WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Деякі теоретичні питання ідентифікації особистості потерпілого в розслідуванні убивств - Реферат

Деякі теоретичні питання ідентифікації особистості потерпілого в розслідуванні убивств - Реферат


РЕФЕРАТ НА ТЕМУ:
ДЕЯКІ ТЕОРЕТИЧНІ ПИТАННЯ ІДЕНТИФІКАЦІЇ ОСОБИСТОСТІ ПОТЕРПІЛОГО В РОЗСЛІДУВАННІ УБИВСТВ
Вивчення особистості потерпілого дасть можливість встановити факти, що вказують на мотиви злочину і особу злочинця. Усе це має важливе значення в розкритті убивств. Не менш важливим є одержання даних, що відносяться до особистості потерпілих, і для попередження цих злочинів. Новий підхід до розслідування і попередження убивств спирається на дані віктимології, предметом вивчення якої є потерпілий, його властивості, які сприяли тому, що він став жертвою злочинця, полегшили злочин, вплинули на спосіб його здійснення, мотиви, спосіб приховання. Криміналістика має у своєму розпорядженні визначені статистичні дані про зв'язок властивостей особистості потерпілого з особою убивці, обстановкою і способом здійснення злочину. Використовувати ці дані можна й у розслідуванні конкретних злочинів. Однак першою умовою для цього є достовірна ідентифікація особистості потерпілого. Така ідентифікація ґрунтується на ряді теоретичних положень. Узагальнення практики розслідування убивств дозволяє намітити шляхи удосконалювання деяких з понять, що визначають, зокрема, ознаки особистості потерпілого як ідентифікуємого об'єкта і по відношенню до оперативно-слідчої й експертної ідентифікації.
Під особистістю як об'єктом ідентифікації розуміється сукупність фізичних і соціальних ознак, відображуючих особливості, властиві визначеному - як живому, так і мертвому - людському індивідууму й відрізняючі його від всіх інших людей. Таке поняття, сформульоване В. П. Колмаковим, здається зручним при ідентифікації особистості потерпілого, хоча з погляду сучасних уявлень воно може видатись недостатньо точним. Справа в тім, що в це поняття включені не тільки соціальні, але і фізичні ознаки, а такий комплекс скоріше підходить до поняття "людина", а не "особистість". Особистість нині розуміється як "сукупність всіх суспільних відносин", а з
цим не можна не погодитися. І все-таки здається, що відмовлятися від дуже зручного і прийнятого у багатьох роботах по криміналістиці поняття передчасно. Визначення В. П. Колмакова прийнятне ще і тому, що потерпілий у процесі ідентифікації стає ідентифікуємим об'єктом. Тотожність передумовлює рівність об'єкта тільки самому собі. Таку рівність можна констатувати лише за умови, якщо об'єкт (у нашому випадку - особистість) має індивідуальний комплекс ознак. Згадане визначення саме і містить вказівку на те, що комплекси соціальних і фізичних ознак особистості неповторні, індивідуальні.
При класифікації ознак особистості потерпілого можуть бути використані переліки ознак, розроблені з метою вивчення особистості обвинувачуваного. Спробуємо доповнити їх деякими ознаками, що характерні для потерпілого, сприяють індивідуалізації його особистості, виключивши ознаки, які карне і кримінальне - процесуальне законодавство наказують враховувати тільки у відношенні обвинувачуваного.
Ідентифікаційні ознаки потерпілого можна підрозділити на дві групи: соціальні (демографічні й інші) і фізичні ознаки.
Прізвище, ім'я і по батькові потерпілого є першою і дуже важливою демографічною його ознакою. Якщо знайдене мертве тіло, слід почати з встановлення саме цієї ознаки. Труднощі виникають, якщо прізвище, ім'я і по батькові змінені. В одних випадках вони змінюються у встановленому законом порядку, а іноді - незаконно, що нерідко супроводжується виготовленням підроблених документів. Іноді злочинці підкидають документи чи предмети, що вказують на помилкове ім'я, по батькові і прізвище потерпілого. Усе це варто мати на увазі, встановлюючи його особистість. До демографічних відносяться і такі ознаки, як дата і місце народження, місце проживання, соціальний стан, сімейний стан, освіта, місце роботи, посада, партійність, професія, судимість. Можливість ідентифікації особистості по таким даним основана на тому, що вони у встановленому законом порядку реєструються державними органами, вказуються в особистих документах, фіксуються в
установах, підприємствах і суспільних організаціях. Вони відомі людям, що знали потерпілого, фіксуються в матеріалах кримінальних справ, картотеках карної реєстрації. Остання дозволяє не тільки ідентифікувати особистість, установити прізвище, інші демографічні дані, нерідко приховувані, але і минулу злочинну діяльність потерпілого, його зв'язки і багато інших ознак.
Питання про можливість використання в ідентифікації особистості, а тим більше особистості убитого, її психічних особливостей і поведінки майже не досліджений криміналістами. С. М. Потапов писав про можливість використання в ідентифікації психічних особливостей людини. У подальшому висловлювалися сумніви в можливості використання цих властивостей виходячи з того, що вони ніби-то не мають стійких і відмітних ознак, які відображаються в об'єктивній формі. Здається, що ці ознаки особистості (останнім часом вони посилено вивчаються судовими психологами) можуть знайти деяке застосування й в ідентифікації особистості потерпілого. Звичайно, вони не відображаються у виді слідів чи ознак трупа, але про їх можна судити, вивчивши обстановку місця події, обставини, при яких відбулося убивство.
Для ідентифікації особистості потерпілого особливо важливі його фізичні ознаки: зовнішній вигляд, папілярні візерунки, будова скелету, наявність фізичних недоліків, ознак перенесених хвороб, біологічні атрибути (кров, волосся і інше), а також властивості деяких рухових навичок, наприклад почеркових.
Умовами достовірної ідентифікації особистості по трупу є виявлення і використання об'єктивних і достатніх для індивідуалізації особистості ознак. Тим часом, допитуючи свідків про прикмети потерпілого, описуючи труп, слідчі іноді обмежуються фіксацієй тільки загальних ознак, властивих багатьом людям. Висновок про тотожність нерідко ще ґрунтується на неточно зафіксованих ознаках мертвого тіла чи речових доказів. Зустрічаються випадки, коли про тотожність особистості судять по ознаках, що притаманні не потерпілому, а його одягу, взуттю і виявленим біля трупа речам. Предмети ці
не можуть служити підставою для безпосереднього встановлення особистості. Спочатку ідентифікуються предмети, а потім ще слід довести, що вони знаходилися на потерпілому й у такий спосіб зв'язані з його особистістю і характеризують її.
Ідентифікація особистості убитого має відмінності і труднощі в порівнянні з ідентифікацією живої людини: тут приходиться встановлювати особистість людини, якої вже немає в живих, і при цьому в умовах, коли смерть вносить значні зміни в його вигляд і виключає можливість одержати багато даних, що полегшують ідентифікацію (наприклад, експериментальні зразки почерку й інше), а посмертні зміни трупа нерідко руйнують папілярні візерунки й інші ознаки, важливі для ідентифікації особистості потерпілого. До того ж злочинці іноді намагаються сховати особистість убитої ними людини, знищити чи спотворити труп, фальсифікувати ідентифікуючі його дані. Однактруднощі ці цілком подоланні, якщо особи, що роблять ідентифікацію, володіють необхідними практичними навичками і спираються на чіткі і точні теоретичні положення, що регулюють процес ототожнення.
Існує кілька форм ідентифікації. В. П. Колмаков запропонував розрізняти дві форми ідентифікації: оперативно-слідчу й експертну. Експертна ідентифікація - це встановлення тотожності за допомогою спеціальних знань експертів. До оперативно-слідчої ідентифікації відносяться випадки, коли слідчі чи суди самі встановлюють тотожність, роблячи, наприклад, опізнання. В. А. Снетков (1967) запропонував виділити оперативну ідентифікацію, вважати її самостійною формою ототожнення. На нашу думку, у такому зайво дрібному розподілі форм ідентифікації немає необхідності. (З неменшою підставою можна стверджувати, що потрібно ще виділити в якості самостійної
Loading...

 
 

Цікаве