WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Незаконний обігнаркотичних засобів в україні - Курсова робота

Незаконний обігнаркотичних засобів в україні - Курсова робота

скасована кримінальна і адміністративна відповідальність за немедичневживання наркотиків), вказує на існування в даному випадку колізії у праві.
Проблема-парадокс "примусове лікування є порушенням прав людини" полягає, зокрема, в неоднозначному ставленні окремих фахівців до самої назви такого лікування.
При визначенні соціально-правового заходу, яким є примушування наркоманів до лікування, законодавець правильно відхилив терміни "недобровільне лікуання", "обов'язкове лікування" і визначив його поняттям "примусове лікування".
При висвітленні проблеми-парадоксу "заборона культивування наркотиковмісних рослин порушує права людини" автор зосереджує увагу, зокрема, на неоднозначності визначення в Законі України від 20 грудня 1990 р. "Про міліцію" (п. 15 ст. 11) її прав щодо виконання норм адміністративного законодавства, передумовою виконання яких є входження в жилі приміщення громадян та на їх земельні ділянки. На практиці це призводить до порушення конституційних прав громадян (ч. 2 ст. 30, ст. 41 Конституції України). Пропонується внести зміни до чинного законодавства, аби забезпечити права людини в цих випадках.
Коли готувався Закон України "Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними", текст його ст. 8 "Огляд транспортних засобів, вантажів і особистих речей громадян" спочатку не мав ні чітких правових підстав, ні гарантій законності проведення таких оглядів. У цьому, зокрема, проявилася проблема-парадокс "законні" заходи, що порушують права людини".
Автор доклав значних зусиль, аби ця стаття Закону не породжувала зловживань з боку працівників правоохоронних органів. Її кінцевий варіант враховує права людини і містить норму-противагу щодо можливих порушень закону правоохоронцями.
Підрозділ 1.3. "Незаконний обіг наркотичних засобів і відмивання грошей (міжнародно-правовий досвід і національні проблеми їх запобігання)" містить характеристику ситуації у світі та в Україні з даної проблеми, аналіз чинних конвенцій, інших документів, які становлять нормативно-правову базу в галузі боротьби з відмиванням грошей.
Згідно з оцінками ООН, вартісний обсяг незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин складає приблизно 400 млрд. дол. США на рік, причому 50 - 70 % його припадає на готівковий обіг. У зв'язку з цим у торговців наркотиками виникає необхідність перевести величезну кількість готівкових коштів у безготівковий обіг, який забезпечує їх використання з найменшим ризиком. Для цього такі особи вдаються до послуг кредитно-фінансових установ, використовуючи останні з метою відмивання доходів, одержаних від незаконного обігу наркотиків. Крім того, для приховування джерела походження своїх статків торговці наркотиками вкладають злочинно добуті кошти в різну рухому й нерухому власність.
Виходячи з положень ст. 3 Конвенції ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин 1988 р., ст. 6 Конвенції Ради Європи про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, від 8 листопада 1990 р., сформульовано визначення відмивання грошей. Це злочинна діяльність, переважно міжнародного масштабу, що характеризується умисним приховуванням дійсного характеру (походження) джерела майна чи фінансових коштів шляхом незаконного їх використання (привласнення, передача, володіння, розміщення, переміщення тощо) з метою "легалізації" злочинних доходів, і, зокрема, від наркобізнесу.
За довідками Програми ООН з міжнародного контролю за наркотиками, сьогодні на території України діє міжнародна наркомафія. Про це свідчать регулярні випадки відмивання наркодоларів шляхом різних легендованих переказів грошових коштів на рахунки місцевих недержавних організацій з наступним їх поверненням офіційними каналами. За твердженнями експертів США, мають місце й прямі пропозиції з боку сумнівних кредиторів надати Україні значні позики, скоріше за все у наркодоларах, про що свідчать досить низькі відсотки й великі строки їх погашення. Тож потрібно терміново покласти край відмиванню та введенню таких доходів у легальний обіг, бо якщо сьогодні представники злочинного світу посядуть економічні висоти, то завтра вони посядуть політичні, і ми матимемо справу з кримінальною ринковою економікою на зразок колумбійської чи болівійської.
На конкретних прикладах автор доводить обгрунтованість цього висновку і зазначає, що ця проблема для вітчизняних правників є новою, оскільки науковці раніше нею не займалися. У цьому контексті варто звернути увагу на ту обставину, що відомі два проекти Кримінального кодексу України в перших варіантах взагалі не мали статей про відповідальність за відмивання "брудних" грошей.
Робиться висновок, що подолання (або принаймні блокування) такого явища, як відмивання грошей, потребує комплексного підходу. Це означає, перш за все (і найголовніше), законодавчу і організаційну перебудову фі-нансової діяльності, тобто усі фінансові установи повинні працювати узгоджено з правоохоронними органами. Отже, потрібно негайно розробити досі невідому нашому законодавству нормативну базу в галузях банківського, фінансового, податкового, цивільного та адміністративного права, і вже тільки після цього - приймати кримінально-правові норми.
Утім, сьогодні є необхідні юридичні підстави в площині міжнародних зобов'язань для боротьби з відмиванням грошей, оскільки Україна ратифікувала Конвенцію про відмивання, пошук, арешт та конфіскацію доходів, одержаних злочинним шляхом, 1990 р. Окрім того, і національне законодавство (ст. 22912) передбачає відповідальність за використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
Поряд з цим пропонується розробити і прийняти Закон "Про боротьбу з відмиванням доходів, одержаних злочинним шляхом".
У розділі другому "Проблеми кримінальної відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" (складається із п'яти підрозділів) на базі чинного антинаркотичного законодавства, практики його застосування та наукових розробок дається загальна характеристика елементів складів злочинів, пов'язаних з наркотиками. Пропонуються відповідні рекомендації щодо вдосконалення законодавства в галузі боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів.
Підрозділ 2.1. "Визначення об'єкта злочинів у сфері обігу наркотичних засобів" висвітлює загальнометодологічні підходи до вчення про об'єкт злочину, які досить грунтовно розроблені в теорії радянського й українського кримінального права і є визначальними в даному дослідженні. Автор виходить з того принципового висновку, що об'єктом злочину в кримінальному праві є суспільні відносини, які охороняються кримінальним законом від злочинних посягань. На користь цієї позиції наведені необхідні аргументи.
Аналізуються точки зору щодо визначення об'єкта злочинів, пов'язаних з наркотиками. Дисертант поділяє висловлену в юридичній
Loading...

 
 

Цікаве