WWW.REFERATCENTRAL.ORG.UA - Я ТУТ НАВЧАЮСЬ

... відкритий, безкоштовний архів рефератів, курсових, дипломних робіт

ГоловнаПравознавство → Незаконний обігнаркотичних засобів в україні - Курсова робота

Незаконний обігнаркотичних засобів в україні - Курсова робота

1; звільнено від покарання у зв'язку з амністією - 237 (1,1%). Крімтого, до 1340 (6,2%) засуджених за ці злочини застосовано додаткове покарання у вигляді конфіскації майна; до 5018 (23,3%) засуджених на підставі ст. 14 КК застосовано примусове лікування від наркоманії.
Ясна річ, що зменшення кількості вироків, за якими призначено покарання у вигляді виправних робіт без позбавлення волі, є наслідком непослідовного і невиправданого рішення законодавця про повне виключення цього покарання із санкцій статей, що передбачають відповідальність за незаконний обіг наркотиків. Відповідальність за вчинення злочинів, пов'язаних з наркоманією, має бути диференційована за допомогою різноманітних правових інститутів, у тому числі й покарання. Це спрямовувало б органи правосуддя на повне використання профілактичного потенціалу Кримінального кодексу України.
Необхідно звернути увагу на те, що вартісним критерієм розміру штрафу як виду покарання за злочини, пов'язані з наркотиками, визнано мінімальний розмір заробітної плати (ч. 1 ст. 2293, ч. 1 ст. 2296, ст. 2297, ст. 2298, ст. 22911, ч. 1 ст. 22913 - ч. 1 ст. 22917, ст. 22918, ч. 1 ст. 22919, ч. 1 ст. 22920 КК). Ці положення узгоджено зі ст. 32 КК (штраф). Однак поряд з наведеним критерієм у Кримінальному кодексі використовується ще одна одиниця виміру розміру штрафів - неоподатковуваний мінімум доходів громадян (наприклад, у ч. 1 ст. 167, ч. 1 ст. 172 КК). Цей самий критерій закріплено для визначення певних кваліфікуючих ознак посадових злочинів (ст. 164 КК). Викладене потребує уваги законодавця, з тим щоб уніфікувати вартісні критерії розміру штрафів та окремих кваліфікуючих ознак складів злочинів.
Розглядається практика призначення примусового лікування, передбаченого ст. 14 КК.
Підрозділ 3.2. "Проблема криміналізації та декриміналізації діянь, пов'язаних з наркоманією". Хоча українське кримінальне законодавство про боротьбу з незаконним обігом наркотиків зовсім недавно зазнало суттєвих змін, проблема криміналізації (декриміналізації) діянь у цій сфері, як показує аналіз чинних кримінально- й адміністративно-правових норм та узагальнення практики їх застосування, залишається досить актуальною. До того ж, вона загострюється розробленням нового Кримінального кодексу України, що повинен продемонструвати більш високу якість кодифікації законодавства в цій галузі.
Як уже зазначалося, робочою групою Кабінету Міністрів України підготовлено черговий варіант проекту Кримінального кодексу України за станом на 12 червня 1997 р. Загальний нормотворчий і науковий рівень його підготовки відповідає вимогам сьогодення. Виконано велику, копітку, плідну роботу, і творчий колектив, до складу якого залучено широко відомих практиків та науковців, заслуговує на подяку.
Вартий уваги також альтернативний проект Кримінального кодексу України (розроблений групою науковців України і Російської Федерації на чолі з професором В.М. Смітієнком).
Спираючись на предмет власних наукових інтересів, автор зосередив свою увагу в основному на першому документі. В ньому, на думку дисертанта, проблеми кримінально-правової регламентації відповідальності за незаконний обіг наркотичних засобів висвітлено більш повно і чітко.
Проект містить розд. ХIII "Злочини у сфері обігу наркотичних засобів та проти здоров'я населення" (тут і далі йдеться про розділи Особливої частини, якщо не буде зазначено інше). До його складу, поряд з іншими нормами, входять 18 статей, які передбачають відповідальність за злочини, що вчиняються на грунті наркоманії. Загалом автори проекту повністю (за деякими незначними винятками) сприйняли нове законодавство у цій сфері і продублювали його в статтях 279 - 295, 297 даного розділу.
Автор вважає, що чинне кримінальне законодавство про боротьбу з незаконним обігом наркотиків не є досконалим, а тому й розд. ХШ проекту Кримінального кодексу потребує доопрацювання.
Треба вельми критично підійти до побудови розділу, де визначатимуться злочини проти здоров'я населення. Для цього необхідно порушити традиційний підхід, згідно з яким злочини проти здоров'я населення - це обов'язково (і головним чином) злочини у сфері обігу наркотичних засобів. Пропонується сформувати на базі розд. ХIII два самостійні розділи: "Злочини у сфері обігу наркотичних засобів" і "Злочини проти здоров'я населення". У дисертації розроблено теоретичну модель системи норм цих розділів.
Маючи на увазі, що чинне законодавство спрямоване в основному проти споживачів одурманюючих речовин, часто хворих на наркоманію (а це не може задовольняти наше суспільство, оскільки не відповідає завданням і цілям карної політики у сфері боротьби з незаконним обігом наркотичних засобів), і керуючись принципом економії кримінальної репресії, автор пропонує вилучити з проекту такі статті: 279. Контрабанда наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів; 288. Незаконне введення в організм наркотичних засобів або психотропних речовин; 290. Незаконне публічне вживання наркотичних засобів; 292. Незаконне виготовлення, підроблення, використання чи збування підроблених документів на отримання наркотичних засобів, психотропних речовин або прекурсорів; 293. Незаконна видача рецепта на право придбання наркотичних засобів або психотропних речовин; 295. Повідомлення зазнаки неправдивих відомостей про обіг наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів.
У дисертації наведені відповідні аргументи на користь позиції автора. Зокрема, висловлені категоричні заперечення проти збереження кримінальної відповідальності за незаконне публічне вживання наркотичних засобів. Намагання подолати незаконний обіг наркотиків шляхом покарання хворих свідчить про спрощене ставлення до завдань і можливостей кримінального права.
Пропонується внести певні корективи до окремих статей проекту Кримінального кодексу. Насамперед це стосується ст. 280 "Використання коштів, здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів" і ст. 193 "Легалізація (відмивання) грошових коштів та іншого майна, здобутих незаконним шляхом". Ці два склади злочинів, які передбачають відповідальність за одні й ті ж дії - відмивання грошей (відмінність полягає лише в джерелах надходження доходів, що пов'язано з різними видами злочинної діяльності), повинні мати тотожні об'єктивні та суб'єктивні ознаки. В даному ж випадку цього нема. Водночас побудова розглядуваних складів злочинів вимагає врахування відповідних положень згаданої Конвенції Ради Європи 1990 р. та Конвенцї ООН про боротьбу проти незаконного обігу наркотичних засобів і психотропних речовин від 1988 р. Іншими словами, конструювання диспозицій статей 193 і 280 проекту треба пов'язувати з визначенням самого поняття "відмивання грошей".
Необхідно дещо змінити редакцію ст. 280 проекту (аби запобігти неправильному її тлумаченню): а) вказати, що йдеться про використання коштів, завідомо здобутих від незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин чи
Loading...

 
 

Цікаве