WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Відповідальність неповнолітніх - Курсова робота

Відповідальність неповнолітніх - Курсова робота

педагога в допиті особи, що не досягло 16 років, а також і неповнолітнього старше цього віку, якщо він визнаний розумово відсталим, допускає законного представника неповнолітнього до ознайомлення з матеріалами справи після закінчення слідства. Зазначені законодавчі розпорядження носять загальний характер і їхній необхідно строго дотримувати при розслідуванні групових хуліганських проявів і інших злочинів, чинених антигромадськими угрупованнями підлітків.
Тактичні особливості доведення групових злочинних дій антигромадських формувань неповнолітніх і молоді визначаються: а) характером зробленого злочину; б) специфікою його суб'єктів; в) конкретної доказовою ситуацією. Характер злочинного зазіхання визначає цільовий аспект доведення, тобто його спрямованість на встановлення конкретних обставин, що характеризують даний склад злочину. Так, при розслідуванні масових бійок двох угруповань підлітків обов'язковому з'ясуванню підлягають наступні питання:
- як відбулося зіткнення між ними ( чистихійно було передбачено заздалегідь);
- що з'явилося причиною конфлікту (миттєва образа, постійна боротьба за пріоритет над територією мікрорайону, стара рахівниця" і т.п.);
- чи знаходилися учасники бійки в стані алкогольного сп'яніння (якщо так, те з'ясування джерел придбання спиртного, місця розпивання.);
- хто перший спровокував бійку і наніс удари;
- кількісний склад учасників масової бійки з кожної сторони;
- чи використовувалися в бійці спеціально заготовлені підручні знаряддя і засоби, які конкретно і ким саме (ножі, кастети, ланцюги, ремені, кийки, обрізки труб, шлангів і т.п.);
- ступінь ваги тілесних ушкоджень, отриманих у бійці, і ким вони нанесені.
Крім того, обов'язково встановлюється, коли, на яких початках, з чиєї ініціативи сформувалося дане антигромадське молодіжне угруповання, хто є її лідером, чи маються дорослі чи організатори підбурювачі, чи не відбувалися її членами раніше які-небудь протиправні дії.
Якщо розслідується групове побиття 1-2 потерпілих, то найбільш важливими є питання конкретизації дій кожного учасника побиття (як безпосередніх виконавців, так і особи, що роблять їм фізичну і психологічну підтримку, зокрема, тих, котрі тримають що б'ється, дають ради, як і куди бити, загрожують самі включитися в розправу над потерпілим і т.п.). Штучне вичленовування з групи, об'єднаної єдиним наміром і антигромадською установкою одного-двох особи, що заподіяли потерпілому найбільш серйозні ушкодження, вироблене слідчими з метою розширення свідотської бази (перетворення співучасників у свідків) не може бути виправдане і, як правило, волоче повернення справ на додаткове розслідування.
У ході розслідування групових хуліганських дій, що не супроводжуються бійками і нанесенням тілесних ушкоджень, найбільше важливо установити в чому конкретно виразилися грубі порушення суспільного порядку групою підлітків (нецензурні вираження, приставання й образи перехожих і т.д.), чи був у їхніх діях особливий цинізм і в чому він проявився, чи знаходилися вони в стані алкогольного чи наркотичного сп'яніння, хто з них конкретно зробив хуліганські дії і які саме, яка зв'язок між їхніми діями і наслідками, що наступили.
Відповідно і при розслідуванні групових грабежів, зґвалтувань, навмисних знищенні державного, суспільного й особистого майна цільовий аспект доведення визначається ознаками конкретного складу злочину, сформульованими в карному законі і необхідністю конкретизації дій кожного зі співучасників злочину.
Для підлітків, опинившихся в агресивному антигромадському середовищі, і вперше зробили злочин, як правило, характерні перекручування в сприйнятті дійсних цінностей, що склалися під впливом їхнього оточення. Звідси, у залежності від індивідуальних рис характеру, їм належні: недостатнє розуміння ваги вчиненого, захопленість карною "романтикою", кругова порука (прийнята за дружбу, товариство), страх перед співучасниками і наслідування їм, і разом з тим непевність, відсутність продуманої лінії поводження на слідства, підвищений збудливість і емоційність, схильність сторонньому впливу (сугестивність).
У цьому зв'язку слідчий зобов'язаний роз'яснити підлітку усю вагу вчиненого їм, використовувати його позитивні якості для формування психологічного контакту і потім нейтралізувати негативні установки, переконати, що тільки правдиве каяття і правдиві показання є для нього самим чесним і правильним способом дії. Безумовно, що відзначені дії слідчого повинні бути строго диференційовані стосовно до сформованого доказової ситуації. Схильність підлітків до самообмови зобов'язує слідчого вибирати і дозувати визначені тактичні прийоми виходячи не тільки з особистості підлітка, але і з власної впевненості в його винності, заснованої на достатній сукупності доказів. Тому взагалі при роботі з підозрюваним неповнолітнім і особливо бере всю провину на себе (що характерно по групових справах) необхідно:
а) надати йому можливість вільно розповісти про зроблений злочин і свою роль у ньому, не перериваючи і не перебиваючи його;
б) гранично деталізувати отримані показання;
в) зіставити отриману інформацію з іншими матеріалами справи (даними огляду місця події, результатами допиту свідків, співучасників і т.д.), що можуть допомогти з'ясувати дійсну роль неповнолітнього в зробленому злочині, кількість і склад співучасників, їхньої дії;
г) провести перевірку й уточнення показань неповнолітнього на місці злочину.
Як правило, цих дій виявляється досить для того, щоб виявити всі протиріччя, показати неповнолітньому неспроможність його неправди й одержати правдиві показання. Якщо ж цього не відбулося, і підліток коливається, то доцільне проведення очної ставки зі співучасником твердо встав на шлях каяття.
Невиправданої і суперечний вимогам закону є практика допиту неповнолітніх, затриманих по підозрі в здійсненні злочину, чи підданих мері припинення до пред'явлення обвинувачення, як свідків. Такі дії слідчого обмежують права неповнолітнього і гарантії їхньої реалізації.
Представляється, що допит підозрюваного неповнолітніх у всіх випадках (за винятком випадків емоційного шоку від злочину) потрібно робити негайно і по групових справах особливо. Відкладання допиту дає можливість змови зі співучасниками, навчанняпідлітка лінії поводження на слідствi осiб, що мають кримінальний досвід.
Вибір конкретних тактичних прийомів, застосовуваних при розслідуванні, визначається доказовою базою і переконаністю слідчого у винності підлітка. Тому при наявності достатніх доказів слідчий може бути більш рішучий, створюючи в неповнолітнього перебільшене представлення про свою поінформованість про обставини злочину, використовуючи раптове пред'явлення окремих доказів, а також протиріччя в показаннях співучасників і інші тактичні прийоми. У прикордонній ситуації, а дорівнює при недостатності доказів потрібно особлива обережність і старанність у виборі тактичних прийомів, з огляду на сугестивність підлітків і схильність до самообмови.
Своєчасне і повне розслідування групових хуліганських проявів молоді
Loading...

 
 

Цікаве