WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Податки в системі фінансових методів - Дипломна робота

Податки в системі фінансових методів - Дипломна робота

менш як двох століть). Непорівнянність економіки України з господарством розвинутих країн за рівнем розвитку продуктивних сил, галузевою та організаційною структурою виробництва, ступенемрозвитку ринкових механізмів господарювання і відкритості економіки, ціновими пропорціями, станом законодавства, правилами Звітності, рівнем забезпеченості кадрами, підготовленими до роботи в ринкових умовах, унеможливлювало застосування в Україні податкового механізму в такому ж вигляді, як він застосовується у розвинутих країнах. Але всі ці обставини не були повною мірою враховані при формуванні податкової системи і податкової політики в Україні, що зумовило її суперечливість і неефективність. Як свідчить світовий досвід, податкова система може бути ефективною лише тоді, коли при її формуванні не відкидаються специфічні умови національної економіки, трудові традиції населення, а також багато інших факторів, внаслідок яких і в західних країнах немає хоч би двох ідентичних податкових систем, або загальноприйнятної найвдалішої системи.
Податкова система України характеризується рядом особливостей, пов'язаних як з об'єктивними обставинами, що виникли у зв'язку з трансформацією економічної системи і становленням державності, так і з суб'єктивними факторами - нерозвинутістю законодавчо-нормативної бази, низькою якістю управлінських рішень тощо.
По-перше, в українській податковій політиці відсутня цілеспрямованість. До податкової системи ставляться різноманітні, часом суперечливі (несумісні) вимоги: забезпечення фінансової стабілізації, стимулювання розвитку виробництва, вирівнювання умов господарювання різних господарюючих суб'єктів, подолання інфляції, активізація інноваційно-інвестиційної діяльності, скорочення податкового тягаря тощо, що робить її нелогічною, створює труднощі в управлінні фінансами. Багато з цих питань раніше вирішувалось різними фінансовими і нефінансовими інструментами державного впливу.
Причиною відсутності цілеспрямованості податкової політики є нечіткість економічної доктрини країни, яка повинна лежати в основі розробки податкової політики, неузгодженість окремих елементів економічної політики (структурної, інноваційної, інвестиційної, бюджетної тощо).
У відлагодженій податковій системі реалізуються всі функції податків, однак у кожний визначений момент відповідно з завданнями, що стоять перед країною, пріоритет віддається або відтворювальній, або стимулюючій (регулюючій) функціям. Нинішній податковій системі України притаманний в основному фіскальний характер, що утруднює реалізацію закладених в податку стимулюючої та регулюючої засад. Відсутня диференціація ставок податків (особливо на прибуток підприємств). Однакові податкові ставки встановлені для тих, хто створює додану вартість, і тих, хто її перерозподіляє. Податкова система виступає як саморушійна сила, не забезпечуючи реалізацію економічної політики держави.
По-друге, структура податкової системи неадекватна ринковій економіці. Переважна частина податків сплачується юридичними особами, на відміну від країн із ринковою економікою, де основними платниками податків виступають фізичні особи. Це пов'язано з тим, що принципова модель податкової системи України формувалась на базі структури доходів господарюючих суб'єктів, що склалися в рамках економіки командно-адміністративного типу. Ця модель передбачала, що: 1) основна маса оподатковуваного доходу формується в державному секторі економіки; 2) основними платниками податків виступають юридичні особи; 3) основним джерелом податкових надходжень є промисловість (сільськогосподарське виробництво має податкові пільги, сектор послуг незначний, роль будівництва та інших сфер матеріального виробництва невелика); 4) основними податками є непрямі податки, а прямі податки мають допоміжний характер. Перехід до економіки ринкового типу спричиняє суттєві зміни в структурі ВВП, які повинні відобразитись на структурі податкових надходжень в бюджет.
В Україні за період з 1992 по 1999 р. знизилась частка оплати праці найманих працівників у ВВП з 51,1 % у 1992 р. до 46,2 % у 1999 р., або на 4,9 процентних пункта, а частка валового прибутку, змішаного доходу знизилась на 12,6 процентних пункта (див. табл. 2.2.1).
Зміни в структурі ВВП призвели до зменшення часток прибуткових податків (з підприємств і населення разом) у доходах Зведеного бюджету на 1,5 процентних пункта (див. табл. 2.2.2). Зниження мало місце також через те, що частина доходів, які становлять чистий змішаний дохід, не підлягає оподаткуванню прибутковим податком (зокрема, доходи від грошового капіталу, контрабандного імпорту тощо). До того ж доходи саме цієї Категорії найбільш складні для контролю і можуть бути Найбільшою мірою приховані від оподаткування. Через невідпрацьованість механізму стягнення податку з цих доходів незначна їх частина знаходиться поза системою податкового обліку та не декларується.
Таблиця 2.2.1. Структура валового внутрішнього продукту України за категоріями доходу (%)
Роки 1992 1994 1995 1996 1997 1998 1999
Валовий внутрішній продукт 100 100 100 100 100 100 100
У тому числі
Оплата праці найманих працівників 51,1 39,7 43,5 47,8 48,6 48,1 46,2
Податки за виключенням субсидій на виробництво та імпорт 1,0 17,3 19,1 21,9 19,4 19,2 18,5
Валовий прибуток, змішаний дохід 47,9 43,0 37,4 30,3 32,0 32,7 35,3
* Попередні дані.
Джерело: Національні рахунки України за 1998 рік. Стат. збірник. - К.:
Мінстат України, 2000. - С.25.
Однією з особливостей податкової системи України є висока частка непрямих податків (податку на додану вартість, акцизних зборів, мита) і державних цільових фондів (зайнятості, Інноваційного тощо), які справляють такий же вплив на економічні процеси, як і непрямі податки. У 1998 р. частка непрямих податків і державних цільових фондів у загальній сумі податкових надходжень становила 48,7%, а в окремі роки (1992, 1994-1996) - перевищувала 50% (відповідно 52,0; 52,4; 51,1 і 52,7) (див. табл. 2.2.2).
Перевага непрямим податкам і зборам надається через те, що вони є надійною і легко контрольованою дохідною базою бюджету в порівнянні з прямими податками, які зазнають циклічних коливань. В окремі періоди (1992 р. - коли був введений податок на додану вартість з високою ставкою (28 %), а також в 1996-1997 рр., коли були підвищені ставки акцизного зборів і ввізних мит на деякі товари) еластичність доходів від непрямих податків була вищою за еластичність доходів від прямих податків (див. табл. 2.2.3). Однак товаровиробниками непрямі податки сприймаються неоднозначне, так як вони є ціноутворюючим фактором. Так, при монопольному становищі товаровиробника у нього є можливість повністю перекласти непрямі податки на кінцевих споживачів. У цьому разі непрямі податкивиступають чинником зростання внутрішніх цін, звуження внутрішнього ринку, обмеження попиту (споживчого і виробничого), приводять до того, що продукція вітчизняних) товаровиробників стає неконкурентоспроможною за ціною не тільки на зовнішньому, але й на
Loading...

 
 

Цікаве