WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податки в системі фінансових методів - Дипломна робота

Податки в системі фінансових методів - Дипломна робота

певній економічній ситуації.
Таким чином, аналіз теоретичних розробок щодо оподаткування свідчить про багатогранність і складність використання податків як фінансових регуляторів. Тому для вироблення ефективної податкової політики необхідні узгодженість і постійне коригування окремих методів і засобів податкового механізму з урахуванням конкретної економічної ситуації в країні і ролі держави в регулюванні соціально-економічних процесів.
Сучасні теорії оподаткування повинні грунтуватись на фундаментальних дослідженнях факторів відтворення: капіталу, землі і праці. На базі цього повинен розроблятись механізм використання конкретних податкових форм і методів управління процесом відтворення, які необхідно постійно коригувати і вдосконалювати з урахуванням конкретної економічної ситуації в країні з метою досягнення більшої результативності податкового регулювання економіки в перехідний до ринку період.
1.2. Особливості використання податків як методу регулювання економіки
В економічній літературі на протязі значного періоду панувала точка зору, що податки виконують роль джерела доходу бюджету. Це пов'язано з тим, що вчені економісти-класики А. Сміт, І. Петті, Ж-Б. Сей, Д. Рікардо вважали. економіку сталою саморегулюючою системою. Практика розвитку світової економіки в першій половині XX століття внесла уточнення в цю тезу. Як зазначалось вище, до пошуку нових підходів підштовхнула Велика депресія 30-х років, яка зумовила появу кейнсіанської теорії зайнятості. В цій теорії причиною економічних спадів розглядався недостатній сукупний попит, що стримує розвиток виробництва, а вирішити ці проблеми мало державне втручання, Дж.М.Кейнс вважав, що держава - повинна здійснювати свій керівний вплив на схильність до споживання частково шляхом відповідної системи податків, частково шляхом фіксації норми проценту і частково, можливо, ще й іншими способами[13,C.133]. Ці погляди мали найбільше розповсюдження у 70-х роках XX століття. Вважалось, що шляхом зміни величини і структури податкових надходжень до бюджету можна було локалізувати циклічні коливання економіки, стимулювати споживання і інвестиції. Так, американський економіст Д.Д'ю відстоював точку зору, що в "сучасному суспільстві податки функціонують скоріше як регулятори, ніж як доходний захід"[20].
Дещо пізніше послідовники Кейнса обгрунтували теорію, згідно з якою податки розглядалися як "вбудовані стабілізатори". Коротко сутність цієї теорії полягає в тому, що зменшення податкових надходжень збільшує дефіцит бюджету. Це повинно здійснювати стимулюючий вплив на виробництво завдяки збільшенню сукупного попиту. Прихильники кейнсіанства вважали, що свідоме маніпулювання податками та державними витратами з метою зміни реальних обсягів національного виробництва та зайнятості, контролю над інфляцією та прискорення економічного зростання є головним елементом податкової політики. Проте для забезпечення ефективності податкового регулювання економіки вибір інструментів регулювання у кожному окремому випадку мав відбуватися з урахуванням конкретної економічної ситуації. Слід зауважити, що цілий ряд економістів досить обережно відноситься до теорії використання податків, як інструменту регулювання економічних і соціальних процесів в державі. Основні їх аргументи полягають в тому, що зменшення податків не завжди створюють стимули до праці, збільшують інвестиції і підвищують добробут населення.
Критичному ставленню з боку деяких вчених до зазначеної теорії сприяла і поява монетариської теорії, яку запропонував М. Фрідман. Він пропонував обмежити втручання держави в економіку виключно сферою регулювання грошового обігу. Податкам тут відводилась другорядна роль і вважалось, що вони впливають тільки на рівень інфляції. Однак на практиці теорія М. Фрідмана не знайшла повного підтвердження. Не отримали визнання і різноманітні напрямки неокейнсіанства.
Зважаючи на динамічність економічних процесів і їх своєрідність в кожній певній країні застосування тих чи інших економічних теорій в практиці державного регулювання вимагає виваженого відношення. Виваженого підходу потребує використання таких теорій в Україні, обтяженій специфікою перехідного періоду. Особливо це стосується теорій, що включають в себе таку важливу складову як фіскальний елемент. Це пов'язане з особливостями економічної категорії "податки", в якій перетинаються економічні і фіскальні інтереси та яка виступає як важлива складова макроекономічної системи. Сьогодні Україна вже має більш виважену думку відносно цих напрямів розвитку, завдяки накопиченню певного власного досвіду щодо практичного використання названих моделей.
Саме тому з'явилося розуміння важливості посилення ролі держави в регулюванні економічних процесів, на відміну від переваг, що надавалися
саморегулюючим процесам, які мали місце на перших етапах становлення самостійності.
Незаперечним є той факт, що зараз податки не можуть бути нейтральними до економічних процесів. Їх постійний розвиток безперечно викликатиме необхідність пошуку відповідних методів та форм податкових відносин. А завдання підвищення ефективності останніх завжди буде пов'язане з конкретними умовами функціонування економічної системи. Податки завжди були соціально-та історично обумовленою категорією і з розширенням функцій держави зростала їх роль як інструменту регулювання економіки. Але завжди еволюція податкового процесу відображала співвідношення інтересів держави і різних верств суспільства. Саме , від вірного визначення і задоволення цих інтересів багато в чому залежить ; політично-соціальна стабільність держави.
Основне завдання держави - акумуляція та використання фінансових ресурсів на цілі, що відповідають інтересам всіх суб'єктів держави в конкурентних соціально-економічних умовах. Забезпечення інтересів держави і суспільства через механізм оподаткування реалізується при виконанні зобов'язань юридичних та фізичних осіб перед державою щодо створення фондів грошових коштів та їх ефективного використання. Збіг інтересів держави та платників податків свідчить про наявність в цій сфері єдиного національного, державного інтересу. При відсутності такої єдності постає завдання виявити та усунути причини, котрі призвели до розбіжностей цих інтересів.
Таке твердження не є абстракцією, воно має суттєве практичне значення. Існування в суспільстві певного розподілу сил між соціальними групами населення, а також ступінь володіння механізмом погодження інтересів значною мірою визначають суспільно-орієнтовану і професійно орієнтовану спрямованість податків.
Податки - це об'єктивне суспільне явище, яке справляє великий економічний вплив на всі суб'єкти ринку: споживача, виробника, державний бюджет. Загальною метою податкової політики кожної країни є досягнення
балансу між економічною ефективністю суспільної діяльності і соціальною справедливістю.
Податкова політикаяк складова частина фінансової політики, значною мірою залежить від ролі, яку відіграє держава в економічних процесах, від
Loading...

 
 

Цікаве