WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочин у кримінальному праві - Курсова робота

Злочин у кримінальному праві - Курсова робота

законодавча класифікація злочинів, тобто віднесення злочинів до тих чи інших груп, їх об'єднання в такі групи, яке здійснюється самим законодавцем. Така класифікація має практичне значення, тобто є основою застосування кримінально - правових і кримінально- процесуальних норм. Законодавча класифікація у чинному законодавстві проводиться за різними підставами:
1.За ознаками та видами об'єкту злочинів.
2.За формами вини.
3.За мотивами вчинення.
4.За ступенем суспільної небезпеки.
Об'єкт посягання є основою для визначення місця того чи іншого злочину в системі Особливої частини Кримінального кодексу і віднесення злочину до тієї чи іншої групи за характером і ступенем суспільної небезпечності. Усі злочини в Особливій частині об'єднані в ( поділені на) групи (глави, розділи) за об'єктом посягання. Правильне визначення об'єкта посягання злочинного діяння законодавцем важливе не лише для визначення його "порядкового числа" в кримінальному кодексі, а й визначає його підслідність і підсудність, обумовлює ефективність боротьби з ним на певних етапах розвитку суспільства.
За ознаками і видами обєктів виділяють:
1. злочини проти особи;
2. злочини проти держави;
3. посадові злочини;
4. господарські злочини;
5. злочини проти власності та ін.
За формами вини злочини поділяються на:
1. Навмисні - кража, наклеп, хабарництво, хуліганство, згвалтування та ін.
2. Необережні - порушення правил безпеки праці, халатність.
Такого поділу вимагає ст. 25 КК, згідно з якою вид виправно - трудової колонії, в якій призначається відбування покарання у вигляді позбавлення волі, значною мірою залежить від того, за умисний чи необережний злочин засуджена особа. У ст. 25 виділено вид колоній - поселень для осіб, що вчинили злочин з необережності в них призначається відбувати покарання всім чоловікам та жінкам, які вперше засуджуються до позбавлення волі за злочини, вчинені з необережності, незалежно від тяжкості такого злочину та розміру призначеного покарання. Тому, засуджуючи особу до позбавлення волі, суд однозначно повинен визначити, умисний чи необережний злочин нею вчинено. При розгляді суб'єктивної сторони злочину буде звертатись увага на те, що психічне ставлення особи до дій, вчинених нею та їх наслідків може бути різним: умисел щодо дій і необережність щодо наслідків. Такі склади злочинів у теорії кримінального права іменуються злочинами з подвійною (змішаною, складною) формою вини. Але для визначення виду виправно - трудової установи особі, яка засуджується до позбавлення волі, виділення такого виду злочинів ніякого значення не має, злочин має в цілому бути визнаний або вчиненим умисно, або з необережності.
За мотивами вчинення злочини діляться на:
1. Корисливі - викрадання, спекуляція, хабарництво;
2. вчинювані за мотивом помсти - вбивство (ст.93 КК), а також злочини, передбачені ст. 100, 190, 1901 КК;
3. вчинювані із хуліганських спонукань - злочини, передбачені п. "б" ст. 93, ст. 206 КК.
Важливе значення, особливо для вирішення питань призначення покарання і звільнення від покарання, має класифікація злочинів за ступенем суспільної небезпеки.
Чинне кримінальне законодавство розрізняє такі групи злочинів: особливо тяжкі; тяжкі; менш тяжкі; які не становлять великої суспільної небезпеки.
Віднесення конкретного злочину до вказаних груп викликає відповідні кримінально-правові наслідки, тобто впливає на вид відповідальності ( кримінальна, адміністративна відповідальність чи заходи громадського впливу), на визначення виду режиму покарання: позбавлення волі, застосування умовного засудження, встановлення адміністративного нагляду тощо.
З огляду на зміст ст. 24, 25 КК до особливо тяжких злочинів належать навмисні злочини, за скоєння яких закон передбачає позбавлення волі на строк від 10 до 15 рокіа або смертну кару. Такими є шпигунство, посягання на життя державного діяча, навмисне вбивство за обтяжуючих обставин та ін.
До засуджених за такі особливо тяжкі злочини, як особливо небезпечні злочини проти держави (ст. 56 -60, 63), навмисне вбивство за обтяжуючих обставин і деякі інші, не застосовується умовно-дострокове звільнення від покарання і заміна покарання більш м'яким ( за винятком Указів Президента про помилування).
Поняття тяжких злочинів дане у ст.71 КК . Тяжкими злочинами визнаються перераховані у ч.2 цієї статті умисні діяння, що становлять підвищену суспільну небезпеку. Цей перелік є вичерпним. Сюди належать особливо небезпечні злочини проти держави (ст.56 - 60 , 62 , 631); порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної приналежності чи ставлення до релігії за обтяжуючих обставин (ст.66,ч. 2, 3); бандитизм (ст. 69 ); дії, що дезорганізують роботу виправно-трудових установ (ст. 691 ); контрабанда (ст.70 ); контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів (ст.701); масові безпорядки (ст.71); пошкодження шляхів сполучення і транспортних засобів (ст.78); виготовлення або збут підроблених грошей чи цінних паперів (ст.79 ); незаконні операціії з валютними цінностями за обтяжуючих обставин (ст.80, ч2); розкрадання державного або колективного майна з проникненням в приміщення або інше сховище, або шляхом присвоєння, розтрати або зловживанням службовим положенням, скоєним повторно, або по попередній змові групою осіб, або в великих розмірах, або особливо великих розмірах (ст. 81 ч. 3 і 4; ст. 82 ч.3 і 4; ст. 83 ч. 3; ст. 84 ч.3 і 4; ст 861 ); розкрадання державного або колективного майна шляхом пограбування, скоєним при обтяжуючих обставинах (ст. 82 ч. 2 і 3); розбій з метою заволодіння державним, колективним майном або індивідуальним майном громадян (ст. 86 і ст. 142); здирство державного або колективного майна або індивідуального майна громадян при обтяжуючих обставинах (ст. 862 ч. 3 і ст. 144 ч. 3); скоєне при обтяжуючих обставинах навмисне знищення або пошкодження державного або колективного майна або індивідуального майна громадян (ст. 89 ч.2 і 3; ст. 145 ч. 2); навмисне пошкодження або знищення майна працівника правоохоронного органу (ст. 1895 ч.2); навмисне вбивство (ст. 93, 94, 96); навмисне тяжке тілесне пошкодження (ст. 101, 1894 ч. 2); згвалтування (ст. 117); захват заручників (ст. 123); крадіжка індивідуального майна з проникненням в житло (ст. 140 ч. 3); грабіж при обтяжуючих обставинах (ст. 141 ч. 2, 3 і 4); шахрайство з фінансовими ресурсами (ст. 1485 ч. 2); спекуляція приобтяжуючих обставинах (ст. 154 ч. 2 і 3); зловживання владою або службовим положенням (ст. 165 ч. 2); перевищення влади або службових повноважень при обтяжуючих обставинах (ст. 166 ч. 2 і 3); отримання хабара (ст. 168); посередництво при хабарництві або дача хабара при обтяжуючих обставинах (ст. 169 ч.2 ст. 170 ч. 2); притягнення завідомо невиновного до кримінальної відповідальності при обтяжуючих обставинах ( ст 174 ч.2); примушення до дачі свідчень при обтяжуючих обставинах (ст. 175 ч.2); винесення завідомо неправосудного вироку, рішення, визначення або постанов, які тягнуть за собою тяжкі наслідки (ст. 176 ч. 2); втеча з
Loading...

 
 

Цікаве