WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Злочини та його головні ознаки - Курсова робота

Злочини та його головні ознаки - Курсова робота

(цінностей), які виступають його об'єктом, виконує роль міри (масштабу) для відмежування злочину від інших правопорушень.
Законодавчо визначене поняття злочину, по-перше, утворює в громадській свідомості образ і характер забороненого уголовним законом діяння і, таким чином, виконує інформаційну, запобіжну роль.
По-друге, воно дає правозастосовникам знання про злочин, уявлення про його головні ознаки, найсуттєвіші особливості, завдяки чому забезпечується можливість
відмежування його від дій незлочинних. Розмежування злочину і дій не злочинних - дуже важливе практичне завдання, бо від того, як воно буде виконане, залежить для громадянина, його волі, прав і законних інтересів, а також стан і рівень законності в суспільстві.
Отже, з урахуванням усіх ознак злочин його поняття можна визначити таким чином, що злочином визначається передбачене кримінальним законом суспільне небезпечне діяння (дія або бездіяльність), що посягає на суспільний лад України, його політичну і економічну системи, власність, особу, політичні, трудові, майнові та інші права і свободи громадян, а так само інше передбачене кримінальним законом суспільно небезпечне діяння, яке посягає на правопорядок. Не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого кримінальним законом, але через малозначність не являє суспільної небезпеки .
Для того, щоб розкрити більш суттєво поняття злочину треба більш детальніше розкрити головні ознаки злочину, їх місце в системі уголовного права. Отже,
1.Злочинне діяння. Поняття злочину в ст.7 КК визначається через суспільно небезпечне діяння. Діянням в уголовному праві визначається поведінка людини - дії чи бездіяльність - що спричиняє суспільно небезпечну шкоду.
Діяння містить у собі суспільно істотні:
а) дії (активна поведінка);
б) бездіяльність (невиконання обов'язків);
в) наслідки діяння і причинний зв'язок між діянням та наслідками.
Значення діяння у визначенні злочину полягає в тому, що злочинним і караним визнається лише поведінка людини в вигляді дії чи бездіяльності. Не утворюють злочину і не можуть бути караними думки, переконання, погляди людини, хоча б вони були і дуже суспільно шкідливих властивостей.
2. Суспільна небезпечність діяння. Найістотніша, головна ознака злочину - це його суспільна небезпечність. як властивість злочину заподіювати тяжку шкоду пануючому в суспільстві правопорядку або ставити в загрозу заподіяння такої шкоди.
Суспільна небезпечність злочину - це його об'єктивна проява, його зовнішня шкідливість.
Суспільна небезпечність визначається:
ў Суспільною цінністю, важливістю тих суспільних відносин (об'єкту), на які спрямовано посягання;
ў Характером та розміром заподіяної шкоди;
ў Способом дії;
ў Мотивами дії;
ў Ступенем вини.
Діяння визначається суспільно небезпечним наявністю сукупності цих його ознак. Але головна його суспільно небезпечна властивість полягає в тому, що злочин руйнує важливі, найбільш суспільно цінні суспільні відносини і ці пошкодження значні, істотні, тобто цим спричиняється тяжка шкода.
Суспільна небезпечність є властивістю кожного і будь-якого злочину, вона його суспільно-політична характеристика. Суспільна небезпечність невід'ємна від злочину. Дії, які не мають таких властивостей, не можуть визнаватися злочинними. Іншими словами можна було б сказати, що злочин - це суспільно небезпечне пошкодження суспільних відносин, яке загрожує умовам вільного суспільства. Саме цим злочин і
відрізняється від інших правопорушень.
Треба зазначити, що суспільна небезпечність має два виміри - характер і ступінь. Характер суспільної небезпечності діяння складає його якість. Визначається він суспільною цінністю об'єкта посягання, а також злочинними наслідками, способом вчинення злочину. Мотивом і формою вини. Характером суспільної небезпечності відрізняються види злочинів. Так, наприклад, характер суспільної небезпечності вбивства інший ніж суспільна небезпечність хуліганства.
Ступінь суспільної небезпечності діяння складає її кількість і визначається, головним чином, способом вчинення злочину та розміром заподіяної шкоди.
Ступенем суспільної небезпечності відрізняються злочини одного виду. Наприклад, ступінь суспільної небезпечності простої кражі (ч.1 ст.140 КК) значно менша кражі з проникненням в житло (ч.3 ст. 140 КК). Злочин характеризується певним ступенем суспільної небезпечності. За деяким його рівнем злочин втрачає свої суспільні властивості і перестає бути злочином. Так згідно з ч.2 ст.7 КК не є злочином дія або бездіяльність, що хоч формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого законом, але через малозначність не має суспільної небезпеки.
Малозначність вчиненого діяння в ч.2 ст.7 КК розуміється такою. Що уголовна відповідальність та покарання в цьому випадку була б занадтою та зайвою, не відповідною вчинку. Малозначність діяння позначає незначний обсяг посягання на важливий об'єкт бо посягання на незначний, малоцінний об'єкт.
Частина 2 ст.7 КК підкреслює відсутність злочину в діяннях, які не мають властивості суспільної небезпечності, закріплює принцип економії уголовної репресії, застосування засобів громадського впливу.
Протиправність діяння - це обов'язкова, невід'ємна ознака злочину. Вона вказана в ст.3 та в ст.7 КК.
Злочином може бути визнано лише таке діяння, яке позначене в законі, передбачено законом. Не передбачене законом - не злочин:nullum crimen sine lege. Уголовна протиправність - це криміналізація діяння умолотним законом. Визнавати діяння злочином - правомочність Вищого органу законодавчої влади України. Таким чином, протиправність є форма виразу суспільної небезпечності та закріплення її в законі, законом. Протиправніть є юридичне відбиття в законі суспільної небезпечності злочину, оскільки протиправним може бути визнано лише суспільно небезпечне діяння.
Але треба зазначити, що не всі діяння, передбачені в чинному КК мають ознаку суспільної небезпечності. Не може бути визнане суспільно небезпечним наприклад, самовільне будівництво (ст.199 КК) та деякі ін. Отже, для того щоб визнати певний шкідливий вчинок злочином треба врахувати багато чинників, а саме:
" Розповюдженість таких діянь,
" Тяжкість їх наслідків,
" Можливість забезпечення ефективної боротьби з ними, негативні наслідки їх караності та деякі інші.
Винність діяння. Згідно зі ст. 3 КК злочином може бути визнано тільки винне діяння, тобто вчинене навмисно чи необережно.
Невинне заподіяння суспільно небезпечної шкоди (casus) злочином не
визнається. Цивілізоване, демократичне уголовне законодавство грунтується на суб'єктивних підставах в рішучевідхиляє об'єктивну осудність. Стаття 3 КК оголошує, що тільки винна особа може підлягати уголовній відповідальності.
Саме винність діяння є його головним внутрішнім змістом, бо якраз в цьому знаходить вихід лиха воля злочинця. Тому і в провинність особі можна оставити лише такі дії та їх наслідки, які охоплювались її умислом, намірами, які вона передбачала. Або могла усвідомлювати та передбачати.
Об'єктивно заподіяні наслідки, яких особа не могла усвідомлювати і передбачати , не можна ставити її до
Loading...

 
 

Цікаве