WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Корупція - Курсова робота

Корупція - Курсова робота

відсутнє нормативно-правове розуміння корупційних правопорушень. Немає єдності в погляді на корупцію, її види, у тому числі кримінально-правового характеру, і серед науковців. Це певною мірою не стосується правопорушень, відповідальність за які передбачена Законом України "Про боротьбу з корупцією".
По-друге, офіційна статистика фіксує відповідні показники стосовно лише певної частини корупційних правопорушень. Так, відповідні статистичні форми обліку передбачають відображення інформації щодо кількості, структури злочинів, характеристики осіб, які їх вчинили, тощо лише стосовно частини діянь, які Кримінальним кодексом визнані злочинними. Знову ж таки, ці моменти у значній частині не стосуються правопорушень, відповідальність за які передбачена Законом України "Про боротьбу з корупцією". Здійснення статистики щодо застосування цього закону упорядковано Постановою Кабінету Міністрів України від 27 вересня 1999 р. № 1785 "Про подання органами виконавчої влади звітів про виконання вимог Закону України "Про боротьбу з корупцією", якою затверджено порядок та форму звіту центральних органів виконавчої влади, обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій про виконання вимог цього закону, включаючи інформацію про державних службовців, притягнутих до відповідальності відповідно до зазначеного закону.
Все це перешкоджає чіткому і однозначному визначенню кола корупційних правопорушень, у тому числі такого найбільш небезпечного їх виду, як корупційні злочини, а отже і з'ясуванню повної картини щодо стану, структури, тенденцій, географії корупційних правопорушень..
Разом з тим, отримати певне уявлення про стан, структуру, тенденції та географію корупції загалом та її окремих видів в Україні,виходячи з офіційної статистики, все ж можливо.
Розпочнемо з дослідження статистичних даних щодо найбільш небезпечного виду корупційних правопорушень - корупційних злочинів.
Офіційна статистика, як та, що здійснюється Міністерством внутрішніх справ, так і та, що здійснюється Міністерством юстиції, дає можливість отримати більш-менш повну інформацію лише стосовно окремих видів злочинів, які можуть бути визнані корупційними, зокрема, передбачених статтями 84, 165, 168-170 КК. На прикладі цих злочинів і спробуємо визначитися з деякими тенденціями корупційної злочинності в Україні.
Хабарництво (ст. ст. 168 - 170 ККУ). Хабарництво є найбільш небезпечним проявом корупції і включає у себе одержання хабара, давання хабара та посередництво в хабарництві. Два останні злочини не є посадовими в строгому розумінні цього слова. Однак їх можна визнавати корупційними умовно, виходячи з нерозривного зв'язку з таким посадовим злочином, як одержання хабара.
За даними офіційної статистики хабарництво традиційно в середньому складає 0,3 - 0,5% від загальної кількості зареєстрованих в Україні злочинів. Хоча в окремих сферах національної економіки чи галузях діяльності воно має значно більшу питому вагу. Так, в органах внутрішніх справ його частка складає 13,6% від загальної кількості вчинених працівниками системи МВС злочинів і 1/3 від кількості посадових злочинів .
Аналіз статистичних даних про кількість вчинених злочинів свідчить про те, що у 1990 - 1999 рр. спостерігалась тенденція до зростання кількості випадків хабарництва. Так, за даними Міністерства внутрішніх справ, у 1990 р. в Україні було зареєстровано 420 випадків одержання хабара (ст. 168 КК), 55 - посередництва в хабарництві (ст. 169 КК) і 524 - давання хабара (ст. 170 КК). У наступних роках ці цифри були такими: у 1995 р. відповідно 1187, 84 і 589, у 1996 - 1286, 77 і 542, у 1997- 1540, 76 і 600, у 1998 - 1641, 89 і 718. У 1999 - 1514, 109, 703.
Таким чином, якщо у 1990 р. в Україні було зареєстровано 999 випадків хабарництва, то у 1999 р. кількість таких злочинів вже становила 2326 (+ 232,8%). При цьому найбільшу кількість зазначених злочинів було зареєстровано у 1998 р. (2448), а найменше - у 1990 - 1993 рр. (відповідно 999, 1008, 988, 1136). За цей період найбільше зросла кількість одержання хабарів - більше ніж у три рази, у той час, як кількість посередництв у хабарництві лише удвічі, а даванні хабара - всього на 74,5%.
Якщо говорити про осіб, засуджених в Україні за хабарництво, то їх кількість є значно меншою за кількість виявлених фактів хабарництва. За офіційними даними Міністерства юстиції, кількість засуджених за хабарництво характеризується показниками, наведеними у таблиці.
Рік Засуджено осіб
за одержання хабара
(ст. 168 КК) за давання хабара (ст. 170 КК) За посередництво у хабарництві
(ст. 169 КК)
1990 77 113 5
1991 111 68 3
1992 76 51 2
1993 118 76 9
1994 213 73 8
1995 209 62 11
1996 306 123 9
1997 305 165 13
1998 351 153 4
1999 315 126 10
2000 383 122 6
Аналіз наведених статистичних даних дає змогу констатувати факт суттєвих розбіжностей між кількістю зареєстрованих фактів хабарництва і кількістю осіб, засуджених за його вчинення. Наприклад, за виявленими у 1990 р. 420 фактами одержання хабара було засуджено лише 77 осіб, у 1997 р. за виявленими 1540 такими фактами - всього 305 осіб. Ще більш разючою ця різниця є для посередництва у хабарництві, за вчинення якого засуджується всього по кілька осіб, у той час як за статистикою МВС таких фактів щорічно виявляється 70-80. І це при тому, що питома вага засуджених за хабарництво серед засуджених за посадові злочини постійно зменшується. Так, якщо у 1993 р. із засуджених за посадові злочини був засудженим за хабарництво приблизно кожний другий, то в 1998 р. таким був уже лише кожний шостий.
Дослідження свідчать про те, що із виявлених фактів хабарництва по порушених по ним кримінальних справ до суду доходить лише менше половини (приблизно 40%) таких справ .
Результати застосування Закону України "Про боротьбу з корупцією". Як уже зазначалося вище, статистичні показники щодо правопорушень, відповідальність за які встановлена Законом України "Про боротьбу з корупцією", у відповідних офіційних звітах зафіксовані досить чітко. Інша справа, наскільки вони точно відображають реальний стан щодо вчинення таких правопорушень. Але це питання дещо іншої площини, а саме ефективності діяльності відповідних правоохоронних органів.
Дослідження результатів застосування відповідними правоохоронними органами Закону України "Про боротьбу з корупцією" дозволяє створити таку картину щодо стану, структури, динаміки правопорушень, відповідальність за які визначена зазначеним законом.
У 1997 р. (форма 1 "кор.", яка містить статистичну інформацію про порушення Закону України "Про боротьбу з корупцією", ведеться з 1997 р.) за порушення зазначеного протоколу в Україні було складено 6346 адміністративних протоколів. До суду було направлено 5422 протоколи (85,4%). За даними М. І. Камлика та Є.
Loading...

 
 

Цікаве