WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі теоретичні питання ідентифікації особистості потерпілого в розслідуванні убивств - Реферат

Деякі теоретичні питання ідентифікації особистості потерпілого в розслідуванні убивств - Реферат

ідентифікацію, що проводиться судом). Досить розрізняти ідентифікацію експертну й оперативно-слідчу, маючи на увазі під останньою усі випадки, коли ототожнення робить слідчий, суд чи орган дізнання. При такій класифікації форм ідентифікації зберігається єдина підстава - необхідність спеціальних знань. Якщо для встановлення тотожності
потрібні такі знання - це ідентифікація у формі експертизи (експертна). Якщо в спеціальних знаннях немає потреби, то це ідентифікація оперативно -слідча.
Ідентифікація особистості - складний процес, у якому діяльність слідчого переплітається і тісно зв'язана з діяльністю експертів, фахівців і оперативних робітників. В останні роки була звернена увага на необхідність розробки проблем ідентифікації в кримінально-процесуальному доведенні. З'явилися роботи, у яких висвітлюються загальні питання використання ідентифікації в доведенні. Здається, що ідентифікація для встановлення деяких важливих доказових фактів має свою специфіку і заслуговує спеціального дослідження. До таких фактів, безсумнівно, відноситься встановлення особистості по трупі.
Поняття ідентифікації в криміналістиці має поки що вузьке визначення. Під ним мають на увазі "...порівняльні дослідження матеріальних об'єктів і їхніх відображень з метою вирішення питання про тотожність і одержання судових доказів". Таке поняття неповно характеризує процес ідентифікації. Процес цей набагато ширше. Досить нагадати, що порівняльному дослідженню, здійснюваному в процесі криміналістичної експертизи, передує ретельне вивчення об'єктів, експертні експерименти й інші дії, що входять у процес ідентифікації. Ідентифікація, здійснена у формі спізнання, - це також не одне тільки порівняльне дослідження опізнавальних ознак предмета тим, хто його спізнає (наприклад, пред'явлених для упізнання годинника, знятого з руки убитого) зі збереженими в його пам'яті ознаками такого предмета, що належав потерпілому. Процесу порівняння в нашому прикладі передує фіксація ознак годинника, які запамяталися, у виді показань, що даються слідчому, а потім ще пояснення й аналіз ознак, по яким зроблене упізнання, у процесі допиту свідка. Таким чином, вже сам процес ідентифікаційного дослідження не вкладається у вузькі рамки згаданого визначення ідентифікації.
Ідентифікація по матеріальних слідах чи трупу потерпілого, здійснюваними експертами, зв'язана з виділенням невеликої групи
властивостей, що не дає того повного, усебічного представлення про особистість потерпілого, яке потрібно слідчому і суду для розслідування і судового дозволу кримінальної справи. Експерти можуть, наприклад, установити, що потерпілий і зниклий без звістки громадянин Н. - одна особа, тому що обоє ці об'єкта мають череп з індивідуальним комплексом ознак чи співпадаючі папілярні візерунки. Така, чисто фізична тотожність, є достатньою для висновку, що убитий - це Н., у відношенні якого раніше було відомо, що він зник, пропав без звістки. Але властивості, виявлені і використані для такого ототожнення, недостатні для судження про те, хто ж власне убитий. Відомо тільки, що убито людину, яка значилася серед без звістки зниклих під прізвищем Н. Потрібно ще установити, що убито саме Н., а не іншу особу, яка привласнила собі його прізвище і документи. Для цього треба встановити, хто ця людина, якими фізичними властивостями вона володіла, ким вона була для оточення, для суспільства, яка вона у соціальному, психологічному і демографічному відношеннях. На всі ці питання може дати відповідь подальший процес ідентифікації, у якому основна роль належить не експерту, а слідчому (суду).
Узагальнення практики розслідування убивств змушує звернути увагу вчених-криміналістів на необхідність подальшого удосконалювання теорії ідентифікації, визначення, зокрема, істиного співвідношення експертної і слідчої ідентифікації потерпілого. Теорія і методи експертної ідентифікації потерпілого набули значного розвитку. Набагато менше відомо про зв'язок і співвідношення експертної ідентифікації з роботою слідчого, спрямованої на встановлення тотожності потерпілого за допомогою всієї системи слідчих і оперативних дій. Експерту для вирішення питання про тотожність потрібні не тільки ідентифікуючі об'єкти (сліди рук, частини трупа і т.п. ), але необхідні дані про ці об'єкти і багато інших матеріалів, без яких експертна ідентифікація неможлива. Щоб одержати всі ці вихідні дані, слідчий використовує різні джерела доказів - показання свідків, документи, речові докази, робить огляди, залучає дані оперативно - пошукової діяльності і
т.п. Нерідко такі дані вже самі по собі дозволяють визначити групову належність об'єктів, що перевіряються, і цим обмежити їхнє коло. Наприклад, відібрати для експертного дослідження фотознімки тільки двох людей, що найбільш ймовірно є потерпілими.
Таким чином, експертна ідентифікація часто задовго до того, як вона буде здійснена, виявляється включеною у систему слідчої ідентифікації і стає одним з її елементів. Співвідношення слідчої й експертної ідентифікації ще більш помітне при розгляді процесу використання висновку експерта в доведенні тотожності. Слідчому потрібно, наприклад, довести ту обставину, що непізнаний труп - це труп одного з без звістки зниклих. Припустимо, експертиза встановила, як це було при розслідуванні одного з убивств, що сліди рук, знайдені на склянці з залишками горілки в квартирі громадянина 3., залишені папілярними візерунками, що маються на пальцях рук непізнаного трупа. Але в квартиру заходили й інші люди - собутильники громадянина 3., його приятелі, сусіди. Не виключено, що сліди залишив хтось з них, що міг також, як і громадянин 3., стати жертвою убивці. Щоб у розглянутому випадку довести тотожність, треба було встановити, що жоден з людей, що заходили в цю квартиру, не став жертвою злочину, що усі вони живі.
Ще складніше доводити тотожність, якщо експерти ідентифікували не людину, а одяг, що був на трупі. У подібному випадку потрібно довести, що одяг носив тільки потерпілий, що його не міг надягти ніхто інший. Залишається додати, що висновок експерта - лише одне з багатьох джерел доказів. Вірогідність його може бути оскаржена чипоставлена під сумнів, як достовірність показань свідка і будь-якого іншого доказу. Тому факт тотожності, як правило, установлюється не одним, а цілим рядом слідчих дій, у тому числі дій ідентифікаційного характеру: упізнанням, оглядом речових доказів, перевіркою за криміналістичними обліками, виїмкою і вивченням документів з демографічними даними і т.п., серед яких експертне ототожнення має завжди вагоме, але часто далеко не вирішальне значення.
Сказане дозволяє стверджувати, що поняття "слідча ідентифікація" не стоїть в одному ряді з поняттям "експертна ідентифікація", як це вважають багато авторів у роботах по криміналістиці. У логічному плані ці поняття знаходяться у відношенні підпорядкування, причому оперативно-слідча ідентифікація виступає як поняття більш загальне. Це загальне поняття можна розділити на ряд понять підлеглих: ідентифікація за допомогою свідків (упізнання), по документальним даним (описам), за допомогою карної реєстрації, шляхом вивчення, огляду об'єктів самим слідчим і, нарешті, за допомогою експертизи. Висновок зксперта про тотожність не тільки заснований на даних, одержаних за допомогою інших джерел доказів. Такий висновок, як відомо, оцінюється і використовується за умови, якщо він не суперечить іншим доказам, що свідчать про наявність чи відсутність тотожності.
Співвідношення понять, охоплюваних оперативно-слідчою ідентифікацією, можна проілюструвати такою блок - схемою:
Оперативно-слідча ідентифікація - це встановлення тотожності шляхом проведення ряду слідчих (у тому числі ідентифікаційних) дій; висновок про тотожність є результатом оцінки фактів, встановлених за допомогою різних джерел, зокрема експертизи.
Loading...

 
 

Цікаве