WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочин у кримінальному праві - Курсова робота

Злочин у кримінальному праві - Курсова робота

злочину без покарання.
Видом та розміром покарання, встановленого законом за той чи інший злочин, відбивається оцінка суспільної небезпечності злочину, визначається його тяжкість, дає підстави віднести його до того чи іншого класу, групи в певній класифікації.
Названі нами головні ознаки злочину не вичерпують усіх його суспільних властивостей. Крім них, злочин є також аморальним вчинком, дуже грубо порушуючим панівну мораль суспільства.
Разом з тим порушення моральних норм дуже негативно впливає на дотримання кримінально-правових норм, оскільки порушення правових норм є в той же час порушенням і норм моралі. А порушення моральних норм дуже послаблює силу закону, оскільки сила закону в його моральних підставах. Наскільки міцні моральні підстави закону, настільки міцний і сам закон. Закони слабкі, якщо слабка мораль, стверджуав Ціцерон.
Взаємовідносини, взаємоз язок права і моралі в тому, що закон - це вищий, але і більш грубий ступінь суспільної регламентацїї в порівнянні з нормами моралі. Норми моралі набагато раніше виникли, набагато більший їх вплив на суспільне життя. Звідси їх перевага перед нормами права. Чільність норм моралі визначається також тим, що вони незалежні від норм права.
Наявність чи відсутність правових норм ніяк не впливає на виникнення, стан чи дотримання норм моралі. Їх дотримання, реалізація забезпечуються тільки силдою громадського погляду (осуду) - самою потужною суспільною силою. Сила держави - армія, міліція, суд, тюрма - ніщо в порівнянні з силою громадського осуду. Саме тому закони слабкі, якщо слабкі моральні засади суспільства.
З цього треба зробити два важливих висновки:
1)необхідно забезпечити відповідність кримінально-правових норм нормам моралі суспільства, його моральним засадам. Без такої відповідності не має чого і мріяти про ефекутивність кримінально-правових норм, бо їм буде протидіяти, чи, принаймі, не буде сприяти найбільш могутня суспільна сила - сила громадського осуду. Суспільна практика епохи застою переконливо це підтверджує. Треба лише зазначити, що так названа епоха була застойною лище для економіки, науки, культури. В галузі моралі це була епоха деградації епоха занепаду моралі, яскравим показником чого є вибух злочинності, пияцтва, поширення наркоманйї, проституції.
2) Аморальність треба включити до головних, істотних
та невід ємних ознак злочину, врівні з суспільною небезпечністю, протиправністю, винністю та караністю.
Це буде мати важливе практичне значення для:
а) визначення злочину - не може бути злочином діяння, яке не є аморальним;
б) для використання в боротьбі зі злочинністю повної міри громадського осуду.
3. Відмінність злочину від інших правопорушень
Щоб розкрити дане питання розглянемо що таке павопорушення.
Правопорушення відрізняється від правомірної поведінки і діяльності такими ознаками:
1) це супільно небезпечне або шкідливе діяння;
2) це протиправне діяння ( дія або бездіяльність);
3) винне протиправне діяння;
4)юридично карне діяння;
5) наявність причинного зв'язку між протиправними діями і наслідками.
Правопорушення - це соціально небезпечне або шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатного суб'єкта ( фізична чи юридична особа), яке передбачене діючим законодавством і за яке встановлена юридична відповідальність.
1)Всі правопорушення є супільно небезпечними або шкідливими, оскільки вони направлені проти суб'єктивних прав і свобод людини, юридичної особи, держави чи суспільства вцілому. Порушуючи чиїсь природні чи юридично зокріплені права, правопорушник наносить шкоду людям, природі, державі чи організаціям. Шкода буває різна: матеріальна, моральна, а іноді і дуже небезпечна, коли здійснюється посягання на життя чи здоров'я, на державну безпеку тощо. В звя'зку з цим кримінальні злочини є найбільш суспільно небезпечними серед усіх правопорушень.
2)Всі правопорушення направлені проти діючого законодавства чи природних прав людини, які ще не закріплені в занонодавстві. Вони можуть виражатися в активних фізичних діях правопорушника (порушення правил дорожнього руху, крадіжка, хуліганство ). В деяких випадках правопорушення вчиняються в результаті бездіяльності, коли на суб'єкта покладаються юридичні обовязки законом чи договором, а він не виконує їх, в результаті чого наноситься шкода чи соціальна небезпека. Наприклад, на охоронника покладається обов'язок охороняти матеріальні ціннності, а він не виконав своїх обов'язків і це привело до розкрадання майна. Тому поняття "дія" і "бездіяльність" охоплюється одним поняттям - "діяння".
3)Правопорушення - це не тільки протиправне, шкідливе, небезпечне діяння, але і винне діяння. Без вини ніхто не може бути притягнутий до юридичної відповідальності ( за винятком безвинної відповідальності в цивільному праві ). Вина - це психічне ставлення особи до своїх протиправних дій, вона має об'єктивну і суб'єктивну сторони (як почуття вини).
4)Карність означає, що в діючому законодавстві передбачені склад правопорушень і встановлена міра юридичної відповідальності. В зв'язку з цим всі правопорушення і відповідальність за них юридично закріплені в законодавстві. Питання про відповідальність за порушення природних прав людини, які юридично не закріплені в законодавстві повинні вирішуватись на підставі міжнародно - правових актів які ратифіковані Україною, або на підставі застосування права по аналогії права і закону.
5)В окремих видах правопорушень, осбливо злочинних, необхідно встановити причиннний зв'язок між протиправними діями і наслідками. Якщо такого причинного зв'язку не буде, то і не можна звинувачувати особу в конкретному злочині.
Всі правопорушення поділяються на дві групи: кримінальні злочини і проступки. Проступки в свою чергу поділяються на : адміністративніві правопорушення, конституційні, фінансові, цивільно - правові, дисциплінарні, земельні, екологічні, процесуальні, шлюбно - сімейні. Можуть бути і інші правопорушення, залежно від галузей права.
Як злочини, так і інші правопорушення засуджуються суспільством, за те й інше настає покарання. Проте проступки істотно відрізняються від злочинів, а саме:
а) за злочини настає кримінальна відповідальність, а за проступки - адміністративна, дисциплінарна, цивільно - правова;
б) за злочин міру кримінального покарання (позбавлання волі, виправні роботи та ін.) визначає не тільки суд, а й інші органи держави, посадові особи і громадські організації;
в) покарання за злочин більш суворі ніж за проступки;
г) найістотніша відміна злочинів від інших правопорушень - у харктері і ступені їхньоїсуспільної небезпечності. За характером і ступенем суспільної небезпечності злочини відрізняються, як правило, посяганням на більш важливі об'єкти, заподіяння більш значної шкоди суспільним відносинам ніж проступки.
На підвищений ступінь суспільної небезпечності злочинів порівняно з проступками впливають об'єктивні і суб'єктивні ознаки: розмір заподіяної шкоди, спосіб, місце, час, наслідки вчиненого діяння, форма вини, мотив і мета.
Порушення
Loading...

 
 

Цікаве