WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочин у кримінальному праві - Курсова робота

Злочин у кримінальному праві - Курсова робота


Курсова робота
Злочин у кримінальному праві
ЗМІСТ
Вступ.
1. Поняття злочину у кримінальному праві України
2. Ознаки злочину та їх характеристики
3. Відмінність злочину від інших правопорушень
4. Класифікація злочинів та їх практичне значення
Висновок
ВСТУП
Не лише в Україні та державах , що утворились на території колишнього СРСР і у більшості зарубіжних країн світу за останні роки спостерігається зростання злочинності та погіршення її основних показників .Періоди деякої стабілізації злочинності або незначного її зниження, як правило з невідворотністю змінюються зростанням і подальшим погіршенням її стану , рівня, структури , динаміки .
Саме тому проблема злочинності є однією з найактуальніших не тільки для України , де вона загострилася через тривалу економічну , фінансову, енергетичну і політичну кризу, але й для більшості країн світу. Побудова правової держави стала програмним гаслом для всіх політичних партій, які існують в нашій державі і дістала офіційне закріплення у ст. 1 Конституції України 1998 року.
Пояснюється це досить просто - сучасна юридична теорія вважає правову державу своєрідним ідеалом, найкращою формою державного життя майбутнього. Зрозуміло, що "правова держава" це не просто держава в якій є право, адже держава без права взагалі не існує. Йдеться про державу певної якості, таку державу де існує особливо шанобливе ставлення до права. І головною умовою існування такої держави є верховенство права, тобто встановлені правила поведінки ніхто не повинен порушувати, адже ще в давнину Платон говорив: "Я бачу загибель тієї держави, де закон не має сили і перебуває під чиєюсь владою. А там, де закон володар над правителями, а вони його раби, я вбачаю порятунок держави й усі блага, які тільки можуть дарувати державам боги".
Нажаль на сьогоднішній день в нашій державі існують значні порушення правових норм, не дивлячись на те, що законодавство України приділяє велику увагу боротьбі із правопорушеннями. Так Кримінальний Кодекс України, прийнятий 5 квітня 2001 року, регулює відносини, які виникають між державою і особою у разі вчинення останньою злочину. Основна функція Кримінального Кодексу - це функція охоронна. Кримінальний Кодекс виконує свої завдання притаманним йому способом, визначає коло та види суспільно небезпечних діянь називає їх злочин і встановлює за їх вчинення кримінальне покарання.
З метою зміцнення правопорядку в державі, підвищення ефективності боротьби з корупцією і організованою злочинністю, забезпечення прав, свобод людини і громадянина прийнято ряд законів: "Про боротьбу з корупцією", "Про органи і служби у справах неповнолітніх та спеціальні установи для неповнолітніх" від 24.01.1995 року та Положення "Про кримінальну міліцію в справах неповнолітніх", затвердженого Постановою Кабінетом Міністрів України від 08.07.1997 року.
Але не дивлячись на заходи, прийняті державою щодо боротьби зі злочинністю, люди вчиняють правопорушення досить часто, а їх загальна кількість настільки значна, що це викликає тривогу громадян і мене зокрема. Історія свідчить, що правопорушення трапляються в усіх країнах і суспільствах незалежно від їхнього державного устрою та суспільного ладу, і цілковито їх викорінити ще нікому не вдавалося. Щоправда, для кожної епохи характерні свої особливі уявлення про правопорушення. У XVI ст. Торгівля наркотичними засобами, які на той час уже почали з'являтися в Європі, не вважалася протизаконною, а от щонайменші сумніви стосовно догматів панівної католицької релігії розглядалися як страшний злочин і каралися в основному спаленням "безбожників, чаклунів та єретиків". Сьогодні ситуація докорінно змінилася: релігійні переконання є приватною справою особи, в яку право майже не втручається, а от торгівля наркотиками всюди вважається одним із найтяжчих злочинів і карається тривалим позбавленням волі, а у деяких країнах - навіть смертною карою.
Звичайно в першу чергу цікавить таке питання, як причина злочинності. Знання причин злочинності необхідне для попередження злочинів і є найоптимальнішою формою боротьби з ними. Розуміння причин злочинності впливає на характер кримінального законодавства. Досі не існує такого пояснення причин злочинності, на основі якого можна було б створити ефективну методику викорінення злочинних проявів. Тому головним у боротьбі з ними залишається поки що застосування кримінального покарання до осіб, що скоїли злочини. Нині українські кримінологи розробляють гіпотезу, згідно з якою корінною причиною злочинів є формування в людини за певних обставин особливого стану волі - сваволі, а інші чинники (недоліки етичного виховання у сім'ї і школі, упущення в роботі державних органів, що провадять боротьбу зі злочинністю, психічні вади, загострення соціальних проблем та ін.) виконують криміногенну роль лише за наявності цього стану. Отже, радикальним засобом у боротьбі із злочинністю відповідно до цього положення має бути такий спосіб життя людей, який протидіяв би формуванню у них сваволі.
Питання про причини правопорушень завжди було й залишається складним. Глобальною причиною всіх правопорушень є соціальні суперечності (їх можна назвати "хворобами суспільства"), які завжди існують у суспільстві. Вони призводять до того, що інтереси окремих соціальних груп, іноді окремих осіб приходять у суперечність із загальними інтересами, а тому соціальні схильності, моральні уявлення й спрямування діяльності цих людей різко відрізняються від вимог існуючого права, а звідси виникає схильність до їх порушення.
Що стосується окремих правопорушень, то їх вчинення може бути викликане різними, іноді не залежними одна від одної причинами : це можуть бути причини економічного характеру (наприклад , неможливість знайти роботу і легальний заробіток ), соціальні причини (зокрема, недоліки виховної та освітньої роботи ), обставини сімейного характеру або ж інші особливості середовища , в якому живе потенційний правопорушник, причини особистого характеру (наприклад, схильність до алкоголю чи вживання наркотиків ) тощо.
Іноді причиною правопорушень виступає і недосконалість чинного законодавства - наприклад , надмірні ставки оподаткування юридичних осіб змушують їхніх керівників шукати шляхи ухилення від сплати податків , оскільки без цього виробнича чи комерційна діяльність підприємства буде просто неможливою. У цьому випадку, звичайно ж необхідно усунути подібну причину- за наявності більш оптимальних податків буде менше тих, хто ухилятиметься від їх сплати.
Вчені- кримінологи протягом тривалого часу намагаються знайти відповідь на питання , чи існує зв'язок між генетичними особливостями людини і схильністю до вчинення правопорушень , однак переконливих доказів, які б підтверджували чи спростовували такий зв'язок, поки що немає.
Правопорушення, як правило, зумовлюється не якоюсь однією окремою причиною, а відразу багатьма. Виявлення цих причин і вжиття заходів до їх усунення є одним із завдань діяльності правоохороннихорганів і посадових осіб держави, слідчого, який розслідує справу про вчинення
Loading...

 
 

Цікаве