WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Докази в кримінальному процесі - Реферат

Докази в кримінальному процесі - Реферат

вказані в ч. 1 ст. 65 КПК як докази в справі.
У сучасній науці не має єдиного погляду й на поняття "джерела" доказів.
Одні вчені вважають, що фактичні дані, котрі містяться в чиїх-небудь показаннях (свідка, потерпілого тощо), висновках експертів, різних предметах і документах не можуть існувати окремо від цих джерел, інші заперечують таку думку.
Основна суперечка на мою думку виникла тому, що не всі розмежовують поняття матеріальних джерел та процесуальних джерел доказів.
Перш за все необхідно дати визначення поняття "джерела інформації" взагалі, зазначивши, що це об'єкти живої природи - люди та неживої - речі. Перші - суб'єкти кримінального процесу: свідок, потерпілий, той, що підозрюється, обвинувачуваний, підсудний, фахівець, експерт, позивач і відповідач, які перебувають у різних зв'язках івідносинах між собою та матеріальними речами. Речі - об'єкти природи, тобто тверді, сипкі, рідинні та газоподібні фізичні тіла, котрі знаходяться в стані руху або спокою, що були предметом безпосереднього посягання або засобами скоєння злочину, зберігання та передачі інформації про нього. Все перелічене вище можна віднести до матеріальних джерел доказів. При цьому варто зазначити, що матеріальні джерела можуть не тільки відображати інформацію, а й зберігати її в часі.
Що ж до видів матеріальних джерел, то вцілому їх можна поділити на:
1) об'єкти живої природи (люди, тварини, рослини, мікроорганізми тощо);
2) об'єкти неживої природи (грунт, мінерали, метали, рідини, гази, а також об'єкти - (тіла живої природи, які втратили життєві функції, - труп, будівельний дерев'яний матеріал тощо).
Що ж до процесуальних джерел, то на мою думку саме їх перелічено у ч. 2 ст. 65 КПК і їх обов'язково потрібно відрізняти від матеріальних джерел доказової інформації. У процесуальних джерелах містяться відомості про факти, обставини справи; вони є носіями, сховищем доказів. Тільки ті відомості, які є у вказаних джерелах, допустимо використовувати в кримінальному процесі як докази.
Звичайно, якщо простежити всю низку причинно-наслідкових зв'язків, то в кінцевому підсумку виявиться, що джерелом доказової інформації є сама подія, яка залишила сліди в навколишній обстановці, які згодом у результаті процесуальної діяльності слідчого й суду по їх збиранню стануть процесуальними доказами.
Неправильно вважати процесуальним джерелом доказів свідків, потерпілих, підозрюваних, обвинувачених, експертів, авторів процесуальних та інших документів. Поки доказова інформація, яку мають певні особи, не одержана від них не зафіксована в передбаченій КПК формі, не викладена у висновку експерта, в документі, доказів ще немає, а отже, і їх процесуальних джерел, які повинні знаходитись у справі. Перелічених же осіб точніше було б називати носіями можливої доказової інформації.
Чітке й послідовне розрізнення доказів як відомостей про факти, обставини та їх процесуальних джерел є, на нашу думку, теоретично обґрунтованим, повністю відповідає законові і потребам практики. КПК прямо вказує, що, наприклад, в описовій частиш обвинувального висновку слідчий зобов'язаний зазначити докази, які зібрані в справі (ч. 2 ст. 223); у мотивувальній частині вироку суд повинен навести докази, на яких ґрунтуються його висновки (ч. 1 ст. 334). Пленум Верховного Суду неодноразово у своїх керівних роз'ясненнях судам наголошував на необхідності обґрунтовувати рішення саме доказами, а не обмежуватися переліком їх джерел. Так, у постанові від 29 червня 1990 р. "Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку" він зазначив, що замість аналізу доказів деякі суди посилаються лише на прізвища потерпілих, свідків та інших допитаних у справі осіб, не розкриваючи змісту цих та інших джерел доказів, і вказав: "Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів, тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення, не обмежуючись лише зазначенням прізвища свідка, потерпілого або назви проведеної експертизи тощо (п. 16)" . Як бачимо, тут досить чітко розмежовуються у повній відповідності із законом (ст. 65 КПК) докази як фактичні дані, відомості та їх процесуальні джерела.
При оцінці джерела доказів з точки зору його допустимості необхідно переконатися, чи передбачений він КПК, чи не було порушень процесуального закону при його одержанні, чи позначились або могли позначитися процесуальні порушення, якщо вони були допущені, на достовірності й повноті відомостей, які містить дане джерело. Докази та їх джерела, одержані з грубим порушенням норм КПК, що регулюють процес доказування, конституційних та інших прав громадян, а тим більше одержані в результаті злочинного порушення норм, які визначають умови й порядок збирання і перевірки доказів і їх джерел, завжди викликають сумнів у їх достовірності і недопустимі для використання в кримінальному процесі.
КПК, зокрема, забороняє домагатися показань обвинуваченого та інших осіб шляхом насильства, погроз та інших незаконних заходів (ч.. З ст. 22). Здобуті таким чином показання недопустимо використовувати для обґрунтування якогось рішення в справі. "Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження і покарання", схвалена 10 грудня 1984 р. Генеральною Асамблеєю ООН і ратифікована Указом Президії Верховної Ради УРСР від 26 січня 1987 р., передбачає: "Кожна держава-учасниця забезпечує, щоб будь-яка заява, що, як встановлено, зроблена при катуванні, не використовувалась як доказ у ході будь-якого судового розгляду, за винятком випадків, коли вона використовується проти особи, звинуваченої у здійсненні катувань, як доказ того, що таку заяву було зроблено" (ст. 15). Конвенція роз'яснює, що "термін "катування" означає будь-яку дію, якою будь-якій особі навмисно спричиняється сильний біль або страждання, фізичне чи моральне, щоб отримати від неї або вія третьої особи відомості чи визнання, покарати її за дію, яку вчинила вона або третя
Loading...

 
 

Цікаве