучасного активного літературного вживання (архаїзми); нові слова, що порівняно недавно ввійшли в мову науки, техніки й в інші сфери спілкування (неологізми); слова, вживання яких характерно для осіб, спільних за родом своєї діяльності, професії (професіоналізми); слова таємного (засекреченого) жаргону визначених соціальних груп; слова, характерні для визначеної територіальної одиниці (діалектизми).
Фразеологія - сукупність стійких сполучених слів, що визначають щось єдине за змістом. Характер фразеологічних оборотів дозволяє оцінити головним чином умови виховання і рівень освіти особи. Так, обороти типу "ловити рибу в мутній воді", "танцювати під чужу дудку і т.п. можна вважати прийнятними для будь-якої людини, а обороти "геркулесові стовпи а, "лебедина пісня", "сізіфов труд" -типовими для осіб, що одержали вищу освіту і добре начитані .
Зображувально-виразні засоби - це вираження, вживані в переносному значенні (метафора, іронія, алегорія, гіпербола, порівняння) і так звані стилістичні фігури (градація, антитеза, риторичні питання й інші мовні прийоми).
Зображувально-виразні засоби вводяться для посилення дієвості мови, додання їй образності і сили. Створюючи образ, що запам'ятовується, вони поглиблюють розуміння основного, головного в описуваних подіях. Ступінь володіння зображувально-виразними засобами в письмі, як і всі лексичні особливості в цілому, може в деякому роді свідчити про рівень розвитку автора, досвід його у викладі думок, про суспільну і професійну групу, до якої належить автор.
Стилістичні ознаки - характерна для автора манера викладу думок, що полягає в побудові окремих речень і тексту в цілому, доборі лексики, уживанні зображувально-виразних засобів мови відповідно до функціонального призначення мови, функцією мови в тій чи іншій сфері людської діяльності. Серед функціональних (жанрових) стилів виділяються науковий, публіцистичний (газетно-журнальний), офіційно-документальний (канцелярський), виробничо-технічний, художньо-белетристичний і епістолярний (побутовий) стилі, специфіка кожного з якого обумовлюється цільовим призначенням документа, емоційним і психічним станом автора, а також його навиковими особливостями вираження думок у відповідності з індивідуальними звичками і нахилами.
У практиці розслідування злочинів дослідження письмової мови проводиться з метою встановлення автора документа. Процес встановлення автора містить у собі неідентифікаційні дослідження на першому етапі - визначення передбачуваного вигляду й ідентифікаційні дослідження на другому етапі. Судження про автора можуть бути висловлені у відношенні його статевої належності, національності, освіти, віку, професії (спеціальності), місця роботи і проживання й інші даних, що його характеризують. Ідентифікація автора по письмовій мові проводиться на основі порівняльного дослідження сукупності граматичних, лексичних і стилістичних особливостей його письмово-мовних навичок.
Топографія письма. Топографія письма - це розміщення тексту на листі паперу. Ідентифікаційні ознаки топографії - звичні для даної особи особливості такого розміщення.
Топографічними ознаками є:
1. Поля - відступи від краю папера праворуч, ліворуч, зверху, знизу. Оцінюються з погляду наявності (чи відсутності), розміру (великі, середні, малі), форми (рівномірні, що звужуються, що розширюються).
2. Абзаци - частини тексту з закінченою думкою. Відзначається наявність чи відсутність виділення і спосіб виділення (відступи нового рядка, збільшений інтервал між абзацами, сполучення відступу нового рядка і збільшення інтервалу й ін.).
"Новий рядок оцінюється по розміру її відступу від лінії початку рядків.
3. Розташування рядків - стосовно горизонталі на нелінійованому папері (горизонтальні, що піднімаються чи опускаються), за формою (прямі, опуклі догори, увігнуті вниз) чи стосовно ліній типографського графлення на лінійованому папері (над лініями, на лініях, без дотримання ліній графлення).
4. Переніс слів. Деякі особи не роблять переноси, заздалегідь кидають рядок і переходять на наступний, ущільнюють букви чи загинають закінчення рядка догори чи донизу. Принаявності переносів знаки переносу можуть бути у вигляді однієї чи двох рисок, розмір їх може бути великим чи малим, форма - пряма, опукла, увігнута, розташування стосовно рядка - посередині чи зі зсувом,
Loading...

 
 

Цікаве